Ухвала суду № 30202877, 18.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13324/12/0170/10

18.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 18.12.12 у справі № 2а-13324/12/0170/10

за позовом Приватного підприємства "Скаймір" (просп. Перемоги, 54, кв. 116, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 адміністративний позов Приватного підприємства "Скаймір" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0006152204 від 17.10.2012 в частині збільшення ПП "Скаймір" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191236,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 95618,00грн., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 0006162204 від 17.10.2012 в частині збільшення ПП "Скаймір" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 242068,00грн. та застосування штрафних санкцій на суму 34205,00грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Приватне підприємство"Скаймір"(далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006152204 від 17.10.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191236,00грн.та застосовані штрафні санкції на суму 95618,00грн. та податкового повідомлення-рішення № 0006162204 від 17.10.2012, яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 242068,00грн. та застосовані штрафні санкції на суму 34205,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки укладені угоди між позивачем та Приватним підприємством «Марія» мали реальний характер, податковий кредит з податку на додану вартість та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, тому висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи 17.10.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0006152204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191236,00грн. та застосовані штрафні санкції на суму 95618,00 грн. та № 0006162204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 242068,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 34205,00 грн.

Передумовою збільшення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та збільшення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток став акт №6659/22-3/35941754 від 28.09.2012 документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Скаймір" з взаємовідносин з Приватним підприємством "Марія" у травні 2012 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем: підпункту 14.1.191 статті 14, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу, в результаті донараховано податку на прибуток за 3 кв. 2011року та за 2 кв. 2012року на загальну суму 242068,00 грн.; пункту 185.1 статті 185,пункту 188.1 статті 188, пункту198.2, пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу, в результаті донараховано податок на долану вартість за серпень 2011 року у розмірі 91520,00грн., за травень 2012 року у розмірі 99716,00 грн. Відповідно розрахунку штрафних санкцій по акту перевірки № 6659/22-3/35941754 від 28.09.2012 за травень 2012 року (період наявності взаємовідносин з ПП "Марія") донараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 99716,00грн., застосовані штрафні санкції у сумі 49 858,00 грн.; донараховано податку на прибуток за 2кв. 2012року у сумі 136820,00грн., застосовані штрафні санкції у сумі 34205,00грн.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про нікчемність угод з підприємством Приватне підприємство "Марія" за травень 2012 року та відсутність у Приватного підприємства "Марія" необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки фактично підприємство за юридичною адресою не знаходиться, що свідчить про необґрунтованість податкового кредиту, завищення валових витрат, через наступне.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів ( послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари ( послуги) відрізняються бульш ніж 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( послуги), та складається із сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом статті 193 та статтею 194 протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Згідно пункту 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає при здійсненні операцій по придбанню або виготовленню товарів та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, почали такі товари /послуги та основні засоби використовуватися в межах господарської діяльності звітного податкового кредиту, а також від того, здійснював платник податків оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є придбання платником податку товарів та послуг, використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, наявність належним чином оформленої накладної.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу).

Згідно підпункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що 04.05.2012 між позивачем та ПП "Марія" укладений договір поставки №040512, відповідно до якого постачальник (ПП "Марія") зобов'язаний поставити у власність покупця (позивача) товар, а покупець прийняти та оплати товар, на умовах договору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що у травні 2012 року,на підставі вищевказаного договору, ПП "Марія" була здійснена поставка товарів, які були прийняті та оплачені покупцем, що підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами: відповідні податкові накладні, видаткові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, всього на суму 781831,02 грн., у ому числі податок на додану вартість- 130 305,17 грн. Оплата придбаного товару на зазначену суму, у тому числі податок на додану вартість, підтверджується відповідними квитанціями до прибуткових касових ордерів. Згідно умов договору поставки, поставку товару здійснюється автотранспортом постачальника.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що товар був поставлений на склад позивача за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Глинки, 5. На підтвердження наявності складських приміщень позивач надав Договір оренди складу за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Глинки, 5.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги щодо відсутності подальшого використання у господарській діяльності зазначеного товару, оскільки судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем були укладені договори з: ТОВ "Бегемот-2009" від 12.01.2012 поставки № 42, з ФОП ОСОБА_2 поставки № 04 від 27.04.2012, з ФОП ОСОБА_3 поставки № ДГ-000001006 від 23.05.2012,з ТОВ "Пасажирські перевезення" поставки № ДГ-0000011 від 06.09.2011, з ПрАТ "Кримсоюздрук" поставки № С-0000092 від 01.02.2012, та договір про надання послуг з ремонту автотранспорта з використанням запасних частин виконавця, з ТОВ "Сімферопольська транспортна компанія" поставки № 10 від 10.10.2011, з ТОВ "Українські ковбаси-С" поставки № 17 від 09.01.2012, з ТОВ "Логістичні системи та планування" поставки № 7 від 11.01.2012, з ТОВ "Імпульс-Миколаїв ДК" поставки № б/н від 01.03.2012, з ПАО "Кримтур" купівлі-продажу № б/н від 12.01.2012. Позивачем була здійснена поставка товарів, які були прийняті та оплачені покупцами, що підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами: податкові накладні, видаткові накладні.

Слід зазначити, що у травні 2012року у червні 2012 року взаємовідносини позивача з контрагентами: ТОВ "Будгазкомплект 2001", Пансіонат "Відпочинок", ПАТ "Бахчисарайський комбінат "Стройіндустрія", ТОВ "ТЄС Авто", ПАТ "Кримтур" ТОК "Приморьє", ПАТ "МДМЦ "Чайка", ДЗ "Спеціалізований санаторій "Піонер", ДОЦ "Воронеж", ТОВ "СТБ Фасад-Сервіс", ПАТ "Коммунтранс", ТОВ "Укрлогистіка" щодо придбання товару підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними, видатковими накладними. Наявність угоди підтверджуються належним чином оформленими бухгалтерськими документами, що не суперечить нормам діючого законодавства. Отримання грошових коштів від усіх зазначених контрагентів-покупців ПП "Скаймір" підтверджується звітом про дебетові та кредитові операції по розрахунковому рахунку позивача, належним чином завіреним банком. Недотримання сторонами письмової форми договору, якщо законодавством для такого виду договорів не вимагається нотаріальне посвідчення та / або державна реєстрація, є порушенням установленого порядку укладення договорів, але таке порушення саме по собі не тягне за собою недійсності договору. Зазначене правило також закріплено в частині першої статті 218 Цивільного кодексу України. Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що відсутність у ПП "Марія" достатніх основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не є беззаперечним доказом неможливості здійснювати ним господарські операції: адже транспорт, виробничі потужності та необхідні необоротні активи могли бути орендовані у інших осіб, а робочі активи могли залучатись на умовах підряду з суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що у позивача відсутній обов'язок та право перевіряти наявність транспорту, виробничих потужностей та інших необоротних активів ПП "Марія", а тим більше-його постачальника, а відтак відсутня залежність правомірності формування податкового кредиту позивача від наявності вказаних параметрів у ПП "Марія" та його постачальників (аналогічна думка викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 10.01.2012 по справі №К/9991/81953/11, в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 26.10.2011 по справі №К-26345/10, від 13.01.2011 по справі №К- 28642/10, від 23.11.2011 по справі №К/9991/49204/11).

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкових зобов'язань за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства " з взаємовідносин з Приватним підприємством "Марія" у травні 2012 року то і застосування у спірних податкових повідомленнях-рішеннях фінансових санкції слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення щодо неправомірності винесення спірних рішень, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012:№ 0006152204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191236,00грн. та застосовані штрафні санкції на суму 95618,00 грн. та № 0006162204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 242068,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 34205,00 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 17.10.2012 №0006152204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 191236,00грн. та застосовані штрафні санкції на суму 95618,00 грн. та № 0006162204,яким збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 242068,00 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 34205,00 грн. діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 у справі № 2а-13324/12/0170/10 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко