Рішення № 30199170, 15.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2047/13 15.03.13

За позовом Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромтехнології»

про стягнення 29 829,96 грн.

Суддя Шаптала Є.Ю.

Представники :

від позивача: Шурда О.В. за дов. № 176 від 22.11.2012 р.

від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромтехнології» про стягнення заборгованості 29 829,96 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2013 року порушено провадження по справі № 910/2047/13, розгляд справи призначено на 27.02.2013 р.

27.02.2013 року представником позивача подано до відділу діловодства суду документи по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2013 року відкладено розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України на 15.03.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про причини неявки суд не повідомлено, обґрунтованих заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/2047/13 від 04.02.2013р. та 27.02.2013 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п 43)

За наведених обставин та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 64 ГПК України вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена сторонам належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 27.02.2013 р. та 15.03.2013 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 15.03.2013 р. та за відсутністю представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2013 року заявлені позовні вимоги підтримав та наполягав на задоволенні в повному обсязі.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.03.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011 року між Державним підприємством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (правонаступником якого є ПАТ «ДПЗКУ») в особі філії ДП «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Дубенський комбінат хлібопродуктів» та ТОВ «Газпромтехнології» було укладено Договір на постачання природного газу № 29.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві природний газ шляхом поставки його в обсягах, що зазначені в Додатку № 1 до Договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

Згідно п. 3.4 Договору фактична кількість поставленого по договору газу визначається згідно щомісячних Актів прийому-передачі природного газу між постачальником та покупцем, складених згідно реєстру фактичного споживання природного газу споживачами, узгодженого з газотранспортною організацією.

Пунктом 6.1 Договору передбаченого, що розрахунок за поставку природного газу здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на поточних рахунок постачальника на умовах часткової попередньої оплати та остаточного розрахунку не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем поставки природного газу на підставі акту, оформленого з газорозподільним підприємством, що підтверджує обсяг фактично протранспортованого (отриманого) природного газу.

На виконання умов договору відповідачем протягом 2011-2012 років було здійснено поставку позивачу природного газу в кількості 60,725 тис.куб.м. на загальну суму 261 784,46 грн., що підтверджується Актами прийому-передачі, а позивачем перераховано на поточний рахунок ТОВ «Газпротехнології» грошові кошти в сумі 293 853,06 грн., про що свідчать платіжні доручення та банківські виписки наявні в матеріалах справи.

Відповідно до Актів відшкодування витрат, вартість відшкодування витрат відповідача по забезпеченню постачання природного газу у 2011-2012 р. склала 2238,64 грн..

Відповідно до п. 6.3 Договору протягом місяця поставки плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником в межах фактично здійсненої покупцем попередньої оплати природного газу.

Згідно платіжних доручень позивачем станом на 27.09.2012 року фактично здійснено попередню оплату природного газу у сумі 359 002,08 грн., проте поставки природного газу відповідачем в строки передбачені Додатком № 1 до договору не здійснено.

Згідно п. 7.7 Договору у разі відсутності факту постачання газу в строки, передбачені в Додатку № 1, сума попередньої оплати підлягає поверненню покупцю протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги на повернення коштів, підтвердженою актом взаєморозрахунків між сторонами.

14.12.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих.. № 331 від 14.12.2012 року про повернення коштів в сумі 33 000,00 грн.. Відповідач на претензію не відреагував, відповіді не направив, оплату не провів.

Таким чином, на день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 29 829,96 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного Кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу визначено, що договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до ст. 530 Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що позивачем здійснено відповідачу попередню оплату природного газу, в порушення умов договору відповідачем поставку природного газу в строки визначені договором не було здійснено, суму передплати не повернуто.

Згідно п. 7.7 Договору у разі відсутності факту постачання газу в строки, передбачені в Додатку № 1, сума попередньої оплати підлягає поверненню покупцю протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення письмової вимоги на повернення коштів, підтвердженою актом взаєморозрахунків між сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд приходить до висновку, що відповідач порушив умов Договору та вимоги ЦК України, тому позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, позов визнається судом законним, обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 525,526, 655,692,712 ЦК України, ст. 173,193 ГК України, ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромтехнології» про стягнення заборгованості 29 829,96 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпромтехнології» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п 43; код ЄДРПОУ 37508177) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 1; код ЄДРПОУ 37243279) заборгованість в розмірі 29 829 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 96 коп., судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн.. 50 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний рішення складено: 15.03.2013 року

Суддя Є.Ю. Шаптала