Рішення № 30200107, 22.03.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-23-25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2013 р. Справа № 911/346/13-г

За позовом Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради

про стягнення 3 093,52грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-352 від 16.03.2012р.);

від відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради" (далі - відповідач) про стягнення 1 044,98грн. пені, 1 500,67грн. штрафу, 215,22грн. інфляційних втрат та 202,16грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2013р. порушено провадження у справі № 911/346/13-г, розгляд справи призначено на 01.03.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2013р. розгляд справи відкладено на 22.03.2013р.

15.03.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог № 14/2-793 від 14.03.2013р. (вх. № 4630 від 15.03.2013р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 3 093,52грн. заборгованості, з яких: 1 154,23грн. пені, 1 500,67грн. штрафу, 215,22грн. інфляційних втрат та 223,40грн. 3 % річних, яка прийнята судом.

У судовому засіданні 22.03.2013р. представник позивача повністю підтримав позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання 01.03.2013р. та 22.03.2013р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (Покупець) укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець - прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2., 5.5. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Ціна за 1 000 куб. м. газу становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 091грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20грн. Загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 11.1. договору договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє у частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2011 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

11.10.2011р. між Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України" (Продавець) та Комунальним підприємством „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (Покупець) укладено додаткову угоду № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р., за умовами якої сторони домовились викласти з 11.10.2011р. пункт 5.2. статті 5 „Ціна газу" договору в наступній редакції: „5.2. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 248,74грн., крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 1 309,20грн. Ціна за 1 000 куб. м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248,74грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу - 1 248,74грн., крім того ПДВ: на газ - 0 %, на послуги з транспортування - 20 % - 60,46грн., всього з ПДВ - 1 309,20грн.".

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р., у жовтні 2011р. передано, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 21 438,14грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. (а.с. 17).

08.11.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 26/2-160-12 від 06.11.2012р. (а.с. 18), згідно якої останній просив відповідача сплатити протягом 3 днів з моменту отримання даної вимоги, нараховані штрафні санкції на загальну суму 2 654,90грн., що підтверджується фіскальним чеком № 9134 від 08.11.2012р. (а.с. 19) та описом вкладення у цінний лист від 08.11.2012р. (а.с. 20).

Відповідач, за отриманий в жовтні 2011р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням оплати, сплативши 20.03.2012р. на рахунок позивача 21 438,14грн., що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 22) та реєстром прийнятих платежів (а.с. 23-24), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий в жовтні 2011р. природний газ відсутній.

Предметом позову, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 48-49), є вимоги про стягнення 1 154,23грн. пені, 1 500,67грн. штрафу, 215,22грн. інфляційних втрат та 223,40грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р., у жовтні 2011р. передав, а відповідач прийняв від позивача природний газ загальною вартістю 21 438,14грн., що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. (а.с. 17); відповідач, за отриманий в жовтні 2011р. природний газ, в порушення п. 6.1. договору, розрахувався повністю з простроченням оплати, сплативши 20.03.2012р. на рахунок позивача 21 438,14грн., що підтверджується випискою по операціях підприємства (а.с. 22) та реєстром прийнятих платежів (а.с. 23-24), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем на момент судового розгляду справи за переданий в жовтні 2011р. природний газ відсутній.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р., позивачем за період з 15.11.2011р. по 20.03.2012р. нарахована пеня в сумі 1 154,23грн., зокрема: 436,99грн. за період з 15.11.2011р. по 01.01.2012р. на суму боргу 21 438,14грн., 717,24грн. за період з 02.01.2012р. по 20.03.2012р. на суму боргу 21 438,14грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 50), а також те, що відповідач 20.03.2012р. сплатив позивачу 21 438,14грн. боргу, суд обмежив період нарахування пені з 15.11.2011р. по 19.03.2012р. (остання дата наявності боргу відповідача перед позивачем у сумі 21 438,14грн.). Відтак, арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 15.11.2011р. по 19.03.2012р. становить загалом 1 145,15грн., зокрема: 436,99грн. за період з 15.11.2011р. по 01.01.2012р. на суму боргу 21 438,14грн., 708,16грн. за період з 02.01.2012р. по 19.03.2012р. на суму боргу 21 438,14грн. Відтак, вимога про стягнення 1 154,23грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 145,15грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 500,67грн. штрафу у розмірі 7 % від суми простроченого платежу на підставі п. 7.2. договору за порушення строків оплати.

Згідно п. 7.2. договору за прострочення понад 30 днів покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу .

Суд встановив, що зазначені в п. 7.2. договору 7 процентів від суми простроченого платежу за своєю правовою природою є штрафом (господарсько-правовою санкцію у зв'язку з неналежним виконанням боржником грошового зобов'язання).

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що, відповідач не оплатив отриманий від позивача природний газ протягом більше ніж 30 днів з моменту виникнення обов'язку з оплати отриманого природного газу, штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 7.2. договору) у розмірі 1 500,67грн. (7 % від 21 438,14грн. (вартості неоплаченого природного газу понад 30 днів), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 500,67грн. штрафу підлягає задоволенню повністю.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

У зв'язку з простроченням виконання відповідачем зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу № 29-09/11 від 30.09.2011р., позивачем за період з 15.11.2011р. по 20.03.2012р. нараховано 215,22грн. інфляційних втрат та 223,40грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 50), а також те, що відповідач 20.03.2012р. сплатив позивачу 21 438,14грн. боргу, суд обмежив період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних з 15.11.2011р. по 19.03.2012р. (остання дата наявності боргу відповідача перед позивачем у сумі 21 438,14грн.)., арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 15.11.2011р. по 20.03.2012р. складає 214,39грн. інфляційних втрат та 222,02грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 215,22грн. інфляційних втрат та 223,40грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 214,39грн. інфляційних втрат та 222,02грн. 3 % річних.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 1 145,15грн. пені, 1 500,67грн. штрафу, 214,39грн. інфляційних втрат та 222,02грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства „Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Боярка, вул. 50 Років Жовтня, буд. 9; код ЄДРПОУ 23576122) на користь Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) 1 145 (одну тисячу сто сорок п'ять гривень) 15 коп. пені, 1 500 (одну тисячу п'ятсот гривень) 67 коп. штрафу, 214 (двісті чотирнадцять гривень) 39 коп. інфляційних втрат, 222 (двісті двадцять дві гривні) 02 коп. 3 % річних та 1 714 (одну тисячу сімсот чотирнадцять гривень) 22 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.03.2013р.

Суддя П.В. Горбасенко