Рішення № 30199283, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3200/13 21.03.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/3200/13

за позовом приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв

«Росинка»

до приватного підприємства «Данілов і Ко»

про стягнення 39220,92 грн.

Представники сторін:

від позивача: Тищенко С.Г., довіреність № 200 від 19.03.2013р.;

Лебеденко Д.Р.

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (надалі - позивач) з позовом до приватного підприємства «Данілов і Ко» (надалі - відповідач) про стягнення 39220,92 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки № 1-П/11/10/11-нан від 12.07.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 39220,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2013р. порушено провадження у справі № 910/3200/13 та призначено її розгляд на 21.03.2013р.

Присутніми в судовому засіданні 21.03.2013р. представниками позивачів підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення провадження від 20.02.2013р. не виконав, письмовий відзив на позов не надав, представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2011р. між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки № 1-П/11/10/11-нан, копія залучена до матеріалів справи, у відповідності з п. 1.1. якого постачальник зобов'язується систематично відпускати і передавати у власність покупцю продукцію власного виробництва та іншу продукцію, зазначену у товарно-транспортних накладних, а покупець зобов'язується приймати такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної поставки товару. Датою поставки товару (тобто момент фактичної передачі товару) є дата підписання товарно-транспортної накладної.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору, загальна сума договору складає загальну вартість поставленого, протягом дії договору, товару та зазначену в товарно-транспортних накладних. Покупець зобов'язаний здійснювати повну оплату за поставлений товар в гривнях на рахунок постачальника, на умовах відстрочення платежу в кількості 30 календарних днів з моменту відвантаження постачальником товару.

Умовами пунктів 7.1., 7.3. договору встановлено, що даний договір набуває сили з 14 липня 2011р. та діє до 31 грудня 2011р. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання взятих по договору зобов'язань, які виникли внаслідок дій до моменту припинення дії договору.

Додатковою угодою від 30.12.2011р. сторонами було внесено зміни до п. 7.1. договору та викладено його в наступній редакції: договір набуває сили з 14 липня 2011р. та діє до 31 грудня 2012р.

Отже, на день розгляду справи Договір поставки № 1-П/11/10/11-нан від 12.07.2011р., укладений між сторонами, припинив свою дію.

Як встановлено судом, на виконання умов договору позивачем у період з липня 2011 року по серпень 2012 року було поставлено відповідачу товарів всього на загальну суму 94278,08 грн., що підтверджується товаро-транспортними та видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач частково повернув позивачу товар і тару, а також частково оплатив отриманий товар, всього на загальну суму 55057,16 грн. що підтверджується актами невідповідності, прийомними квитанціями, накладними та випискою з особового рахунку позивача про рух коштів, копії яких залучені до матеріалів справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем на день розгляду справи становить 39220,92 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 39220,92 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Данілов і Ко» (03113, м. Київ, пр.. Перемоги, 68/1, офіс 62; код ЄДРПОУ 34532920) на користь приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка» (03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 6; код ЄДРПОУ 00382496) 39220 грн. 92 коп. - боргу, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:26.03.2013 р.

Суддя А.І. Привалов