Рішення № 30201046, 18.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2013 р.Справа № 922/681/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", село Мазанка Сімферпольського району, Автономна Республіка Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед, м.Харків про стягнення 98023,20 гривень, за участю представників:

позивача - Свириденка В.В. (довіреність №б/н від 07 лютого 2013 року)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 98023,20 гривень, у тому числі, 79999,98 гривень суми основного боргу, 1736,02 гривень суми нарахованої пені, 347,21 гривень суми 3% річних та 15999,99 гривень штрафу. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №109, укладеного між сторонами 21 квітня 2011 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1961,66 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 березня 2013 року.

06 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №8741) витребувані судом документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від11 березня 2013 року було відкладено розгляд справи на 18 березня 2013 року у зв'язку з неявкою Відповідача.

18 березня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду супровідним листом (вх. №9931) довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Відповідача. Судом було досліджено наданий документ та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 18 березня 2013 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 18 березня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 18 лютого 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

21 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Ловис" Лімітед (Відповідачем) було укладено договір поставки №109. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, постачальник (Відповідач) передає у власність покупця (Позивача), а покупець приймає і оплачує алкогольні та безалкогольні напої, далі по тексту іменуються як продукція та/або товар, в асортименті, партіями згідно накладних, на умовах цього договору. Узгоджене сторонами кількість, асортимент і ціни продаваної за цим договором продукції вказується у видаткових (товарних або товарно-транспортних) накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Всі поставки продукції за накладними, оформленими сторонами протягом терміну дії даного договору, вважаються такими, що поставлені на підставі і в межах даного договору, навіть за відсутності вказівки на даний договір у самій накладній (п.1.4. договору).

Ціна, асортимент, сортамент, номенклатура, найменування, кількість продукції, місце і строк поставки вважаються остаточно узгодженими сторонами після підписання їх повноважними представниками накладної (п.2.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач поставив на адресу Відповідача продукцію, передбачену умовами даного договору, загальною вартістю 79999,98 гривень за період з 22 листопада 2012 року по 13 грудня 2012 року, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с.17-35):

- в/н №РН-26-046404 від 22 листопада 2012 року на суму 6264,48 гривень;

- в/н №РН-26-046405 від 22 листопада 2012 року на суму 10322,82 гривень;

- в/н №РН-26-046406 від 22 листопада 2012 року на суму 9757,80 гривень;

- в/н №РН-26-046407 від 22 листопада 2012 року на суму 10399,62 гривень;

- в/н №РН-26-046408 від 22 листопада 2012 року на суму 10469,82 гривень;

- в/н №РН-26-047225 від 29 листопада 2012 року на суму 456,00 гривень;

- в/н №РН-26-047226 від 29 листопада 2012 року на суму 1957,44 гривень;

- в/н №РН-26-047227 від 29 листопада 2012 року на суму 2171,88 гривень;

- в/н №РН-26-047228 від 29 листопада 2012 року на суму 3452,70 гривень;

- в/н №РН-26-047229 від 29 листопада 2012 року на суму 5253,24 гривень;

- в/н №РН-26-048300 від 07 грудня 2012 року на суму 813,06 гривень;

- в/н №РН-26-048301 від 07 грудня 2012 року на суму 1107,30 гривень;

- в/н №РН-26-048302 від 07 грудня 2012 року на суму 692,76 гривень;

- в/н №РН-26-048303 від 07 грудня 2012 року на суму 1135,80 гривень;

- в/н №РН-26-049066 від 13 грудня 2012 року на суму 3640,68 гривень;

- в/н №РН-26-049067 від 13 грудня 2012 року на суму 1986,00 гривень;

- в/н №РН-26-049068 від 13 грудня 2012 року на суму 3523,68 гривень;

- в/н №РН-26-049069 від 13 грудня 2012 року на суму 2651,46 гривень;

- в/н №РН-26-049070 від 13 грудня 2012 року на суму 3943,44 гривень.

Відповідно до п.2.7. спірного договору, покупець оплачує вартість кожної партії поставленої продукціі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника або шляхом внесення грошових коштів в касу постачальника. Підставою для оплати продукції є видаткова накладна.

Згідно із п.2.9 даного договору, покупець зобов'язується оплачувати кожну придбану за цим договором партію продукції, не пізніше 21 календарного дня з моменту її передачі.

Відповідач, в свою чергу, у відведений договором строк, отриманий товар не оплатив, доказів сплати до суду не надав.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач направив претензію (вих.№1198) від 22 січня 2013 року на адресу Відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 79999,98 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною. До того ж, відповідний факт заборгованості підтверджується підписаним з обох сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 22 січня 2013 року (а.с.36).

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Нормами ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 79999,98 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 1736,02 гривень пені та 15999,99 гривень штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно із ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦКУ).

Відповідно до п.4.1 спірного договору, у разі недотримання строків оплати продукції, зазначеної в п.2.9. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення. У разі якщо прострочення оплати становить більше 30 календарних днів покупець, крім того, зобов'язаний виплатити постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості партії продукції, оплата якої прострочена.

Позивач нарахував суму пені з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22 листопада 1996 року та в порядку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені та штрафу, нарахованих Позивачем, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 347,21 гривень гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.527, 530, 599, 612, 625, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ловис" Лімітед (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 149, код ЄДРПОУ п/р №26006060152472 в ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, село Мазанка, вул. Садова, буд. 19, код ЄДРПОУ 36499654, п/р №2600716690 в КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Сімферополь, МФО 324021) 79999,98 гривень основної заборгованості, 1736,02 гривень пені, 15999,99 гривень штрафу, 347,21 гривень 3% річних та 1961,66 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/681/13-г