Постанова № 30202587, 20.03.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р. Справа № 2а-3945/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

cудді Главача І.А.,

за участю секретаря судового засідання - П'ятковської М.В.,

представника позивача - Крайник О.В.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

20.12.2013 року Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області звернувся з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн. Позовні вимоги мотивував тим, що за відповідачем рахується заборгованість, яка виникла у зв'язку із несплатою фінансових санкцій, застосованих за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2012 року дану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом подання доказу надіслання рекомендованим листом з повідомлення про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів до 28.12.2012 року.

29.12.2012 року судом відповідно до пункту 4 частини 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження по даній адміністративній справі, яку направлено відповідачу для подання заперечення або заяви про визнання позову.

16.01.2013 року на адресу суду надійшло заперечення представника відповідача на адміністративний позов, згідно якого останній просив суд призначити дану адміністративну справу до судового розгляду та зобов'язати Івано-Франківського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері вручити відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

З урахуванням наведеного та відповідно до вимог частини 4 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом 18.01.2013 року винесено ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду про призначення даної адміністративної справи до судового розгляду.

27.02.2013 року представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що позовна заява та додані до неї документи відповідачу не вручено, а отже провадження у даній справі відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України. Вказав при цьому, що згідно реєстру відправленої поштової кореспонденції, що видана під звіт ОСОБА_1 вбачається, що ОСОБА_2 направлено рекомендований лист з повідомленням про вручення за № 642440 (а.с.20). Натомість з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ОСОБА_2 вручено рекомендований лист за № 7649200642459, який згідно вказаного реєстру адресовано ОСОБА_4 № 642459.

Згідно частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо: 1) справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; 2) позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; 3) сторони досягли примирення; 4) є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; 5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідацію підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Суд, враховуючи те, що частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд закриває провадження у справі, протокольно ухвалою від 27.02.2013 року у задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку з тим, що позовна заява та додані до неї документи відповідачу не вручено, відмовив, так як наведена представником відповідача обставина не може бути підставою для закриття провадження у справі.

У зв'язку з наведеним, представник відповідача 27.02.2013 року у судовому засіданні заявив клопотання про залишення даної позовної заяви без розгляду з аналогічних підстав.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статті 106 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні щодо задоволення заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечили. При цьому представник позивача суду пояснила, що нею на виконання ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 21.12.2012 року було направлено відповідачу копію позовної заяви та доданих до неї документів, що підтверджується копіями реєстру відправленої поштової кореспонденції, що видана під звіт ОСОБА_1, та фіскального чеку про оплату рекомендованих відправлень. Факт вручення відповідачу поштового відправлення підтверджується також повідомленням про вручення поштового відправлення, яке нею було долучено до матеріалів справи (а.с.50). Вказала, що невідповідність у номерах штрих кодів, які були наклеєні на рекомендовані листи, що подані для направлення адресатам згідно реєстру відправленої поштової кореспонденції, зумовлена механічною помилкою працівників поштового зв'язку.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що 30.01.2013 року судом було відкладено розгляд даної справи та надано можливість представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи, представник відповідача копії матеріалів справи отримав (зворотна сторона а.с.58), суд протокольно ухвалою від 27.02.2013 року у задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про залишенння позовної заяви без розгляду відмовив.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що із наявного у матеріалах справи пояснення начальника ВПЗ Угорники Данилейчук О.Є. від 11.03.2013 року вбачається, що 26.12.2012 року нею при заповненні реєстру відправленої поштової кореспонденції, що видана під звіт ОСОБА_1, допущено механічну помилку під час наклеєння номерів штрих коду на рекомендовані листи, що подані для направлення адресатам згідно реєстру (а.с.85).

Прокурор у судове засідання, призначене на 20.03.2013 року о 09:00 год., не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду пояснила, що 01.06.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області в ході проведення рейдової перевірки транспортних засобів виявлено факт перевезення ОСОБА_2 пасажирів транспортним засобом "Форд" за відсутності ліцензійної картки, чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Дане правопорушення зафіксовано в акті перевірки за № 571 від 01.06.2012 року, на підставі якого позивачем винесено постанову за № 146086 від 19.06.2012 року, згідно якої до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн. Вказану постанову відповідач не оскаржував, фінансові санкції у встановлений чинним законодавством строк не сплатив. Просила позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, повідомив, що копію позовної заяви та додані до неї документи він не отримав. Суду пояснив, що 01.06.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області в акті перевірки за № 571 зафіксовано висновки, що не відповідають дійсності. Вказав, що факт отримання ним від пасажирів оплати за проїзд державними інспекторами належним чином не підтверджено, а саме не сфотографовано. На запитання суду пояснив, що ним не було оскаржено постанову про застосування фінансових санкцій від19.06.2012 року за № 146086, оскільки вказану постанову він не отримував. Просив у задоволенні позову відмовити.

20.03.2013 року у судовому засіданні судом оголошено перерву та надано можливість відповідачу ознайомитися з матеріалами даної справи.

20.03.2013 року представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву. Просив суд адміністративний позов залишити без розгляду, так як даний позов підписаний прокурором, однак не скріплений печаткою, а отже належним чином не пред'явлений. Послався при цьому на лист Міністерства юстиції України від 10.10.2005 року за № 19-14-587 щодо підписання уповноваженою особою письмового правочину та обов'язковості скріплення його печаткою.

Суд протокольно ухвалою від 20.03.2013 року у задоволенні заявленого представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з тим, що даний позов не скріплений печаткою, а отже належним чином не пред'явлений, відмовив, оскільки даний адміністративний позов подано у формі письмової позовної заяви на бланку Івано-Франківської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, підписаний уповноваженою особою - Івано-Франківським прокурором з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, старшим радником юстиції Витрикушем І.Я. із зазначенням дати його підписання, тобто у відповідності до вимог встановлених частиною 1 статті 105, статтею 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак підстави для залишення даної позовної заяви без розгляду в порядку, визначеному пунктом 7 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 01.06.2012 року ним та інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно до завдання на перевірку від 31.05.2012 року № 243 проводили рейдову перевірку транспортних засобів на автовокзалі м. Івано-Франківська. В ході проведення рейдової перевірки ними виявлено факт отримання ОСОБА_2 від пасажирів оплати за проїзд. При цьому інспекторами було встановлено, що ОСОБА_2 надавав послуги з перевезення пасажирів транспортним засобом "Форд" за відсутності ліцензійної картки, чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", про що складено акт перевірки за № 571 від 01.06.2012 року. Зазначив також, що

Вислухавши представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідка ОСОБА_7, дослідивши наявні та подані докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 17.05.2005 року ОСОБА_2 зареєстрований державним реєстратором Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області як фізична особа - підприємець (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (а.с.7), являється автомобільним перевізником відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та надає послуги з перевезення пасажирів на таксі.

Суд зазначає, що засади організації та діяльності автомобільного транспорту в України визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Згідно статті 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Стаття 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає перелік документів, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, згідно якої документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є:

для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Статтею 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, м. Києві та м. Севастополі.

Згідно пункту 21 вказаного Порядку державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

Пунктом 14 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (пункт 15).

У відповідності до вимог пункту 16 згаданого Порядку, рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи відповідно до завдання на перевірку. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів.

Згідно пункту 27 цього ж Порядку при виявлені порушення законодавства складається акт, на підставі якого керівник органу державного контролю виносить постанову про застосування фінансових санкцій, що є обов'язковою до виконання.

Судом встановлено, що 01.06.2012 року працівниками територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області на підставі завдання на перевірку від 31.05.2012 року № 243 проведено рейдову перевірку транспортних засобів на автовокзалі м. Івано-Франківська. В ході проведення рейдової перевірки посадовими особами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області виявлено та зафіксовано в акті перевірки за № 571 від 01.06.2012 року факт перевезення ОСОБА_2 пасажирів транспортним засобом "Форд", державний номерний знак НОМЕР_2, за відсутності ліцензійної картки, чим порушено вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.8).

З актом перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 571 від 01.06.2012 року ОСОБА_2 ознайомився, проте від письмового пояснення про причини порушення та підпису відмовився (а.с.8).

Посилання відповідача з приводу того, що факт отримання ним від пасажирів оплати за проїзд державними інспекторами належним чином не підтверджено, а саме не сфотографовано, суд не приймає до уваги, оскільки пунктом 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року за № 1567, передбачено, що при виявленні порушення законодавства складається акт, фіксування порушень у інший спосіб згаданим Порядком не передбачено.

Згідно абзацу 4 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за експлуатацію легкового автомобіля, облаштованого як таксі, без наявності ліцензійної картки до автомобільних перевізників застосовуються штрафні санкції у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті (частина 4 статті 60).

З довідки Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області від 17.12.2012 року вбачається, що згідно даних регіонального реєстру щодо виданих, переоформлених ліцензій, виданих дублікатів ліцензій, анульованих та визнаних недійсними ліцензій приватний підприємець ОСОБА_2 виготовляв ліцензію НОМЕР_3 на право провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, однак 02.03.2010 року наказом Головавтотрансінспекції № 42 ліцензію НОМЕР_3 анульовано. Нову ліцензію ОСОБА_2 не виготовляв (а.с.12). Дана обставина також не заперечувалася відповідачем у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 19.06.2012 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Івано-Франківській області Король І.І. за виявлене порушення на підставі акту перевірки від 01.06.2012 року № 571, керуючись статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" винесено постанову № 146086, згідно якої до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у розмірі 1 700,00 грн. (а.с.10).

Згідно частини 5 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567, встановлено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Згідно пункту 32 цього Порядку скарга на постанову про застосування фінансових санкцій може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю.

Скарга на постанову подається протягом 10 днів після її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин за заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання, щодо якого винесена постанова, строк може бути поновлений керівником органу державного контролю за умови надання заявником документів, що підтверджують наявність поважних причин несвоєчасного подання скарги в установлений строк (тимчасова непрацездатність, засвідчена в установленому порядку, або перебування у відрядженні).

Посилання відповідача з приводу того, що ним не було оскаржено постанову про застосування фінансових санкцій від 19.06.2012 року за № 146086, у зв'язку з тим, що вказану постанову він не отримував, суд не приймає до уваги, оскільки із наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що згадана постанова відповідачем отримана 23.06.2012 року (а.с.11).

Відповідач у передбачений законом термін суму застосованих до нього фінансових санкцій у розмірі 1 700,00 грн. добровільно не сплатив. Обставин, які б були підставою для звільнення відповідача від сплати вищевказаних коштів судом не встановлено.

На час розгляду справи доказів сплати фінансових санкцій у сумі 1 700,00 грн. ОСОБА_2 суду не представив, а тому вказані кошти підлягають стягненню у судовому порядку.

Посилання представника відповідача з приводу того, що з 06.06.2011 року у Головавтотрансінспекції відсутні повноваження у сфері автомобільних перевезень, оскільки таких повноважень набула Укртрансінспекція України відповідно до положення Про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року за № 387/2011, а отже постанова про застосування фінансових санкцій від 19.06.2012 року винесена протиправно суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що Головавтотрансінспекція перебуває в стані ліквідації відповідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28.03.2011 року № 346, прийнятої на виконання пункту 4 Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. N 1085 (1085/2010 ) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 92 від 11.04.2011 року «Про утворення комісій з проведення ліквідації урядових органів, які функціонують у системі Мінтрансзв'язку», наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 85 від 13.04.2011 року «Про проведення ліквідації Головавтотрансінспекції», наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 105 від 14.12.2011 року «Про внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 11.04.2011 року № 92», наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 107 від 21.12.2011 року «Про внесення змін до наказу Мінтрансзв'язку від 11.04.2011 року № 92» (а.с.43-49).

Станом на 20.03.2013 року у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Головавтотрансінспекції (код 33349001) міститься запис про те, що вказана юридична особа перебуває в стані припинення. Запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутній (а.с.104-105).

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28.03.2011 року № 346, прийнятої на виконання пункту 4 Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. N 1085 ( 1085/2010 ) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", встановлено, що урядові органи, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що 20.03.2013 року у судовому засіданні встановлено, що станом на 19.06.2012 року, дану винесення постанови про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_2, повноваження Головавтотрансінспекції як урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті не були передані до Укртрансінспекції, суд дійшов висновку про те, що Головавтотрансінспекціїя та її структурні підрозділи на виконання вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про ліквідацію урядових органів» від 28.03.2011 року № 346 продовжували виконувати свої повноваження, в тому числі і повноваження щодо застосування до автомобільних перевізників адміністративно - господарських санкцій за невиконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002 року дане положення слід розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Таким чином, право суб'єкта владних повноважень на звернення до суду визначено в частині 2 статті 124 Конституції України.

Крім того, змістовний аналіз норм Закону України "Про автомобільний транспорт", постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08 вересня 2004 року "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті", а також інших підзаконних нормативно-правових актів про автомобільний транспорт, дає підстави вважати, що Головавтотрансінспекція та її структурні підрозділи на місцях, як урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що уповноважений застосовувати до порушників законодавства України у даній сфері адміністративно - господарські санкції, у випадку невиконання такими порушниками вимоги про їх сплату у добровільному порядку вправі звертатися до суду із позовом про їх примусове стягнення.

Відповідно до частини 1 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Пунктом 1 частини 5 цієї статті встановлено, що прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовами.

Частиною 2 статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що з метою представництва інтересів держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що територіальне управління Головавтотрансінспекції в Івано-Франківській області перебуває в стані ліквідації, відсутні кошти на сплату судового збору, факт несплати відповідачем фінансових санкцій був установлений в ході прокурорської перевірки, суд дійшов висновку про те, що Івано-Франківський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті правомірно звернувся до суду з даним позовом.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31110106700002, УДКСУ в м. Івано-Франківську, код платежу 21081100, МФО - 836014, код одержувача - 37952250) - 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. несплачених фінансових санкцій.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Главач І.А.

Постанова складена в повному обсязі 25.03.2013 року.