Постанова № 30200799, 18.03.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2013 р. Справа №805/520/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Бойка М.І.,

при секретарі Бренці А.О.,

за участі

представника позивача Мокрої Л.В.,

представника відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку адміністративну справу за позовом Мар'їнського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4103,98 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Мар'їнський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4103,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 з 07.05.2012 р. по 05.11.2012 р. знаходився на обліку в Мар'їнському районному центрі зайнятості. Відповідачу надано статус безробітного та з 14.05.2012 р. призначена допомога по безробіттю. 05.11.2012 р. відповідача знято з обліку за заявою у зв'язку з бажанням останнього працевлаштуватися самостійно в іншій місцевості. Позивачем відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» проведено розслідування достовірності даних протягом періоду перебування на обліку як безробітного ОСОБА_2 На підставі довідки відповідача від 10.09.2012 р. № 253, за якою відповідач працює юрисконсультом в ТОВ «Заготпром» з 09.07.2012 р., позивачем направлено запит до Донецького міського центру зайнятості для проведення розслідування достовірності даних в ТОВ «Заготпром». Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування достовірності даних в ТОВ «Заготпром» та встановлено, що відповідач протягом періоду перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний дійсно працював в ТОВ «Заготпром» з 09.07.2012 р. та не повідомив про ці обставини службу зайнятості, чим порушив вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за якими застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до п.3 ст.36 зазначеного Закону сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості з 07.05.2012 року по 05.11.2012 року та незаконно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 4103,98 грн.

23.11.2012 року відповідачу був направлений відповідний лист-претензія від 22.11.2012 р. № 01-18/2335 з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 4103,98 грн., проте відповідачем вимоги щодо повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю виконані не були.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позові, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду справи. Представником відповідача у судовому засіданні 14.02.2013 р. надані заперечення на позов, у відповідності з якими позивач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що 07.05.2012 р. звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні. За відсутності підходящої роботи позивачем 14.05.2012 р. надано відповідачу статус безробітного. 09.07.2012 р. між відповідачем та ТОВ «Заготпром» був укладений цивільно-правовий договір № 1/01, за яким відповідач (виконавець) зобов'язався надавати юридичні послуги ТОВ «Заготпром» (замовник), що пов'язані з підготовкою, організацією та веденням діяльності замовника. Зазначеним договором визначена сума винагороди виконавцю 12000 грн. та строк дії договору з 09.07.2012 р. по 09.01.2013 р., тобто визначені всі суттєві умови договору. Проте, 04.01.2013 р. між сторонами укладена додаткова угода про дострокове розірвання договору від 09.07.2012 р. № 1/01 з ініціативи замовника у зв'язку з невиконанням виконавцем договірних зобов'язань. Зазначив, що у відповідності з ч.2 ст. 653 ЦК України при розірванні договору зобов'язання сторін припиняються. Таким чином, з моменту укладення додаткової угоди з 04.01.2013 р. всі зобов'язання між сторонами були припинені. Оскільки в період дії договору відповідачем не була виконана робота з надання юридичних послуг, оплата зазначених послуг замовником не здійснювалась, страхові внески та обов'язкові платежі до пенсійного фонду та податкову інспекцію Мар'їнського району Донецької області не перераховувались. З огляду на наведене, відповідач просив у задоволенні позову відмовити, справу розглянути у його відсутність.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач, ОСОБА_2, 07.05.2012 року звернувся до Мар'їнського районного центру зайнятості з заявою про пошук роботи. 14.05.2012 року відповідачу згідно наказу центру зайнятості було надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

05.11.2012 року відповідача, за його заявою, було знято з обліку безробітних осіб у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості та бажанням працевлаштуватися самостійно в іншій місцевості.

Позивачем відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 «Про затвердження Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним» проведено розслідування достовірності даних протягом періоду перебування на обліку як безробітного ОСОБА_2 На підставі довідки відповідача від 10.09.2012 р. № 253, за якою відповідач працював юрисконсультом в ТОВ «Заготпром» з 09.07.2012 р., позивачем направлено запит до Донецького міського центру зайнятості для проведення розслідування достовірності даних в ТОВ «Заготпром». Донецьким міським центром зайнятості проведено розслідування достовірності даних в ТОВ «Заготпром» та складено акт розслідування № 389 від 14.11.2012 р., яким встановлено, що відповідач протягом періоду перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний дійсно працював в ТОВ «Заготпром» з 09.07.2012 р. та не повідомив про ці обставини службу зайнятості, чим порушив вимоги п.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за якими застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Позивачем 20.11.2012 р. прийнятий наказ від 20.11.2012 р. № 209 про відшкодування відповідачем матеріального забезпечення на випадок безробіттята23.11.2012 року відповідачу був направлений лист-претензія від 22.11.2012 р. № 01-18/2335 (отримано відповідачем 24.11.2012 р. ( а.с. 6, 8, 15) з вимогою про повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 4103,98 грн., проте заборгованість відповідачем як на час отримання претензії так і на час розгляду справи сплачена не була.

Як вбачається з цивільно-правового договору від 09.07.2012 р. № 1/01, укладеному між ОСОБА_2 та ТОВ «Заготпром», за яким відповідач (виконавець) зобов'язався надавати юридичні послуги ТОВ «Заготпром» (замовник), що пов'язані з підготовкою, організацією та веденням діяльності замовника. Зазначеним договором визначена сума винагороди виконавцю 12000 грн. та строк дії договору з 09.07.2012 р. по 09.01.2013 р., тобто визначені всі суттєві умови договору. Проте, 04.01.2013 р. між сторонами укладена додаткова угода про дострокове розірвання договору від 09.07.2012 р. № 1/01 з ініціативи замовника у зв'язку з невиконанням виконавцем договірних зобов'язань. (а.с. 38-40).

З огляду на пояснення роботодавця ТОВ «Заготпром», що викладені в акті розслідування страхових випадків від 14.11.2012 р. № 389, вбачається, що згідно договору № 1/01 від 09.07.2012 р. станом на 14.11.2012 р. послуги відповідачем не надавалися, оплата відповідачу не здійснювалась (а.с. 11). Крім того, згідно з довідкою ТОВ «Заготпром» від 08.02.2013 р. № 01-к в період з 09.07.2012 р. по 09.01.2013 р. виплати за договором № 1/01 від 09.07.2012 р. не здійснювались в зв'язку з тим, що 04.01.2013 р. укладена додаткова угода № 2/02 про дострокове розірвання договору у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 договірних зобов'язань.

Аналізуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд не погоджується з доводами відповідача щодо правомірного отримання останнім допомоги по безробіттю під час укладення та строку дії цивільно-правової угоди про надання послуг, за якою відповідач не отримував винагороди в зв'язку з невиконанням зобов'язань за угодою про надання послуг, оскільки законодавцем визначені підстави надання та припинення виплати допомоги по безробіттю.

Так, відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.

Згідно п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Відповідно до абзацу 5 ч.2 ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст.36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності з п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, із змінами та доповненнями, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Крім того, у відповідності з п.5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, в тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності,затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, із змінами та доповненнями, допомога по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Також, відповідно з п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62, у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до розрахунку повернення матеріального забезпечення ОСОБА_2 згідно наказу позивача в період з 09.07.2012 року по 04.11.2012 року склав всього 4103,98 грн.

Судом встановлено, що відповідачу 23.11.2012 року був направлений лист-претензія з вимогою щодо повернення розміру виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 4103,98 грн., проте заборгованість відповідачем сплачена не була.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути отриману допомогу по безробіттю в розмірі 4103,98 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8 - 11, 94, 158-163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Мар'їнського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 4103,98 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4103 (чотири тисячі сто три) грн. 98 коп. на р/р 37170001004269, отримувач ГУДКС в Донецькій області, МФО 834016, ЕДРПОУ 24815959.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті та вступну та резолютивну частину постанови проголошено в судовому засіданні 18 березня 2013 року. Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Бойко М.І.