Постанова № 30196024, 27.02.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2013 р. Справа № 2а-1670/7368/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Електромотор" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-1670/7368/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Електромотор"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

23.11.2012 року ПАТ «Електромотор» звернулось до суду із позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0001092308, № 0001092308, № 0001112308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано показники податкової звітності за результатами вчинення угод, які вчинялися без мети реального настання правових наслідків, тобто без мети отримання прибутку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку суб'єкта господарювання Публічного акціонерного товариства «Електромотор» з ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за травень, червень, липень, серпень 2011 року.

Перевіркою були встановлені порушення вимог . 44.1 ст.44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, ст.138, п.139.1.9 ст. 139, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України (зі змінами і доповненнями) в частині валових витрат за період з ІІ-ІІІ кв. 2011р. на загальну суму 116145 гри., в тому числі по періодах: II кв. 2011р. -28294,8грн., ІІ-ІІІ кв. 2011р.-87850,2 грн., та було занижено податок на прибуток на загальну суму 26713 грн., в т.ч. по періодах: II кв. 2011р.-6508грн., ІІ-ІІІ кв. 2011р.-20205грн.

Підставою для зазначеного висновку слугувало те, що що у ФОП ОСОБА_1 не має власних або орендованих основних засобів, необхідних для здійснення обробки деревини, також відсутні власні або орендовані складські приміщення для зберігання продукції переробки деревини або товарів, а також відсутні трудові, матеріальні ресурси, які необхідні для приймання продукції від постачальника, її переробки та відвантаження її покупцю, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Саме з цих підстав податковий орган вважає, що фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ «Електромотор» і ФОП ОСОБА_1 вчинялися без мети реального настання правових наслідків, тобто без мети отримання прибутку, а ФОП ОСОБА_1 є «транзитером», так як останній здійснює операції з купівлі-продажу, посередницькі послуги, при цьому не маючи на меті отримання економічних вигод, взагалі не має трудових ресурсів, у нього відсутні виробничі потужності, не має складських приміщень для наявного товарообігу.

На підставі висновків Акту перевірки від 22.10.2012 року № 3500/22-6/05757966 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001112308 від 07.11.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3940 грн., та повідомлення-рішення № 0001092308 від 07.11.2012 року про зменшення суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок в зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 26105 грн., а також повідомлення-рішення № 0001092308 від 07.11.2012 року про збільшення податку на прибуток приватних підприємств у сумі 26713 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем сформовано показники податкової звітності за результатами вчинення угод, які вчинялися без мети реального настання правових наслідків, тобто без мети отримання прибутку.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 Податкового Кодексу України.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому ст. 183 Податкового Кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Електромотор» та ФОП «ОСОБА_1» укладено договір поставки № 10 від 21.01.2011 року, у виконання умов якого надано товарні накладні 1 від 16.05.2011р., №2 від від 27.05.2011р., №3 від 07.06.2011р., №5 від 29.06.2011р., №6 від 08.07.2011 р., №7 від 18.07.2011р., №8 від 25.07.2011р., №9 від 09.08.2011 р., №10 від 25.08.2011р., податкові накладні №1 від 16.05.2011р., №2 від від 27.05.2011р., №3 від 07.06.2011р., №5 від 29.06.2011р., №6 від 08.07.2011 р., №7 від 18.07.2011р., №8 від 25.07.2011р., №9 від 09.08.2011 р., №10 від 25.08.2011р., акт звірки по взаємним поставкам за 2011 рік, прибуткові накладні 30.05.2011 року №ЕМ- 0001948, від 10.06.2011 року №ЕМ-0002189, від 30.06.2011 року №ЕМ-0002571, від 13.07.2011 року №ЕМ-0002720, від 29.07.2011р. №ЕМ-0003111, від 29.07.2011 року №ЕМ- 0003109, від 26.08.2011р. №ЕМ-0003540, від 26.08.2011р. №ЕМ-0003536.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

На час видання зазначених накладних ФОП ОСОБА_1 зареєстрований в органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість.

Фактичне виконання господарських операцій позивачем з ФОП ОСОБА_1 підтверджується підсумковими виписками по рахунку, рахунками на оплату вартості товару №1 від 16 травня 2011р., №2 від 27 травня 2011р., №3 від 07 червня 2011р., №5 від 29 червня 2011р., №6 від 08 липня 2011р., №7 від 18 липня 2011р., №8 від 25 липня 2011р., №9 від 09 серпня 2011р., №10 від 25 серпня 2011р.

Отже, позивач на законний підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, включив зазначені суми до складу податкового кредиту, який визначив виходячи з вартості товарів, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, що підтвердив належним чином складеними податковими накладними.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що п.п. 3.2, 3.3 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах РСА (Франко-склад) постачальника м. Полтава на протязі 7 (семи) днів з моменту передачі замовлення.

Поставка товару була здійснена ФОП ОСОБА_1 на склад ПАТ «Електромотор» власним транспортним засобом - автомобілем НОМЕР_3, який відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію має вантажопід'ємність 18 т. Розгрузка поставленого товару відбувалася за допомогою власних робочих сил ПАТ «Електромотор», тобто працівниками ПАТ «Електромотор» на його складі № 3, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю, лімітними картками.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів одержання прибутку.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Електромотор» придбаний товар, а саме дошку необрізну 25 мм придбав для використання у власному виробництві. Із придбаної дошки працівниками ПАТ «Електромотор» було виготовлено опори (піддони) з використанням інших матеріалів (цвяхів), які позивач використовує для цехів власного виробництва з метою розміщення на цих піддонах, виготовленої позивачем продукції.

Стосовно посилань податкового органу щодо недійсності укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_1 правочинів відповідно до приписів статті 228 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Зазначені факти встановлено не було, при цьому відповідачем не надано доказів у підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про реальність господарських взаємовідносин між ПАТ «Електромтор» і ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору, укладеного між сторонами 21.01.2011 року на поставку дошки обрізної 25мм, які не були безтоварними, а укладались з метою реального настання позитивних наслідків для обох сторін, за ними реально було отримано товар та перераховано грошові кошти.

Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28 (із змінами і доповненнями) встановлений перелік продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації. Відповідно до вказаного Наказу товар, який було поставлено контрагентом позивача ФОП ОСОБА_1 - дошку обрізну 25 мм - до вказаного переліку не включено.

З огляду на що, суд першої інстанції безпідставно зазначив про обов'язковість надання позивачем та його контрагентом сертифікату якості продукції на дошку обрізну 25 мм.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період на підставі належних первинних документів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення при цьому позивачем вимог податкового законодавства є хибними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Електромотор" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.12.2012р. по справі № 2а-1670/7368/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Електромотор" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 07 листопада 2012 року № 0001092308, № 0001092308, № 0001112308.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.