Рішення № 30201054, 19.03.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РIШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2013 Справа № 901/174/13-гЗа позовом Організації «Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі», м. Сімферополь.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок заводу «Сізакор», м. Сімферополь

третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Акціонерне підприємство «Агрогаз», Сімферопольський район, с. Чистенькоє.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

громадянин Науменко Едуард Леонідович, Роздольненський район, с. Красноармійське.

про стягнення 10 000,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача - Моргунов В.В., довіреність № б/н від 02.07.2012 р., представник.

Від відповідача - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи 1 - не з'явився, повідомлений належним чином.

Від третьої особи 2 - не з'явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Організація «Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок заводу «Сізакор» про стягнення 10 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та Науменко Е.Л. був укладений кредитний договір № 562/ІС від 25.07.2008 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, позивачем було безпідставно перераховано кошти на рахунок відповідача, у зв'язку з чим останній просить стягнути 10 000,00 грн.

Ухвалою від 04.02.2013 р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне підприємство «Агрогаз».

Ухвалою від 13.02.2013 р. суд залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - громадянина Науменко Едуарда Леонідовича.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивач не міг не знати, що перераховує грошові кошти на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор». Крім того, заявою від 04.02.2013 р. відповідач просить застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що позивач особисто отримавши та зареєструвавши заяву від 25.07.2008 р. не міг не знати, що заява в їх присутності була підписана не належною особою.

Третя особа - Акціонерне підприємство «Агрогаз» у поясненнях від 12.03.2013 р. пояснила, що між Науменко Едуардом Леонідовичем та Акціонерним товариством «Агрогаз» був укладений договір № 28 «Про дольову участь у будівництві міжселищного магістрального газопроводу від с. Березівка до сел. Новоселівське», договірні ціна складає 10 000,00 грн. Довіреностей та інших документів з громадянином Науменко Е.Л. третя особа не підписувала.

В судовому засіданні оголошувалась перерва та відкладався розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України.

Строк розгляду справи продовжувався на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд -

встановив:

25 липня 2008 року між Організацією «Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (кредитор) та Науменко Едуардом Леонідовичем (позичальник) був укладений кредитний договір № 562/ІС (а. с. 41).

Відповідно до п. 1.1 договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах цільового призначення, забезпеченості, строковості, платності і повернення грошові кошти у сумі 10 000,00 грн. зі сплатою 3,0 % річних надалі кредит.

Згідно до п. 3.1 договору кредит видається шляхом перерахування грошових коштів, передбачених п. 1.1 договору, на окремий поточний рахунок позичальника або за дорученням позичальника повністю або частково на поточний рахунок постачальників товарів (робіт, послуг).

18.06.2008 р. позивачу був представлений рахунок-фактура № СФ-1076, видана товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор» на ім'я Науменко Е.Л. на суму 10 000,00грн. (а. с.19), а також заява про оплату рахунків від громадянина Науменко Е.Л., відповідно до якої в рахунок кредиту наданого відповідно до договору № 562/ІС від 25.07.2008 р. Науменко Е.Л. просить перерахувати грошові кошти шляхом оплати рахунків на товар, роботи послуги, виставленні останньому відповідачем (а. с. 20).

На підставі вищезазначеної заяви та рахунку - фактури СФ-1076 від 18.07.2008 р. позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор» 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33 від 30 липня 2008 р. (а. с. 20).

Проте, до теперішнього часу Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор» не виконало свої зобов'язання по передачі товарно-матеріальних цінностей у власність Науменко Е.Л., у результаті чого він не зміг розпорядитися виділеними йому бюджетними коштами за цільовим призначенням.

Позивачем були направлені на адресу відповідача листи № 356/03-09 від 12.09.2012 р. та № 411/03-09 від 16.10.2012 р., у яких позивач просить надати документальне підтвердження факту поставки та отримання гр. Науменко Е.Л. товарно-матеріальних цінностей на суму 10 000,00 грн. (а. с. 34-35). Проте, дані листи залишені відповідачем без відповіді.

Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що кошти від позивача отримало Акціонерне товариство «Агрогаз» посилаючись на лист вх. № б/н від 31.07.2008 р. направлений на адресу відповідача, відповідно до якого отримувачем продукції є АТ «Агрогаз», а платником - Кримський республіканський фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (а. с. 49). Також зазначає, що між ТОВ «Торговий будинок заводу «Сізакор» та АП «Агрогаз» був укладений договір № 77 від 10.04.2008 р.

Відповідно до листа від 18.07.2008 р. (а. с. 46) АП «Агрогаз» повідомив, що згідно договору № 77 від 10.04.2008 р. відповідач зобов'язується передати їм по заявці товар, а вони зобов'язуються прийняти його та оплатити, крім того АП «Агрогаз» повідомив, що товар за договором № 77 можуть оплачувати і треті особи.

У судовому засіданні 26.02.2013 р. третя особа - Науменко Е.Л. усно пояснив, що не надавав довіреність на ім'я директора Акціонерного підприємства «Агрогаз» для отримання останнім торгово-матеріальних цінностей належних Науменко Е.Л. та оплачених позивачем та будь-які інші документи, також зазначив, що не підписував заяву про оплату рахунків від 25.07.2008 р.

Відповідно до акту Контрольно-ревізійного управління від 20.02.2009 р. № 07-21/11 (а. с. 123-134) встановлено, що Кримський республіканський фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» на підставі заяв позичальників платіжним дорученням перерахував кошти ТОВ «Торговий будинок заводу «Сізакор» на загальну суму 987000,00 грн.

Судом встановлено, що 17.05.2010 р. позивач звернувся з позовом до Науменко Едуарда Леонідовича та Гончарук Тетяни Олександрівни про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 7085,37 грн. та розірвання кредитного договору № 562/ІС від 25.07.2008 р., а також про стягнення штрафу за нецільове використання кредиту в сумі 2500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 01,00 грн.

Рішенням Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24.04.2012 р. позовні вимоги Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі задоволено частково, розірвано кредитний договір № 562/ІС від 25.07.2008 р., укладений між Науменко Едуардом Леонідовичем та Кримським республіканським Фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Стягнуто в солідарному порядку з Науменко Е.Л. та Гончарук Т.О. 5466, грн. основного боргу по кредиту. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Проте, рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2012 р. встановлено, що при проведенні почеркознавчої експертизи № 123 від 12.03.2012 р., було встановлено, що підпис від імені Науменко Едуарда Леонідовича, розташований в заяві про оплату рахунків від 25 липня 2008 р. в графі «Підпис позичальника», виконаний не Науменко Едуардом Леонідовичем, а іншою особою. Крім того, у даному рішенні встановлено, що на окремий поточний рахунок Науменко Е.Л. грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн. не надходили та доручення повністю або частково перерахувати ці кошти на поточний рахунок ТОВ «Торговий будинок заводу «Сізакор» позичальник не видавав.

На підставі чого апеляційну скаргу Науменко Едуарда Леонідовича задоволено та рішення Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2012 - скасовано. У задоволенні позову Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Науменко Едурда Леонідовича, Гончарук Тетяни Олександрівни, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор» про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитом, стягнення штрафу за нецільове використання кредиту, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, встановлений судом факт того, Науменко Е.Л. не підписував заяву про оплату рахунків від 25.07.2008 р., на підставі якої позивачем були перераховані кошти у розмірі 10 000,00 грн. на виконання договору № 562/ІС від 25.07.2008 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок заводу «Сізакор», дані кошти є такими, що перераховані безпідставно, а отже сума у розмірі 10 000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Відповідач не представив суду належних доказів повернення позивачу коштів у розмірі 10 000,00 грн., у зв'язку з чим, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача 10 000,00 грн., тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Заявою від 04.02.2013 р. відповідач просить застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що позивач особисто отримавши та зареєструвавши заяву від 25.07.2008 р. не міг не знати, що заява в їх присутності була підписана не належною особою, а тому строк позовної давності сплив 30.07.2011 р.

Суд розглянув дану заяву відповідача та дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Судом встановлено, що підставою звернення до суду стало те, що позивачу стало відомо, що згідно висновку почеркознавчої експертизи № 123 від 12.03.2012 р. відповідно до якої встановлено, що підпис від імені Науменко Едуарда Леонідовича у заяві від 25.07.2008 р. в графі «Підпис позичальника» виконаний іншою особою, яка проводилась в рамках справи 22-ц/0190/4238/2012 р. за позовом Кримського республіканського Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до Науменко Едуарда Леонідовича та Гончарук Тетяни Олександрівни, за участю третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Сізакор» про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитом, стягнення штрафу за нецільове використання кредиту, стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, суд вважає не обґрунтованими доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки датою з якої слід відраховувати строк позовної давності є 12.03.2013р., відповідно цей строк позивачем не пропущений.

Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50 грн., покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий будинок заводу «Сізакор» (код ЄДРПО України 34896769) на користь Організації «Кримський республіканський Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» (код ЄДРПО України 31592182) 10 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 19.03.2013р.

Повне рішення складено - 25.03.2013р.

Суддя С.О. Лукачов