Рішення № 30201023, 22.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2013 р. Справа № 911/659/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельний загін № 112"

про стягнення 83 011,52грн.

Суддя Горбасенко П.В.

за участю представників:

від позивача Палькевич Н.С. (дов. № 1-254 від 26.12.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельний загін № 112" (далі - відповідач) про стягнення 86 031,87грн. заборгованості, з яких: 80 517,29грн. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ, 4 121,86грн. пені, 1 392,72грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2013р. порушено провадження у справі № 911/659/13-г, розгляд справи призначено на 15.03.2013р.

13.03.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 307 від 13.11.2012р. (вх. № 18500 від 16.11.2012р.), згідно якого останній визнав суму основного боргу, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та 3 % річних, зменшити розмір пені та 3 % річних, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, який прийнято судом.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.03.2013р. розгляд справи відкладено на 22.03.2013р.

21.03.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог № 23-939 від 19.03.2013р. (вх. № 8033 від 21.03.2013р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач до моменту звернення позивача до суду з позовом (25.02.2013р.) сплатив борг у розмірі 3 000грн. та просив стягнути з відповідача 83 011,52грн. заборгованості, з яких: 77 517,29грн. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ, 4 107,96грн. пені, 1 386,27грн. 3 % річних, яка прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

22.03.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 21.03.2013р. (вх. № 8061 від 22.03.2013р.), згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника у відрядженні стосовно виробничих питань з 22.03.2013р. по 23.03.2013р. у м. Луцьк, яке прийнято судом.

У судовому засіданні 22.03.2013р. представник позивача повністю підтримав позов з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та заперечив проти відкладення розгляду справи та зменшення розміру пені та 3 % річних.

Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача та заслухавши пояснення представника позивача, вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: 1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; 2) неподання витребуваних доказів; 3) необхідність витребування нових доказів; 4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; 5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта. Про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказуються час і місце проведення наступного засідання. Суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що явку сторін не було визнано обов'язковою судом, нез'явлення в судове засіданні 22.03.2013р. належним чином повідомленого представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору; у разі неможливості участі у засіданні місцевого господарського суду певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на це іншу особу, у тому числі ту, що не є працівником товариства, а також приймаючи до уваги, що представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи та наявність всіх матеріалів у справі, необхідних для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельний загін № 112" (Покупець) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач - оплачувати постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Згідно п.п. 2.6., 2.9. договору послуги з постачання газу, підтверджуються підписаним сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюються за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Відповідно до п.п. 4.6., 4.9. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами шляхом 100 % оплати до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатку 2 до договору. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим. Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу споживачем та акта приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з дати пред'явлення вимоги однієї із сторін.

Згідно п. 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012р.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р., за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 112 144,57грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 17-19).

Відповідач, за отриманий за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. природний газ, в порушення п. 4.6. договору, розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 34 627,28грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-48), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки розрахунків за спожитий природний газ (а.с. 65), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 77 517,29рн. (112 144,57грн. - 34 627,28грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-48), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки розрахунків за спожитий природний газ (а.с. 65), а також довідкою ПАТ „Київоблгаз" № 23-899 від 14.03.2013р. (а.с. 49), підписаною заступником голови правління та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою позивача.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 66-68), є вимоги про стягнення 77 517,29грн. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. природний газ, 4 107,96грн. пені, 1 386,27грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р., за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. поставив, а відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 112 144,57грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с. 17-19); відповідач, за отриманий за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. природний газ, в порушення п. 4.6. договору, розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 34 627,28грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-48), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки розрахунків за спожитий природний газ (а.с. 65), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ на момент прийняття судового рішення у даній справі склав 77 517,29рн. (112 144,57грн. - 34 627,28грн.), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 41-48), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору актом звірки розрахунків за спожитий природний газ (а.с. 65).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 77 517,29грн. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р., позивачем за період з 06.03.2012р. по 19.02.2013р. нарахована пеня в сумі 4 107,96грн., зокрема: 2 147,52грн. за період з 06.03.2012р. по 03.09.2012р. на суму боргу 28 714грн., 1 334,67грн. за період з 06.04.2012р. по 04.10.2012р. на суму боргу 17 886,30грн., 625,77грн. за період з 06.01.2013р. по 19.02.2013р. на суму боргу 33 916,99грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.2.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 67), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 06.03.2012р. по 19.02.2013р. загалом становить 4 109,82грн., зокрема: 2 148,45грн. за період з 06.03.2012р. по 03.09.2012р. на суму боргу 28 714грн., 1 34,14грн. за період з 06.04.2012р. по 04.10.2012р. на суму боргу 17 886,30грн., 627,23грн. за період з 06.01.2013р. по 19.02.2013р. на суму боргу 33 916,99грн. Відтак, вимога про стягнення 4 107,96грн. пені підлягає задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено суду наявності виняткових обставин, за яких підлягають зменшенню штрафні санкції. Зокрема, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував тяжкий майновий стан відповідача.

Посилання відповідача на те, що відповідач є підрядником з виконання робіт по спорудженню стратегічних об'єктів, а державні та комунальні підприємства тривалий час не розраховуються за окремі етапи вже виконаних робіт, що є підставою для зменшення штрафних санкцій не приймаються судом, оскільки останнім не надано жодного доказу в якості підтвердження наведених обставин.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, суд вирішив відмовити відповідачеві у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що у відповідності до ст. 83 ГПК України зменшення пені у виняткових випадках є правом, а не обов'язком суду.

Водночас доводи відповідача на необхідність зменшення судом 3 % річних на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України не приймаються судом, оскільки 3 % річних не є неустойкою (штрафом або пенею) у розумінні ст. 83 ГПК України, а відтак, суд не наділений повноваженнями щодо їх зменшення.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р., позивачем за період з 06.03.2012р. по 19.02.2013р. нараховано 1 386,27грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування 3 % річних, арифметично вірний розрахунок 3 % річних, нарахованих за період з 06.03.2012р. по 19.02.2013р. складає 1 424,26грн. 3 % річних. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 1 386,27грн. 3 % річних підлягає частковому задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 77 517,29грн. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ, 4 107,96грн. пені, 1 386,27грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору.

Згідно п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013р. питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається:

- в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або

- в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або

- в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Враховуючи те, що позивач за заявлену позовну вимогу про стягнення 86 031,87грн. сплатив 1 720,64грн. судового збору (2 % від 86 031,87грн.), а потім зменшив розмір позовних вимог до 83 011,57грн. у зв'язку з тим, що відповідач до моменту звернення позивача до суду з позовом (25.02.2013р.) сплатив частину боргу у розмірі 3 000грн., суд дійшов висновку про повернення позивачеві з Державного бюджету України 60,41грн. судового збору.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мостобудівельний загін № 112" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, буд. 2; код ЄДРПОУ 22202218) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; код ЄДРПОУ 20578072) 77 517 (сімдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять гривень) 29 коп. основного боргу за поставлений за період з лютого 2012р. по грудень 2012р. згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом для потреб промислових споживачів № 60397-пг/12 від 28.12.2011р. природний газ, 4 107 (чотири тисячі сто сім гривень) 96 коп. пені, 1 386 (одну тисячу триста вісімдесят шість гривень) 27 коп. 3 % річних та 1 660 (одну тисячу шістсот шістдесят гривень) 23 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз" 08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178; код ЄДРПОУ 20578072) з Державного бюджету України 60 (шістдесят гривень) 41 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 9 від 21.02.2013р. (отримувач: ГУ ДКСУ у Київській обл.; рахунок № 31214206783001, код 37955989, МФО 821018).

Повне рішення складено: 26.03.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко