Постанова № 30200928, 18.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-10846/11/0170/5

18.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг"- Твердюков Євген Миколайович, довіреність № б/н від 30.08.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Юсупова Ніяра Іскандерівна, довіреність № 999/10/10-015 від 01.03.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг"- Клименко Володимир Павлович - довідка серії АБ №550582 від 15.11.2012,

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг"- Боровкова Аліна Віталіївна,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" та Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 24.12.2012 у справі № 2а-10846/11/0170/5

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" (вул. Інтернаціональна, 117, оф. 4, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97403)

до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400)

про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим №0001492302 від 22.08.2011 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування 26041,50 грн. штрафних санкцій. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим №0001502302 від 22.08.2011 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" з податку на додану вартість в сумі 97483,00 грн. та застосування 24370,75 грн. штрафних санкцій, в задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог та прийняття рішення про задоволення позову.

Також від Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в який ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 в частині задоволених позовних вимог та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" (далі-позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011: №0001492302 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство» «Крим торг» з податку на прибуток підприємств в сумі 295450,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 73862,50 грн.; №0001502302 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство» «Крим торг» з податку на додану вартість в сумі 173442,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 43360,50грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги,суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не спростовані висновки відповідача щодо фіктивності угод, укладених з контрагентами КП "Альянс" та ТОВ "Картман", оскільки вказані угоди не були спрямовані на настання правових наслідків та не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Також суд дійшов висновку про обґрунтованість донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2010 рік щодо списання безнадійної заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ "Стеллар".

Із такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

При апеляційному перегляді справи встановлено, 22.08.2011 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: № 0001502302 від 22.08.2011, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 216802,50 грн., у тому числі: 173442,00 грн. за основним платежем та 43360,50 грн. за штрафними санкціями;№ 0001492302, в якому визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 369975,50 грн., у тому числі 296112,00 грн. за основним платежем та 73863,50 грн. за штрафними санкціями.

Передумовою визначення позивачу сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 216802,50 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі 369975,50 грн. став акт №1655/23-2/30274164 від 05.08.2011 виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011.

Перевіркою встановлені порушення позивачем:підпункту 1.22.1, пунктів 1.22, 1.23, пункту1.25 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.1.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту5.9 статті 5, пунктів 8.1-8.6 статті 8, підпункту 11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємств в сумі 296112,00 грн.;пункту 1.7, статті1, пункту 4.1, пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 173442,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи перевіркою встановлено, що позивач в порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в 2010році занизив валовий дохід на суму 500тис.грн., що є наслідком того, що до валового доходу не було включено суму безнадійної заборгованості по зобов'язаннях, по яких сплив строк позовної давності, а саме, по зобов'язанням товариства щодо оплати стрічки конвеєрної гумовотканинної, яку отримано у договірних відносинах з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Стелар». Крім того позивач зависив скориговані валові витрати на суму 681802,00грн. Також зазначено, що між позивачем та контрагентами:КП «Альянс» та ТОВ «Картман» були укладені угоди, які мають ознаки нікчемності, у зв'язку з тим, позивачем необґрунтовано включено до складу валових витрат за цими угодами суму 379792,00грн. та необґрунтовано включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми: КП «Альянс»-за жовтень 2010року-33341,67грн., в грудні 2010року-26666,67грн., ТОВ «Картман»- в грудні 2010року-15950,00грн. Також позивач мав зменшити суму валових витрат на 416667,00грн., які є безнадійною заборгованістю у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стелар».

Встановлено також заниження податку на додану вартість за листопад 2010 року на суму 97483,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Карагандарезинотехніка" (Республіка Казахстан) за контрактом № 20-ВЕД від 27.07.2007 щодо купівлі продажу стрічки конвеєрної.

За наслідками вказаної угоди ТОВ "Карагандарезинотехніка" було постановлено позивачу товар 6 бухт конвеєрної стрічки в кількості 1200 кв.м. Проте, при проходженні вхідного контролю було встановлено невідповідність вимогам нормативної документації 5 бухт, які були списано та знищено позивачем. У зв'язку з цим, контрагентом на претензію позивача було поставлено останньому 5 бухт якісного товару. При ввезенні товару на митну територію України (як якісного, так і неякісного) позивачем було проведено оплату податку на додану вартість, що підтверджується вантажно-митними деклараціями. Однак, за неякісний товар не було проведено оплату в повному обсязі, його не було використано у господарській діяльності товариства, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 97483,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідача ставиться питання щодо неправомірності висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в частині збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування 26041,50 грн. штрафних санкцій та в частині збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість в сумі 97483,00 грн. та застосування 24370,75 грн. штрафних санкцій, оскільки позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість на підставі оплати за операціями з іноземним контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Карагандарезинотехника».

Але відповідачем не враховано, що судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивач не має законодавчо визначеного обов'язку збільшувати суму валових витрат за господарською операцією з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стелар» у зв'язку з набуттям заборгованістю за оплатою отриманого товару ознак безнадійної, так як законодавством ставилося лише вимогу стосовно збільшення у періоді, на який припадає сплив строку позовної давності, сум валового доходу. Отже, позивач збільшуючи валовий дохід, не мав обов'язку щодо зменшення валових витрат.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не мав права формувати податковий кредит з податку на додану вартість на підстав оплати за операціями з іноземним контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Карагандарезинотехника», оскільки позивачем повністю сплачено суму податку на додану вартість при імпортуванні товару, отриманого від контрагента, про що свідчать вантажні митні декларації.

Отже збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 104166,00 грн. та застосування 26041,50 грн. штрафних санкцій та застосування 26041,50 грн. штрафних санкцій та збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97483,00 грн. та застосування 24370,75 грн. штрафних санкцій слід визнати неправомірним.

Як свідчать матеріали справи 05.06.2006 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стелар» укладено договір, за яким позивач отримав конвеєрну стрічку на суму 786000,00грн., яку в подальшому було реалізовано ДП «Сніжнеантрацит» і ДП «Львіввугілля». Проте, за отриману стрічку позивач розрахувався не повністю.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість доводів відповідача про необхідність збільшення позивачу суми податкового зобов'язання на 125000,00грн. та нарахування штрафних санкцій, тому що строк позовної давності закінчився у грудні 2010року, так як останній платіж за отриманий товар здійснено в грудні 2007року, оскільки сторонами договірних відносин 29.05.2008 було укладено додаткову угоду до договору постачання від 05.06.2006.

Слід зазначити, що відповідно до умови зазначеної угоди покупцеві надавалася відстрочка платежу суми 500000,00грн. до 30.06.2008. Незважаючи на те, що зазначену угоду не було виконано з боку покупця в частині оплати товару, це не позбавляє її юридичної сили, отже, має бути враховано, що строк виконання грошових зобов'язань сторонами було продовжено, і в двосторонньому порядку визначено остаточною датою розрахунку саме 30.06.2008. На дані правовідносини розповсюджується загальний строк позовної давності у три роки, який спливав за таких обставин 30.06.2011.

Судова колегія зауважує,що висновки суду щодо спливу строку позовної давності в грудні 2010року не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, оскільки зміна строків виконання зобов'язання змінила і дату спливу строку позовної давності, яка спливала за таких умов 30.06.2011, тобто, у ІІ кварталі 2011року, перевірку щодо якого не проводилося і збільшення валових доходів в якому було належним чином зафіксовано у декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011року.

Оскільки строк позовної давності минув тільки 30.06.2011, а не 30.12.2010, у відповідача не було підстав визначати дату спливу такого строку 31.12.2010, тому і не було підстав для збільшення суми зобов'язання в ІУ кварталі 2010року, отже неправомірним є нарахування відповідачем 125000,00грн. зобов'язання по податку на прибуток підприємств та застосування штрафних санкцій в сумі 31250,00грн.

Під валовими витратами виробництва та обігу слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Неспроможним визнається судовою колегією висновок суду першої інстанції про необґрунтованість формування позивачем валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з КП «Альянс» та ТОВ «Картман» через наступне.

Як свідчать матеріали справи між позивачем (замовник) та КП "Альянс" (виконавець) 18.10.2010 було укладено договір №18/10/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг, за наслідками виконання умов договору сторонами були підписані акти здачі приймання-робіт від 18.10.2010 та від 30.12.2010 щодо маркетингового дослідження вугільного ринку України. Згідно з рахунками-фактурами загальна вартість отриманих від КП "Альянс" послуг становить 300042,00 грн., податок на додану вартість-60008,33 грн. КП "Альянс" до договору №18/10/2010 від 18.10.2010 були складені податкові накладні.

Крім того, 01.12.2010 між позивачем (замовник) та ТОВ "Картман" (виконавець) було укладено договір №01/12/2010 про надання маркетингових, інформаційних та консалтингових послуг. За наслідками виконання умов договору сторонами був підписаний акт здачі приймання-робіт від 03.12.2010 щодо дослідження та можливості запровадження на підприємства вугільної промисловості України енергозберігаючих технологій. Згідно з рахунком №466 від 03.12.2010 загальна вартість отриманих від ТОВ "Картман" послуг становить 79750,00 грн., податок на длану вартість-15950,00 грн.ТОВ "Картман" до договору №01/12/2010 від 01.12.2010 була складена податкова накладна.

В даному випадку маркетингові послуги були придбані позивачем у КП «Альянс» та ТОВ «Картман» з метою дослідження ринку вугілля України, і тому витрати на маркетингові послуги безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю та використовувалися у ній - придбання стрічки конвеєрної у ТОВ «Стелар» і ТОВ «Карагандарезинотехника» та її подальшому продажу контрагентам покупця. Це підтверджується актами здачі-прийняття робіт(надання послуг), технічними завданнями на проведення маркетингових послуг, звітами про надання маркетингових послуг, податковими накладними, укладеними договорами: від18.10.2010 №18/10/2010, від 01.12.2010 №01/12/2010.

Включення до складу валових витрат позивача за 4 квартал 2010 року витрат на придбання маркетингових послуг у КП «Альянс» та ТОВ «Картман» за договорами: від18.10.2010 №18/10/2010, від 01.12.2010 №01/12/2010, безпосередньо пов'язаних з господарською діяльністю позивача, відповідає вимогам підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому помилковими вважаються висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат за IV квартал 2010 року по взаємовідносинам з КП "Альянс" у сумі 300042,00 грн. та по взаємовідносинам з ТОВ "Картман" в сумі 79750,00 грн., отже, неправомірним є донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 75010,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій в сумі 18752,00 грн. по взаємовідносинам з КП "Альянс", що також підтверджується висновками судово-економічної експертизи. З тих самих підстав необґрунтованим є збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ "Картман" в сумі 19937,00 грн. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 4984,25 грн.

Тобто, у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у спірному податковому повідомленні-рішенні в сумі 94947,00грн. та застосовувати штрафні санкції в сумі 23736,75грн.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з підпунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України одатковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 198.6 статті198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Витрати на маркетингові послуги, в сумі у складі яких був сплачений (нарахований) податок на додану вартість, пов'язані з господарською діяльністю позивача- розповсюдження промислового обладнання для підприємств вугільної та гірничої промисловості України і тому відповідають вимогам підпункту14.1.36. Податкового кодексу України, а віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у вартості маркетингових послуг, наданих КП «Альянс» та ТОВ «Картман», відповідає пункту198.3 статі 198 Податкового кодексу України.

Отже обґрунтовано включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми: КП «Альянс»-за жовтень 2010року-33341,67грн., в грудні 2010року-26666,67грн., ТОВ «Картман»- в грудні 2010року-15950,00грн., податковий кредит, що нарахований у складі витрат вартості маркетингових послуг, сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку, тому донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75958,33грн.( 60008,33грн. +15950,00грн.) та застосування штрафних санкцій в сумі 18989,75грн.(15002,25грн.+3987,50грн.)згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0001502302 від 22.08.2011 є неправомірним.

Судом першої інстанції не враховано, що наявність перелічених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку належним чином підтверджує дійсність правочинів, укладених з контрагентами ТОВ "Картман" та КП "Альянс".

Що стосується нікчемності правочинів, укладених позивачем та КП «Альянс» та ТОВ «Картман» судова колегія зазначає наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів відповідачем в акті перевірки не наведено.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 у справі К/9991/50772/12, відповідно до якої суд касаційної інстанції наголошує на тому, що жодний закон не надає права органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини та данні, вказані платником у податкових деклараціях, доки інше не буде встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, оскільки необхідно дотримуватись принципу презумпції правомірності правочину, визначеного в частині першої статті 204 Господарського кодексу України.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані статею 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (частина перша статті 228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не містить таких посилань, не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентами до суду не подано.

Відповідно до статті 69 Кодексу адмінстративного судочинства України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порядку, передбаченому статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, про необґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, зміст правочинів з КП «Альянс» та ТОВ «Картман» не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства та спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаними господарськими операціями свідчать про реальне виконання вказаних правочинів, ці документи були належним чином оформлені.

Застосування санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях обумовлено визначенням сум грошових зобов'язань за результатами документальної перевірки. Оскільки апеляційною інстанцією встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то й для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень в оскаржуваних частинах підлягають задоволенню.

Не заслуговує на увагу висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача доказів пов'язаності проведених господарських операцій з безпосередньою діяльністю позивача у зв'язку з недоведеністю, оскільки в перевіряємий період основним видом діяльності позивача була торгово-посередницька діяльність промисловими машинами,обладнанням та устаткуванням. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в цей період основні витрати позивач поніс у зв'язку з придбанням конвеєрної стрічки для шахт (вказаний товар за класифікацією відноситься до промислового обладнання) від польської фірми «Cobra Europe Sp z.o/0» та українського підприємства ТОВ «Ерлайт» на загальну суму 3221455,00грн.

Поза увагою суду першої інстанції залишився факт здійснення позивачем господарської діяльності, пов'язаної з розповсюдженням промислового обладнання для підприємств вугільної та гірничої промисловості України, оскільки найбільшу питому вагу у структурі податкових зобов'язань позивача склали податкові зобов'язання від здійснення продажу конвеєрної стрічки підприємствам вугільної промисловості України, зокрема, ТОВ «Інтер-Інвест-вугілля», ДП «Донбассантрацит», «Львіввугілля», ВАТ «Укрвуглебуд», ДП «Шахтарськантрацит», ВП «Шахтарськантрацит», «Шахта Шахтарська Глибока».

Судова колегія відмічає, що сума від реалізації товарів промислового призначення ПАТ «Укрвуглебуд» в 2010році склала 1330246,00грн., в 2011році-4013619,17грн., ТОВ «Інтер-Інвест-вугілля» в 2010році-610759,00грн., ТОВ «Трейд-Груп-Мар» в 2010році-331200,00грн., ПАТ «Донецькторгмаш» в 2011році-1196370,00грн., ПВП «Гірняк-95» в 2011році-54846,00грн., ТОВ «Компанія МАКС» в 2011році- 1896355,00грн., ТОВ «Олвін Інвест» в 2011році-3394409,20грн.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач в 2011році був визнаний Національним бізнес рейтингом «Лідер галузі» лідером галузі за основним видом діяльності КВЕД 51.87.0 - Оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, що підтверджено відповідним сертифікатом.

Отже судом першої інстанції були не в повній мірі досліджені обставини справи стосовно господарської діяльності, зокрема, що позивач є офіційним дилером деяким європейських виробників товарів промислового призначення: Польщі, Нідерландів,Бельгії для чого позивачу видані на підставі відповідних договорів відповідні дилерські довіреності, що призвело до помилкового висновку про те, що з аналізу статуту позивача, довідки з ЄДРПОУ в частині визначених КВЕД є недоцільним такий аналіз для забезпечення його господарської діяльності.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про задоволення позову, оскільки на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем доведено існування станом на момент розгляду справи факту порушення законних прав та інтересів позивача, що є самостійною підставою для задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2011: №0001492302 в частині збільшення податкового зобов'язання позивачу з податку на прибуток підприємств в сумі 295450,00грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 73862,50 грн. та №0001502302 в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 173442,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 43360,50грн.

Доводи апеляційної скарги позивича спростовують висновки суду першої інстанції і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Судом апеляційної інстанції не надається оцінка висновкам відповідача щодо заниження позивачем амортизаційних відрахувань за І квартал 2011 року на суму 2649,00 грн., наслідком чого стало донарахування податкового зобов'язання у розмірі 662,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1,00 грн., оскільки по суті позовних вимог та висновкам суду першої інстанції позивачем не оскаржувалися висновки відповідача в зазначеній частині, будь-якого обґрунтування їх помилковості позивачем надано не було і в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача та зміни судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 2 частини першої статті 198, статтею 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство» «Крим торг» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 у справі №2а-10846/11/0170/5змінити, виклавши пункти 2, 3, 5 постанови від 24.12.2012 в наступній редакції:

« 2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001492302 від 22.08.2011 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство» «Крим торг» з податку на прибуток підприємств в сумі 295450,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 73862,50 грн.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001502302 від 22.08.2011 в частині збільшення податкового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-комерційне підприємство» «Крим торг» з податку на додану вартість в сумі 173442,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 43360,50грн.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-комерційне підприємство "Кримторг" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби».

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2012 у справі №2а-10846/11/0170/5 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 25 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко