Ухвала суду № 30202882, 18.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2712/12/0170/21

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс"- Шевчук Максим Миколайович, довіреність № б/н від 18.05.10

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 21.11.2012 у справі № 2а-2712/12/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" (вул. Полтавська, 5-б, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" звернулося до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим, Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.12.2008 №0000912301/0 та №0000922301/0 та стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс"482678,00 грн. заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 залишено без розгляду позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" у частині стягнення з Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" 482678,00 грн. заявленого до відшкодування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 16.12.2008 №0000912301/0 та №0000922301/0, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з даним рішенням суду, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій ставиться питання про їх скасування, як таких, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняття нового рішення по справі про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012 касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2010 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрморекосервіс" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 16.12.2008 №0000912301/0 та №0000922301/0.

Не погодившись з даним рішенням суду, Сакська об'єднана державна податкова інспекція в Автономній Республіці Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2012 скасувати у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач не погоджується з вказаними повідомленнями - рішеннями, та посилаючись на положення підпункту 7.4.1, пункту 7.5.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказує на те, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 482678,00 грн. виникла внаслідок здійснення позивачем у 2005-2006 роках будівництва Комплексу по перевантаженню та сортуванню ТБО по вул. Полтавська. №5 у місті Саки. Податкові накладні, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) або здійснення ним попередньої оплати за товари надані до перевірки в повному обсязі, що знайшло відображення в акті від 16 грудня 2008 року №00009/2301/0. Позивач також зазначає, що будь-які висновки стосовно законності проведення будівельних робіт підприємством не можуть бути зроблені органами державної податкової служби, більш того, такі висновки не можуть бути підґрунтям для застосування санкцій стосовно позивача, зокрема встановлення факту завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2008 року на суму 482678,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що висновки податкового органу про порушення платником податків вимог діючого законодавства не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.12.2008 №0000912301/0 та №0000922301/0.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 16.12.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000912301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 482678,00 грн. та №0000922301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на суму 32229,00 грн., з яких 23776,00 грн. - основний платіж, 8453,00 грн. штрафні санкції.

Передумовою прийняття спірних повідомлень-рішень став акт від 15.12.2008 №1889/23-01/33187955 документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.06.2005 по 31.08.2006.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпунктів 7.7.1., 7.7.2, 7.7.3., 7.7.4., 7.7.7. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість; підпунктів 7.7.1., 7.7.2, 7.7.3., 7.7.4., 7.7.7. пункту 7.7, підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень місяць 2008 року на суму 482 678,00 грн.; підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 23776,00 грн., у тому числі: за серпень 2008 року на 13203,00 грн., за вересень 2008 року на 10573,00 грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що у позивача було відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування, яка була задекларована у вересні 2008 року, оскільки право на отримання суми бюджетного відшкодування з урахуванням граничних строків (1095 днів) у позивача виникає починаючі з листопада 2005 року по вересень 2008 року та включає суму податку на додану вартість, фактично сплаченого в період з листопада 2005 року по серпень 2006 року в розмірі 482678,00 грн.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.12 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 № 166, якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ( додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування ( додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування ( додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

По справі було призначено проведення судово - економічної експертизи, якою було встановлено, що 17.10.2008 позивачем разом з податковою декларацією з податку на додану вартість надані додаток 2 "Довідка" і додаток 3 "Розрахунок бюджетного відшкодування", в яких: значення колонки 3 додатку 2 та рядок 1 додатку 3 становлять 703152,00 грн. і відповідають рядку 24 Декларації; значення колонки 4 додатку 2 та рядок 2 додатку 3 становлять 482678 грн.; значення рядка 3 додатку 3 становить 482678,00 грн. і відповідають рядку 25 Декларації за вересень 2008 року. Таким чином, позивачем правомірно у вересні 2008 року заявлена сума бюджетного відшкодування у розмірі 482678,00 грн. з періодом виникнення з листопада 2005 року по серпень 2006 року, оскільки норми діючого законодавства не ставлять виникнення права на бюджетне відшкодування у залежність від того, коли у отримувача товару виникло зобов'язання перед постачальниками, а виявляє, що суми податку на додану вартість повинні бути фактично оплачені в попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Стосовно податкового повідомлення-рішення №0000922301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на суму 32229,00 грн., з яких: 23776,00 грн. - основний платіж, 8453,00 грн. штрафні санкції колегія суддів зазначає наступне.

Платником податку, з положень пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку на вимогу підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Податковий кредит, за приписами пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Дата виникнення у платника податку права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначається датою події, що відбулася раніше: датою списання коштів з банківського рахунку платника податку в рахунок оплати товарів (робіт, послуг), датою виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або датою отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ). При цьому податкова накладна має бути оформлена, видана та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг) відповідно до вимог пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні чи митні декларації (інші подібні документи відповідно до підпункту 7.2.6 цього пункту). Згідно з приписами абзацу другого зазначеного підпункту у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підставою для відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість результатів обліку є проведені платником податку господарські операції, підтверджені податковими накладними чи іншими документами відповідно до вимог закону. Закон України "Про податок на додану вартість" не містить будь-яких обмежень щодо формування платником податків податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної в кількох звітних періодах.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем в досліджуваному періоді здійснювалися будівельно - монтажні роботи по будівництву Комплексу по сортуванню і перевантаженню ТБО у місті Саки, вул. Полтавська, 5 шляхом залучення різних будівельних організацій, зокрема: ВКФ "Титан", ПП "Промбудцентр", МПП "Селенг", ВАТ "Цукропроммеханізация" і ін., у зв'язку з чим позивачем отримувалися товари (роботи, послуги), пов'язані з будівництвом Комплексу з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно акту виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 21.10.2004 по 31.03.2006, в якому не виявлено порушень вимог статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в таблиці звідних даних по податку на додану вартість зазначено наступне: сума податкового кредиту складає 773400,00 грн., зокрема за період з березня 2005 року по травень 2005 року 127428 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що даною перевіркою підтверджена обґрунтованість включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання товарів (послуг), пов'язаних з будівництвом Комплексу по сортуванню і перевантаженню ТБО у місті Саки, вул. Полтавська, 5.

Оцінюючи дії Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.12.2008: №0000912301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 482678,00 грн. та №0000922301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість на суму 32229,00 грн., з яких 23776,00 грн. - основний платіж, 8453,00 грн. штрафні санкції, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.12.2008: №0000912301/0 та №0000922301/0 діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.2012 у справі № 2а-2712/12/0170/21 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко