Рішення № 30203801, 25.03.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2013 року Справа № 913/11/13-г

Провадження №14пн/913/11/13-г

За позовом

Фермерського господарства "Капітал", с. Плугатар Луганської області

до Публічного акціонерного товариства "Луганськ-Авто", м. Олександрівськ Луганської області

про зобов'язання вчинити певні дії

Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Крисан Т.В., представник за довіреністю від 01.06.2012 № б/н (паспорт ЕМ 618703, виданий Артемівський РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області);

від відповідача - представник не прибув;

за участю Діденка В.В., паспорт ЕК 777121, виданий Біловодським РВ УМВС України в Луганській області

.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 581139, виданого 02.12.2003.

В обґрунтування позову заявник посилається на те, що договір № 4 від 24.12.2007 припинив свою дію, у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 581139, виданого 02.12.2003

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 13.02.2013 № 102.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про зобов'язання відповідача повернути позивачу автомобіль ВАЗ 21213, державний номер 19985 АХ, номер кузову ХТА 21213031727850, що належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АІС № 581139, виданого 02.12.2003, виходячи з наступних підстав.

Позивач є власником автомобіля ВАЗ 21213 державний номер 19985АХ номер кузову ХТА21213031727850, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АІС № 581139, виданого 02.12.2003 (а.с. 24).

Вказаний транспортний засіб був пошкоджений в наслідок дорожньо-транспортної пригоди

У зв'язку з чим, між Відкритим акціонерним товариством "Луганськ-Авто" та Фермерським господарством "Капітал" було укладено договір № 4 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів.

Відповідно до умов зазначеного договору Виконавець зобов'язується виконувати роботи по комерційному ремонту та/або технічному обслуговуванню (надалі -"Обслуговування" та/або "Послуги") автомобільного транспортного засобу зазначеного в додатку № 1 до Договору (п.1.1. Договору).

Договір укладено строком на 1 рік (п. 7.1. договору).

За умовами п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково в односторонньому порядку. При цьому, сторона, яка вважає за необхідне розірвати цей договір, зобов'язана надіслати повідомлення про це другій стороні, не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору.

Разом з укладенням договору № 4 від 24.12.2007 року сторонами було підписано акт передавання - прийняття дорожньо-транспортного засобу (ДТЗ) № ЗН-0032041, де у пункті першому зазначається про пошкодження, яких зазнав автомобіль відповідача.

Позивачем було виставлено до оплати рахунок-фактуру № СЧ-0000901 від 27.12.2007 року на суму 5000,40 грн., який 04.01.2008 року було оплачено відповідачем.

Позивачем Відповідачу було направлено листи від 05.03.2010р., від 28.05.2010р. та від 07.02.2011р. яким було повідомлено про необхідність звернутися до ПАТ "Луганськ-Авто" для проведення остаточного розрахунку за проведений комерційний ремонт автомобілю.

Відповідач на зазначені листи відповіді не надав.

Листами від 03.12.2010 та від 14.02.2011 відповідач звертався до позивача з вимогами повернути автомобіль.

26.01.2011 на адресу позивача відповідачем направлено лист від 24.01.2011р. про розірвання Договору № 4 від 27.12.2007 року на підставі п. 7.5. договору та у відповідності до статті 651 ЦК України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За вимогами ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Загальною нормою дострокового розірвання цивільного договору є ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Нормою ст. 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Договір укладено строком на 1 рік (п. 7.1. договору).

За умовами п. 7.3 договору договір може бути розірваний достроково в односторонньому порядку. При цьому, сторона, яка вважає за необхідне розірвати цей договір, зобов'язана надіслати повідомлення про це другій стороні, не пізніше ніж за один місяць до дати розірвання договору.

Так, господарським судом Луганської області була розглянута справа № 13/64пд за позовом фермерського господарства "КАПІТАЛ", с. Плугатар Біловодського району до відкритого акціонерного товариства "Луганськ-Авто", м. Олександрівськ, м. Луганськ, предметом позову якої було стягнення збитків в сумі 29 575 грн. 70 коп. та розірвання договору № 4 від 24.12.2007 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.2009 по даній справі в задоволенні позову фермерського господарства „КАПІТАЛ" відмовлено. Рішення залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суд від 11.02.2010.

Крім того, господарським судом Луганської області була розглянута справа № 10/191пд за позовом фермерського господарства "КАПІТАЛ", с. Плугатар Біловодського району до відкритого акціонерного товариства "Луганськ-Авто", м. Олександрівськ, м. Луганськ, предметом позову якої було стягнення розірвання договору № 4 від 24.12.2007 з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів та повернення майна.

Рішенням господарського суду Луганської області від 27.09.2010 по даній справі в задоволенні позову фермерського господарства „КАПІТАЛ" відмовлено частково. Рішення залишено без змін постановою Луганського апеляційного господарського суд від 22.12.2010.

Таким чином, доказів щодо розірвання договору суду не надано.

Згідно положень п. 7.5. договору у разі якщо в строк, що перевищує 30 календарних днів до дати закінчення дії договору будь-яка із сторін не повідомить іншу сторону про його розірвання, дія цього договору продовжується на той же строк на тих же умовах.

Сторонами не надані докази припинення договору за закінченням строку дії цього договору, зокрема не надано доказів повідомлення будь-якою із сторін про розірвання договору саме в строк, обумовлений п. 7.5. договору. Отже, на даний час відсутні докази припинення дії договору.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Так, враховуючи, що договір з технічного обслуговування та комерційного (не гарантійного) ремонту автомобілів № 4 від 24.12.2007 не припинив свою дію по закінченні строку, на який його було укладено, не розірваний відповідно до приписів ст. 651 Цивільного кодексу України та є чинним на даний час, підстави витребувати спірне майно на даний час відсутні.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на позивача.

У судовому засіданні 25.03.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

У судовому засіданні 25.03.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано - 26.03.2013.

СуддяС.В.Вінніков

Згідно з оригіналом

помічник судді І.В.Хухрянська