Ухвала суду № 30195803, 20.03.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Олішевська В.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року справа №805/514/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Манаєві М.В. за участі представника апелянта Полякової О.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 805/514/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, -

В С Т А Н О В И В:

За наслідками розгляду справи №805/514/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна Донецьким окружним адміністративним судом постановлена окрема ухвала.

Згідно зазначеній ухвалі, виявлені під час розгляду справи порушення закону, доведені до відома Державної податкової служби у Донецькій області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню вимог чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій воно просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив останню задовольнити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої зазначено, що 17.01.2013 р. Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м. Донецька звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 січня 2013 року зазначене подання було залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року подання повернено заявникові.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року задоволено частково, ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2013 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 18 лютого 2013 відкрито провадження в адміністративній справі розгляд подання призначено на 19.02.2013 р.

19.02.2013 р. судове засідання було відкладено, в зв'язку з необхідністю надання відповідних доказів позивачем та відповідачем.

Відповідно до приписів статті 183-3 КАС України визначений триденний строк розгляду подання, який є граничним.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Предметом розгляду даної справи було підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ПАТ «Транспортні системи України». Підставою застосування арешту, була відмова платника податків від допуску посадових осіб органу ДПС від проведення документальної позапланової виїзної перевірки за наявності законних підстав, шляхом не надання документів для перевірки.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України обґрунтованість арешт на майно має бути перевірена судом.

За результатами розгляду подання, Постановою суду від 20.02.2013 р. було відмовлено у підтвердженні обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна, оскільки судом встановлено порушення закону з боку податкового органу.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення перевірки було отримання листа від 03.11.2012 р. № 13952/7/23-213-3 ДПС у Донецькій області, з яким до ДПІ спрямовано для виконання вирок Київського районного суду м. Донецька від 01.08.2011 р. № 1-734/11 у відношенні посадових осіб ПП «Аффарі - трейд» за ч. 2 ст. 205 КК України, який є контрагентом ПАТ «Транспортні системи України», що перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

Підпунктом 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Суду першої інстанції надано копію листа від 03.11.2012 р. № 13952/7/23-213-2 про надання інформації, а саме ДПС у Донецькій області надано для використання в контрольно-перевірчій роботі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, вирок Київського районного суду м. Донецька від 01.08.2011 р. № 1-734/11 у відношенні посадових осіб ПП «Аффарі - Трейд» за ч. 2 ст. 205 КК України та вирок Індустріального районного суду М. Дніпропетровська від 12.08.2011 р. № 0417/1-298/2011 у відношенні посадових осіб ТОВ «Торгівельний дім Альянс» за ч. 2 ст. 205 КК України. Але значений лист не зареєстрований належним чином в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька відповідно до вимог документообігу та діловодства.

Суду першої інстанції надано витяг з єдиного державного реєстру рішень, а саме не засвідчена копія вироку Київського районного суду м. Донецька по справі № 1-734/11. З наданого вироку судом встановлено, що визнано винною особу яка здійснювала фіктивну підприємницьку діяльність, а саме створення суб'єктів підприємницької діяльності з метою приховання незаконної діяльності. Одним з таких суб'єктів господарювання було Приватне Підприємства «Аффарі - Трейд». Незаконна діяльність цієї особи здійснювалась в період з 2007 по 2009 роки. З дослідженого судом вироку не вбачається того, що відповідач ПАТ «Транспортні системи України» був контрагентом ПП «Аффарі - Трейд».

Судом першої інстанції встановлено, що після отримання листа ДПС в Донецькій області, ДПІ У Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби було направлено запит на адресу ПАТ «Транспортні системи України» про надання інформації та її документального підтвердження № 38369/10/22-513 від 14.12.2012 р.

Зазначений запит направлений на підставі пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, щодо надання документів про фінансово - господарську діяльність підприємства за період 2009 - 2010 р. щодо взаємовідносин з Приватним підприємством «Аффарі - трейд», для оформлення результатів невиїзної документальної перевірки.

Статтею 77 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних планових перевірок, а саме: документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок; про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Заявником не надано суду доказів у підтвердження проведення невиїзної документальної перевірки, для проведення якої був витребуваний перелік документів, який зазначений у запиті № 38369/10/22-513 від 14.12.2012 р.

Листом від 28.12.2012 р. за № 1/3-382/12 ПАТ «Транспортні системи України» повідомило ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про те, що не може надати документи у зв'язку з тим, що вони були вилучені під час обшуку, проведеного слідчим відділом податкової міліції ДПА в Донецькій області.

До матеріалів справи надано копію протоколу обшуку від 26.04.2011 р., відповідно до якого були вилучені документи ВАТ «Донецькавтотранс» (правонаступником якого є ПАТ «Транспортні системи України»). Як було зазначено представником підприємства документи були вилучені за період з 2009 р. по 26.04.2011 р.

14.01.2013 р. прийнято наказ № 38 про проведення документальної позапланової перевірки ПАТ «Транспортні системи України» за період червень 2010 р., щодо взаємовідносин з ПП «Аффарі - Трейд».

Судом першої інстанції встановлено, що 16.01.2013 р. перевіряючим здійснено вихід за юридичною адресою ПАТ «Транспортні системи України» м. Донецьк пр. Ілліча, б. 3. Перевіряючим було пред'явлено під підпис для ознайомлення направлення про проведення документальної позапланової перевірки № 14 від 14.01.2013 р. та вручено копію наказу № 38 від 14.01.2013 р. ОСОБА_4, яка працює головним бухгалтером на підприємстві відповідача.

Заявником не надано суду першої інстанції доказів того, що ним надано відповідачу письмовий запит щодо надання необхідного переліку документів для проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

Представник заявника зазначив, що запит був вручений представнику відповідача 17.12.2012 р. про надання інформації від 14.12.2012 р. № 38369/10/22-513. Але судом встановлено, що вищезазначеним запитом було витребувано документи про фінансово - господарську діяльність підприємства за період 2009 - 2010 р. для оформлення невиїзної документальної перевірки, а наказом № 38 від 14.01.2013 р. було призначено проведення позапланової перевірки за період червень 2010 р.

Також встановлено, що у зв'язку з ненаданням документів на вимогу посадової особи органу ДПС до перевірки, про що посадовою особою органу ДПС було складено акт про неможливість розпочати позапланову виїзну перевірку, заявником прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна ПАТ «Транспортні системи України».

З матеріалів справи суд першої інстанції не встановлено, що підприємством було допущено порушення законодавства та здійснені дії спрямовані на не допуск перевіряючих до проведення перевірки шляхом відмови у наданні документів, лише було повідомлено перевіряючого про вилучення документів при обшуку.

Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених Законом (п. 94.1 ст. 94 ПК України).

Крім того, з наданих суду першої інстанції заявником документів, не вбачається законних підстав для проведення позапланової документальної перевірки.

Згідно пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Відповідно п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Наказом ДПА від 24.12.2010 р. № 1042 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, цей Порядок розроблений відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, що визначає загальну процедуру застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Розділом IV Порядку визначено те, що рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку.

Також п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України та п. 4.2. розділу IV Порядку передбачено, що обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до п. 94.11. ст. 94 ПК України рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Кодексу визначено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Судом першої інстанції зазначено, що заявником не надано суду доказу того, що рішення про застосування арешту майна платника податків надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручено під розписку. Як доказ направлення (вручення) рішення про застосування арешту майна платника податків, суду надано два касових чека про направлення рекомендованих листів від 17.01.2013 р. на ім'я «ПАТ Транспорт. сист.». Судом не прийняті зазначені касові чеки як належний доказ відправлення (вручення) відповідачу рішення про застосування арешту майна платника податків, оскільки з них не вбачається, що саме за документ був направлений на адресу відповідача та яким саме з двох листів. Між тим, законом чітко передбачено, яким чином повинно направлено (вручено) рішення, рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто під розписку. Також представник заявника у судовому засіданні зазначив, що не отримував рішення про застосування арешту майна платника податків. У зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що заявник позбавив права відповідача на оскарження рішення про застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про достатність підстав для вжиття заходів судового реагування, передбачених статтею 166 КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, про достатність підстав для вжиття заходів судового реагування, передбачених статтею 166 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись статтями 160, 195, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 805/514/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна - залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі № 805/514/13-а за поданням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька до Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» м. Донецьк про підтвердження обґрунтованості рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції, за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

І.В.Юрко