Рішення № 30200167, 25.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2013 р. Справа № 918/227/13-г

За позовом Прокурора м.Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 2 609 579 грн. 76 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

позивача : представник Стрілець В.В. довіреність № 1648 від 15.06.2012 року

відповідача Прохорович О.М. дов. № 848 від 28.05.2012 р.

прокуратури: Місько Н.В. посв. № 010726 від 22.10.12 р.

У судовому засіданні 18 березня 2013 року оголошено перерву до 25 березня 2013 року.

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м.Кузнецовська звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", у якому просить стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства заборгованість за одержану на підставі договору № 3 від 01.10.2002 року теплову енергію в сумі 3 879 717 грн. 99 коп., 40 015 грн. 26 коп. пені та 8 018 грн. 94 коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 18.02.2013р. порушено провадження у справі №918/227/13-г та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 18.03.2013 р.

У судовому засіданні 18.03.2013 року оголошено перерву до 25.03.2013 року для надання можливості сторонам провести звірку взаєморозрахунків.

25 березня 2013 року позивач подав погоджену з прокурором заяву № 001-15/2659 від 22.03.2013 року про зменшення позовних вимог (а.с.51-52). У вказані заяві позивач зазначає, що Кузнецовським міським комунальним підприємством сплачено частину основного боргу за отримані послуги у сфері теплопостачання за листопад 2012 року в сумі 1 385 391 грн. 66 коп. Просить прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства на користь позивача 2 609 579 грн. 76 коп., з яких 2 494 326 грн. 33 коп. основного боргу, 96 024 грн. 57 коп. пені та 19 228 грн. 86 коп. 3 % річних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 25.03.2013 р. прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач у відзиві (а.с.34-35), у листі № 386 від 25.03.13 р. (а.с.58) та його представник у судовому засіданні 25.03.2013 р. зазначив, що відповідачем в рахунок погашення заборгованості сплачено 1 385 391 грн. 66 коп., просить в цій частині позовних вимог припинити провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України. Також відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, оскільки, являється збитковим підприємством та за фінансовими результатами 2012 року прибуток Кузнецовського міського комунального підприємства відсутній, а нараховані штрафні санкції збільшують збитковість підприємства.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року Кузнецовське міське комунальне підприємство (Споживач) та ВП "Рівненська АЕС" (Енергопостачальна організація) уклали Договір №3 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір) (а.с.31-33) за умовами якого Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим Договором.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що він набуває чинності з 01 жовтня 2002 року та діє до 01 жовтня 2003 року. Разом з тим, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору). З матеріалів справи вбачається, що ні позивачем, ні відповідачем заява про припинення дії договору не заявлялась, а тому даний договір є чинним.

Відповідно до п. 2.1 договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах договору у виді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання - протягом року;

- технологічні потреби.

Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивач у листопаді - грудні 2012 року поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 3 879 717 грн. 99 коп., у зв'язку з чим останньому були виставлені відповідні рахунки: від 30 листопада 2012 року № СП000897-тв на суму 1 645 391 грн. 66 коп. та від 31 грудня 2012 року № СП000988-тв на суму 2 234 326 грн. 33 коп. (а.с. 12).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором № 3 від 1 жовтня 2002 року щодо поставки теплової енергії свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідно до п.3.2.2. Договору Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

За умовами розділу 6 Договору "Порядок розрахунків" розрахунок за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП "Рівненська АЕС" щомісячно до 25-го число наступного за розрахунковим. Розрахунки за теплову енергію Споживача з Енергопостачальною організацією можуть проводитися в порядку авансових платежів. Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел Енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання Споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою енергією сплачується не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідач взятий на себе за договором обов'язок щодо своєчасної та повної оплати поставленої у вищезазначений період енергії виконав частково, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість станом на 25 березня 2013 року в сумі 2 494 326 грн. 33 коп.

Позивач 15.01.2013 р. звернувся до відповідача з претензією №001-15/411 (а.с.13), у якій просив погасити заборгованість, однак, станом на день розгляду справи, відповідач повністю не оплатив використану теплову енергію отриману у листопаді - грудні 2012 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За умовами частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 1 жовтня 2002 року № 3, яка складає 2 494 326 грн. 33 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не заперечується відповідачем і він на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми.

Покликаючись на п.7.2.2. Договору (уточнений додатковою угодою №1) позивач за несвоєчасне проведення розрахунків нарахував пеню в сумі 96 024 грн. 57 коп. за період з 25.12.2012р. по 22.03.2013 р.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував 19 228 грн. 86 коп. 3% річних за період за період з 25.12.2012р. по 22.03.2013 р.

За умовами частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

6 липня 2010 року між позивачем та відповідачем підписано додаткову угоду № 1 до договору № 3 від 1 жовтня 2002 року, в якій сторони погодили викласти пункт 7.2.2 договору в новій редакції, згідно з якою за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості за кожний день прострочення від суми невиконаних зобов'язань (а.с.11).

Пунктом 3 даної угоди передбачено, що вона є невід'ємною частиною договору № 3 від 01 жовтня 2002 року. В усьому іншому, що не передбачено даною угодою, сторони керуються умовами зазначеного договору.

Суд зазначає, що розмір пені нарахованої позивачем, відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням договору, а також є арифметично вірним. Разом з тим зауважує, що стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

З урахуванням наведеного, виходячи із фактичних обставин справи, взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у справі, враховуючи, що основною причиною невиконання зобов`язань відповідачем є його важкий фінансовий стан, на підтвердження чого суду надано звіт про фінансові результати за 2012 рік, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за договором, суд вважає можливим зменшити розмір пені на 50 %. За таких обставин, вимога позивача про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 48 012 грн. 29 коп.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст.625 ЦК України).

Оскільки розмір 3 % річних, нарахованих позивачем, є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 228 грн. 86 коп. 3 % річних підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якої судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, код ЄДРПОУ 05425046 ) 2 494 326 грн. 33 коп. основного боргу, 48 012 грн. 29 коп. пені, 19 228 грн. 86 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Кузнецовськ, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) в доход державного бюджету 52 191 грн. 60 коп. судового збору.

4. Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

5. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено "26" березня 2013 року

Суддя Войтюк В.Р.