Рішення № 30200195, 25.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.03.13 року Справа № 914/180/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів,

до відповідача: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Львів,

про: зобов'язання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 616 грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 191 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7 251 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Гаяс Т.І. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: Здинянчин Р.Т. - представник (довіреність в матеріалах справи).

Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Сторони не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зобов'язання до виконання мирової угоди шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 616 грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 191 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7 251 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2013 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 31.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 18.01.2013 року рекомендованою поштою №79000 3478574 7, відповідач - 22.01.2013 року рекомендованою поштою №79007 1699793 2 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони належним чином повідомлялись під розписку.

Представник позивача в судове засідання 25.03.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав заяву (вх. №8282/13), у якій просить суд розстрочити виконання рішення у справі.

Враховуючи неподання відповідачем відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено.

Позивач: Державне територіальне-галузеве об'єднання «Львівська залізниця» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 01059900, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд.1, (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 08592247, знаходиться за адресою: 79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3, що підтверджується Випискою з ЄДРЮО та ФОП серії АА №544822 (докази в матеріалах справи).

Позивач звернувся до господарського суду із позовом до відповідача, у якому просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 616 грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 191 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7 251 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі. Позовні вимоги ДТГО «Львівська залізниця» обґрунтовуються наступним:

Ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Головного управління Міністерства внутрішніх справ Україні у Львівській області про стягнення 725 116 грн. 44 коп. затверджено укладену між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ Україні у Львівській області та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в процесі виконання судового рішення у справі №15/71 мирову угоду, за умовами якої:

1. Відповідач визнає, що його заборгованість перед позивачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, які викладені в матеріалах виконавчого провадження ВП №21353060, й становить 500 000, 00 грн. основного боргу, 33 616, 44 грн. 3% річних, 191 500, 00 грн. інфляційних витрат, 7 251, 16 грн. державного мита та 236 ,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, а всього 732 603, 60 грн.

2. Відповідач гарантує, що заборгованість в розмірі 732 603 (сімсот тридцять дві тисячі шістсот три) гривні 60 копійок, буде погашено шляхом перерахунку на рахунок позивача (ЄДРПОУ 01059900, № 2600300004602, МФО 325956, ЛФ АБ «Експрес-Банк») протягом 2011 року, починаючи з червня місяця рівними частинами, щомісячно, а саме по 104 657 (сто чотири тисячі шістсот п'ятдесят сім) гривень 66 копійок протягом червня -грудня 2011 року.

3. Позивач заявляє, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання, зокрема пункту 2, не матиме жодних майнових претензій до відповідача з приводу заборгованості в розмірі 732 603 (сімсот тридцять дві тисячі шістсот три) гривні 60 копійок.

4. Відповідач і позивач домовилися, що будь-які витрати, пов'язані з виконавчим провадженням, що виникатимуть чи можуть виникнути після затвердження судом умов цієї мирової угоди, покладаються на відповідача.

5. Відповідач і позивач заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

Вказана ухвала суду набрала законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 ГПК України, і, у відповідності до приписів частини п'ятої статті 124 Конституції України, є обов'язковою до виконання на всій території України.

В подальшому, позивач, листом від 12.06.2012 року вих. №713-10/1751, звертався до відповідача із проханням про належне виконання умов мирової угоди.

Відповідач, у своєму листі від 19.06.2012 року вих. №14/727, повідомив позивача про те, що ГУ МВСУ у Львівській області є бюджетною установою, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і протягом 2011 - 2012 років на погашення заборгованості згідно з умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71 з Державного бюджету України не виділялись.

Право сторін на укладення мирової угоди передбачено положеннями статті 78 ГПК України.

Мирова угода - це договір, який укладається між сторонами з метою припинення спору та вирішення всіх спірних питань, задля яких і було подано позов, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Така угода призводить до врегулювання спору шляхом визначення її сторонами певних дій, які та чи інша сторона угоди має вчинити.

У зв'язку з цим, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке згідно процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов: якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), в ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що у випадку, коли у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов мирової угоди, укладеної між сторонами та затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області із заявою про примусове виконання вказаної ухвали.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк семи днів з моменту винесення постанови та вказує на те, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання рішення.

Отже, до компетенції державного виконавця відноситься з'ясування відповідності виконавчого документа статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою старшого державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області Тетюка Р.М. від 15.11.2012 року відмовлено у прийнятті до провадження та відкритті виконавчого провадження ВП №35263277 з примусового виконання ухвали господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71 з підстав невідповідності вказаної ухвали вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, як встановлено судом, ухвалою господарського суду Львівської області від 10.12.2012 року у справі №15/71 відмовлено ДТГО «Львівська залізниця» у зміні способу виконання ухвали від 30.09.2010 року у справі №15/71 з добровільного на примусовий та стягненні з ГУМВСУ у Львівській області на користь ДТГО «Львівська залізниця» 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 616 грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 191 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7 251 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Водночас, вказаною ухвалою суду роз'яснено позивачу право на звернення до господарського суду із позовом до відповідача про зобов'язання до виконання умов укладеної між сторонами мирової угоди.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, мирова угода, відповідно до статті 629 ЦК Кодексу, підлягає обов'язковому виконанню. Заінтересована сторона (стягувач) не позбавлена права звернутись до господарського суду з позовною заявою про спонукання виконання мирової угоди, оскільки, згідно з вимогами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04.07.2011 року у справі №13/210/10.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Нормою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із вказаною нормою кореспондується норма статті 193 ГК України, у якій також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідач у своїй заяві про розстрочку виконання рішення у справі, поданій до суду 25.03.2013 року за вх. №8282/13, визнає суму заборгованості в повному обсязі, вказує на те, що відповідач є бюджетною неприбутковою організацією, утримується за рахунок коштів Державного Бюджету України, може брати бюджетні зобов'язання та здійснювати платежі лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, а рівень фінансування відповідача та відсутність інших джерел фінансування унеможливлює виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду від 30.09.2010 року у справі №15/71.

Окрім того, позивач звертає увагу суду на те, що звернення стягнення на кошти та інше майно ГУМВСУ у Львівській області, а також арешт його майна у випадку одночасного виконання судового рішення у справі призведе до паралізування головного органу внутрішніх справ у Львівській області. У зв'язку з вищенаведеним, відповідач просить суд розстрочити виконання рішення у справі до березня 2023 року включно шляхом стягнення з відповідача на користь позивача протягом періоду з квітня 2013 року до лютого 2023 року включно - по 6 227 грн. 00 коп. щомісячно, в березні 2023 року - 6 242 грн. 68 коп.

Представник позивача проти поданої відповідачем заяви про розстрочку виконання рішення (вх. №8282/13) не заперечив (докази в матеріалах справи).

Нормою частини третьої статті 254 ЦК України передбачено, що строк, який визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Частиною п'ятою вказаної статті встановлено, що у випадку, коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 7.1.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 жовтня 2012 року №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Приписами пункту 6 частини першої статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані сторонами документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов є документально обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю з розстрочкою виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача протягом періоду з квітня 2013 року до лютого 2023 року включно - по 6 227 грн. 00 коп. щомісячно, в березні 2023 року - 6 242 грн. 68 коп.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; код ЄДРПОУ 08592247) до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 30.09.2010 року у справі №15/71 шляхом стягнення з боржника: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; код ЄДРПОУ 08592247) на користь стягувача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 01059900) 500 000 грн. 00 коп. основного боргу, 33 616 грн. 44 коп. трьох відсотків річних, 191 500 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 7 251 грн. 16 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 14 652 грн. 08 коп. судового збору із розстрочкою виконання рішення шляхом стягнення з боржника: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, Львівська область, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, буд. 3; код ЄДРПОУ 08592247) на користь стягувача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, Львівська область, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1; код ЄДРПОУ 01059900) протягом періоду з квітня 2013 року до лютого 2023 року включно - по 6 227 грн. 00 коп. щомісячно, в березні 2023 року - 6 242 грн. 68 коп.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

25.03.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 26.03.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.