Рішення № 30200116, 21.03.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.13 Справа№ 914/757/13-г

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Білані О.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна», м.Київ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 79626 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Захаров І.Ф. - представник

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права, передбачені ст. 22 ГПК України.

Суть спору:

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін Україна», м.Київ до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 79626 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.02.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 05.03.2013р.

Попередній розгляд справи викладено в ухвалі суду від 05.03.2013р.

Позивачем явку представника в судове засідання забезпечено, подано: довідку по стан заборгованість від 19.03.2013р. №34, згідно якої станом на 20.03.2013р. заборгованість відповідачем не погашена і становить 79626 грн.; односторонній акт звірки розрахунків станом на 31.12.2012р. з доказами надіслання відповідачу; витяг з ЄДР ЮО та ФОП станом на 19.03.2013р. №16106236, які судом прийнято і долучено до матеріалів справи.

Відповідачем явку представника в засідання суду не забезпечено, хоча його належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення №7901703904478, витребуваних судом документів не подано.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Судом встановлено:

23 серпня 2011 р. ТОВ «Вавін Україна» було подано позовну заяву про стягнення заборгованості до ОСОБА_1.

20.09.2011р. позивачем до суду було подано заяву про затвердження мирової угоди у справі № 5015/4883/11.

Позивач та відповідач що є сторонами у справі № 5015/4883/11 домовилися про укладення мирової угоди на таких умовах:

1. Сторони констатували і підтвердили, що сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, що виникла внаслідок несплати за поставлений товар за договором купівлі - продажу № 60/2007 від 01 травня 2007 року станом на 20 вересня 2011 року становить 90 299,50 грн.

2. Сторони дійшли згоди про те, що відповідач зобов'язується сплатити заборгованість позивачу до 20 серпня 2012 року, щомісячними платежами за наступним порядком та графіком:

7 524, 95 грн. після підписання цієї мирової угоди та затвердження її господарським судом Львівської області протягом п'яти робочих днів;

7 524, 95 грн. в строк до 20.10.2011р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.11.2011р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.12.2011р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.01.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.02.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.03.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.04.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.05.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.06.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.07.2012р.;

7 524, 95 грн. в строк до 20.08.2012р.;

Також сторони дійшли згоди про те, що відповідач відшкодовує позивачу судові витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 041,05 грн. та витрати на ІТЗ у розмірі 236 грн. в строк до 20 жовтня 2011 року.

Під належним виконанням зобов'язання слід розуміти своєчасне погашення заборгованості відповідачем перед позивачем відповідно до порядку та графіку встановлених у п. 2 та п. 3 цієї мирової угоди.

Станом на 11.02.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем так і не погашена та складає 79 626, 00 грн.

Пунктом 3.19 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» встановлено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами позивача (частина третя статті 26 ГПК) і, отже, вправі укладати мирові угоди на загальних підставах.

Мирова угода може бути укладена і стосовно певної частини позовних вимог.

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Умови мирової угоди повинні безпосередньо стосуватися предмета позову, що виключає зазначення в ній дій, коштів чи майна, які не відносяться до цього предмета. У зв'язку з цим, зокрема, не можуть включатися до мирової угоди умови щодо застосування неустойки (штрафу, пені) за невиконання її умов.

Наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди:

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Разом з тим, відповідачем надано гарантійний лист про визнання боргу та зобов'язанням сплатити його у найкоротший термін, що також не виконано.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 175 Господарського кодексу України).

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати боргу згідно умов мирової угоди у справі № 5015/4483/11 дають усі підстави вважати, що відповідач не має намірів добровільно виконувати свої зобов'язання, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову шляхом стягнення заборгованості у розмірі 79626 грн.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 87, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вавін України» (04053, м.Київ, Кудрявський спуск, 3 «б», офіс 62, код ЄДРПОУ 30572878) 79626 грн. боргу, 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

4. Дане рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду. Строк і порядок набрання рішенням законної сили та оскарження визначені ст.ст.85,91,93 ГПК України.

Повний текст рішення оформлено і підписано - 26.03.2013р.

Суддя Станько Л.Л.