Ухвала суду № 30196047, 05.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 р.Справа № 2а-1670/7517/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.,

в присутності:

представника позивача Біланенко І.В.,

представників відповідача Соловченка О.І., Котляр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Приватного підприємства "СОІ" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-1670/7517/12

за позовом Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

до Приватного підприємства "СОІ"

про стягнення коштів та накладення арешту,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства "СОІ" про стягнення коштів у розмірі 91689,55 грн. та накладення арешту на розрахункові рахунки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за відповідачем рахується податковий борг, у зв'язку із чим із рахунків відповідача необхідно стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу. Крім того, вказував, що оскільки балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу та податковий борг є узгодженим у позивача виникло право звернення із вимогами про накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться на розрахункових рахунках № 26007050000299, № 26008050002832, № 26067054500390 у Кременчуцькій ФАКБ "Індустріалбанк"; № 26059055236615, № 26067054500390 в Полтавському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", м. Полтава.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з розрахункових рахунків приватного підприємства "СОІ" заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 40660,03 гривень (сорок тисяч шістсот шістдесят гривень 03 коп.) на р/р 31115029700008, одержувач: державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019 та по податку на прибуток у розмірі 51029,52 гривень (п'ятдесят одна тисяча двадцять дев'ять гривень 52 коп.) на р/р 31119009700008, одержувач: державний бюджет УДКСУ у Кременчуцькому районі Полтавської області, код одержувача: 37965850, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, Приватним підприємством "СОІ" подано апеляційні скарги.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби в апеляційній скарзі просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на необґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог про накладення арешту на розрахункові рахунки позивача. Також зазначив, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.94 ПК України, оскільки право на звернення до суду з вказаним позовом урегульовано п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Приватне підприємство "СОІ" в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом при ухваленні спірного рішення не застосовано до спірних правовідносин ч.3 ст. 156 КАС України, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню в судовому порядку

Відповідач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, в яких вважає вимоги позивача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у добровільному порядку суму заборгованості по податку на додану вартість у розмірі 40660,03 грн. та по податку на прибуток у розмірі 51029,52 грн. не сплатив, а тому заявлена сума підлягає до стягнення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, що в період з 27.12.2010 по 25.01.2011 працівниками Кременчуцької ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010. За результатами перевірки складено акт № 426/23-209/30661681 від 01.02.2011, в якому вказано на порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 47331,00 грн та завищено податок на прибуток на суму 6232,00 грн, а також підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 32634,00 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 18 лютого 2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0001052301/329, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 51374,00 грн;

- № 0001062301/328, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 40790,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПП "СОІ" оскаржив їх до суду.

Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року по справі №2а-1670/7080/11 адміністративний позов Приватного підприємства "СОІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328 та № 0001052301/329. Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "СОІ" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2012 року апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби задоволено, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2011 року по справі № 2а-1670/7080/11 скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ПП "СОІ" відмовлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що у справі за позовом ПП "СОІ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень є судове рішення, яке набрало законної сили та яким надано правову оцінку оскаржуваним рішенням від 18 лютого 2011 року № 0001062301/328 та № 0001052301/329 та доводам ПП "СОІ", щодо незгоди з ними.

У відповідності до положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.

В силу наведеної норми процесуального закону обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі №2а-1670/7080/11, що набрало законної сили, мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, оскільки, постановляючи таке рішення, суд встановив наявність порушення з боку ПП "СОІ" податкового законодавства та правомірність прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про оскарження вказаних судових рішень у касаційній інстанції є безпідставними.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до вимог пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції та вважає, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість та на прибуток у розмірі 91689,55 грн. є узгодженим і підлягає оплаті з боку відповідача.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податку податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напрямку сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплачена у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суми грошового зобов'язання не сплачені ПП "СОІ" за зазначеними платежами правомірно віднесено позивачем до податкового боргу товариства.

Відповідно до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункт 59.3. цієї ж статті).

Судовим розглядом встановлено, що державною податковою інспекцією сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу № 757/461 від 03 вересня 2012 року на загальну суму податкового боргу платника податків за узгодженим податковим зобов'язанням у розмірі 91689,55 грн.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу у матеріалах справи відсутні. Натомість, згідно із даними облікової картки платника податків ПП "СОІ" заборгованість по податку на додану вартість складає 91689,55 грн.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у пункті 88.1 статті 88 Податкового кодексу України.

Згідно із пунктом 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

На підставі вимог статті 89 Податкового кодексу України Кременчуцькою ОДПІ прийнято рішення від 12 жовтня 2012 року № 31463/10/19 про опис майна у податкову заставу, що підтверджується наявною матеріалах справи копією.

Відповідно до пункту 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які його обслуговують, здійснюється за рішенням суду, яке направляється для виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення коштів к розмірі 91689,55 грн., документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог Кременчуцької ОДПІ про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках відповідача, колегнія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в зазначеній частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу та відсутність майна для його погашення не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Оскільки адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, тому позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ в зазначеній частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія виходить з того, що згідно із пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України).

Аналогічна норма міститься у пункті 7.1 Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 №1398 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012 за №9/20322.

Тобто, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків. У цьому разі рішення керівника податкового органу або його заступника не приймається.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Пункт 94.2 статті 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, відповідно до пункту 3.1 якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; - відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; - відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається зі змісту вказаних вище норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених у них обставин.

При цьому, посилання податкового органу на те, що згідно податкової декларації відповідача з податку на прибуток за 1 квартал 2012 року балансова вартість основних засобів менша суми податкового боргу, не є тією обставиною передбаченою пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

В ході розгляду даної справи судом не встановлено наявності обставин, визначених зазначеним пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги проте, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте зазначає, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Кременчуцької ОДПІ в частині накладення арешту на кошти та інші цінності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 року по справі № 2-а-1670/7517/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, Приватного підприємства "СОІ" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.12.2012р. по справі № 2а-1670/7517/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 11.03.2013 р.