Постанова № 30199296, 26.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.03.2013 р. справа №5006/14/75/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакун О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників: від позивача: не з'явився від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргупублічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського судуДонецької області від21.01.2013р. по справі№5006/14/75/2012 (головуючий суддя Левшина Г.В., судді Огороднік Д.М. Попков Д.О.) за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек", м. Дніпропетровськ до публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області простягнення 25 044грн.24коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек", м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 25 044грн.24коп.

В заяві, що надійшла до суду 27.04.2012р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивачем повідомлено суд про припущення ним арифметичної помилки у розрахунку суми позову та змінено предмет позов. Зокрема, як вказує позивач у своїй заяві сума основного боргу становить 19339,44 грн., сума боргу з урахуванням інфляції становить 21542,37 грн., пеня дорівнює 1865,61 грн., три проценти річних становлять 1276,01 грн.

Заявою, що надійшла до суду 13.08.2012р., позивач змінив предмет позову, заявивши вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24884,08 грн., у тому числі основний борг в сумі 19339,44 грн., сума інфляції - 2240,89 грн., пеня в сумі 1865,61 грн. та три проценти річних в сумі 1438,14 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.01.2013р. позов задоволено частково, стягнуто з публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на користь товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Велдінтек", м. Дніпропетровськ стягнуто суму основного боргу в розмірі 19 339грн.44коп., інфляції в сумі 2 031грн.71коп., 1 399грн.78коп. пені та 3% річних в розмірі 1 435грн.40коп., всього заборгованість в сумі 24 206грн.33коп., судовий збір в сумі 1 555грн.58коп. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Підставами для скасування рішення господарського суду апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачем не надано доказів виконання пунктів 5.2 та 6.1 договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити без змін рішення суду першої інстанції з підстав обґрунтованості та законності. Також, позивач надав пояснення, в яких зазначив, що відповідач свої обов'язки щодо сплати грошових коштів у розмірі 19339,44грн. не виконав.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про відкладання розгляду справи від 05.03.2013р. сторін повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статтями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

25.11.2009р. між сторонами був підписаний договір поставки №15/1448, згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а відповідач (покупець) - у відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Відповідно до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VI від 17.09.2008р. відкрите акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" змінило найменування на публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь". У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ.

Додатковою угодою від 05.07.2010р. до договору сторони внесли зміни до банківських реквізитів покупця.

Предметом позовних вимог є стягнення боргу за товар, який поставлений на підставі договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки (купівлі-продажу), який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до п.1.2 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строк та умови поставки вказуються у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору. Ціна продукції вказується у специфікаціях (п.2.1 договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р.).

Сторонами було підписано специфікації №1 від 25.11.2009р., №2 від 01.02.2010р., №3 від 09.02.2010р., №4 від 17.02.1010р., в яких позивачем та відповідачем узгоджено найменування продукції, яка має постачатися за договором, її кількість та вартість, визначено умови, строки поставки, порядок оплати.

Згідно з пунктом 13.2 договору даний договір набирає сили з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011р.

На виконання умов договору позивачем за договором поставки №15/1448 від 25.11.2009р. за період з листопада 2009р. по лютий 2010р. було здійснено поставку на суму 19339,44 грн., з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача, що підтверджується видатковими накладними №В-0000106 від 26.11.2009р., №В-0000119 від 18.12.2009р., №В-00000008 від 02.02.2010р., №В-00000009 від 12.02.2010р., №В-00000016 від 18.02.2010р., вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень. Факт отримання від позивача продукції на суму 19339,44 грн. за договором №15/1448 від 25.11.2009р. сторонами не заперечується та з боку відповідача підтверджується письмовими поясненнями, викладеними у відзиві на позов від 18.01.2013р. №17/74.

Внаслідок цього обов'язок передачі постачальником товару вважається виконаним.

Відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 19339,44 грн.

З наявних у матеріалах справи видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, наявні у матеріалах справи видаткові накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Пунктом 9 договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р. визначено, що оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у національній валюті України. По домовленості сторін можливі інші види розрахунків. Умови оплати обговорюються на кожну партію продукції та зазначаються в специфікаціях к договору.

Відповідно до наданих суду специфікацій до договору №15/1448 від 25.11.2009р. сторонами встановлений строк оплати поставленої продукції (товару) на протязі 30 днів після факту поставки.

Колегією суддів встановлено, що в порушення умов договору відповідач в узгоджені строки зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 19339,44 грн., яка підтверджена наявними матеріалами справи.

Стосовно доводів апелянта про відсутність доказів виконання пунктів 5.2 та 6.1 договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р. щодо вручення покупцю відповідного повного пакету документів колегія суддів зазначає наступне.

Сторони в розділі 8 договору погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966р. № П-7 (надалі Інструкція П-7).

За вимогами пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також супроводжувальним документам, які підтверджують якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення щодо якості, рахунок-фактура, специфікація та інше). Відсутність зазначених супроводжувальних документів або деяких з них не зупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається які документи відсутні.

Також, в розділі 8 договору сторони погодили, що поставка в рамках договору здійснюється з додержанням Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15 червня 1965р. № П-6 (надалі Інструкція П-6).

За вимогами пункту 12 Інструкції П-6 приймання продукції по кількості проводиться по транспортним та супровідним документам відправника, і в разі відсутності товаросупровідних документів складається акт, в якому вказується які документи відсутні.

Отже, не складання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкцій П-6 та П-7 акту про відсутність будь-яких документів в пакеті товаросупроводжувальних документів є підтвердженням надання позивачем всіх необхідних документів.

Відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів, зокрема, рахунку на оплату отриманої відповідачем продукції, сертифікату якості, накладних та податкових накладних.

Статтею 666 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів скоєння дій, передбачених зазначеною нормою права або умовами договору.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що всі документи, визначені договором, були надані позивачем.

Виходячи з наведеного, відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав доказів на підтвердження обставин, про які зазначає та не довів факту порушення постачальником (позивачем по справі) строків передачі товаросупроводжувальних документів.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару у обумовлений договором термін не виконані, що свідчить про порушення відповідачем умов пункту 9.3 договору. Відповідач не надав суду доказів сплати боргу позивачу.

Отже, вимоги в частині стягнення боргу в сумі 19339,44 грн. колегія суддів вважає обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача та враховуючи підстави часткового задоволення вимог щодо стягнення пені, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 1 438грн.14коп. та індексу інфляції у сумі 2 240грн.89коп. за період прострочення з 18.01.2010р. по 21.09.2010р. та вважає правомірним стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 1 435грн.40коп. та індексу інфляції у сумі 2 031грн.71коп.

Стосовно вимог про стягнення пені у розмірі 1865,61 грн. колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту 10.5 договору №15/1448 від 25.11.2009р. при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець виплачує пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі пункту 10.5 договору поставки №15/1448 від 25.11.2009р. позивачем нарахована та пред'явлена до стягнення з відповідача пеня в сумі 1865 грн.61 коп. за період з 18.01.2010р. по 21.09.2010р.

Враховуючи висновок суду першої інстанції щодо неправомірності нарахування суми штрафних санкцій за накладними №В-00000008 від 02.02.2010р., №В-00000009 від 12.02.2010р., №В-00000016 від 18.02.2010р. до настання прострочення виконання зобов'язань, приймаючи до уваги перевищення подвійної облікової ставки НБУ ставки 0,04% від суми заборгованості за кожний день прострочення у розрахунковому періоді, колегія суддів вважає, що місцевим судом законно та обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 1 399,78грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідач не обґрунтував відповідними доказами обставини, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2013р. у справі №5006/14/75/2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2013р. у справі №5006/14/75/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 21.01.2013р. у справі №5006/14/75/2012 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО