Рішення № 30195657, 25.03.2013, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.03.2013 року Справа № 920/291/13-г

Господарський суд Сумської області, у складі судді Зайцевої І.В. при секретарі судового засідання Таран С.А., розглянувши матеріали справи № 920/291/13-г

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Русь», м. Середино-Буда

про стягнення 95882 грн. 50 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2 від 12.03.1996 року).;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 95882 грн. 50 коп., у тому числі: 90853 грн. 80 коп. основного боргу, 5028 грн. 70 коп. пені, відповідно до договорів № 7 від 05.05.2012 року та № 9 від 15.08.2012 року про надання сільськогосподарських послуг, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, відзиву на позов не подав.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

05.05.2012 року та 15.08.2012 року між позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Русь» було укладено договори № 7 та № 9 відповідно про надання сільськогосподарських послуг, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався надати сільськогосподарські послуги на площах відповідача на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язувався провести оплату за отримані послуги.

Так, на виконання договору № 7 від 05.05.2012 року позивачем було надано відповідачу сільськогосподарські послуги на суму 54390 грн. 00 коп. Факт виконання робіт підтверджується актом № 1 від 11.06.2012 року на суму 43050 грн. 00 коп. та актом № 2 від 18.06.2012 року на суму 11340 грн. 00 коп. (в справі).

Відповідно до п. 4.4 договору № 7 від 05.05.2012 року, відповідач зобов'язувався компенсувати позивачу витрати на переїзд техніки з м. Суми до місця виконання робіт (с. Ситне Середино-Будського району) у розмірі 2200 грн. 00 коп. з розрахунку на одну одиницю техніки. Оскільки робота виконувалась двома одиницями, сума компенсації склала 4400 грн. 00 коп.

За договором № 9 від 15.08.2012 року позивачем було надано відповідачу сільськогосподарські послуги на суму 67063 грн. 80 коп., що підтверджується актом № 1 від 24.09.2012 року на суму 63904 грн. 80 коп. та актом № 1 від 15.11.2012 року на суму 3159 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 4.1 вказаних договорів про надання сільськогосподарських послуг, відповідач зобов'язувався здійснити оплату фактично наданих послуг у термін 10 днів з моменту підписання акту здавання-приймання наданих послуг.

Як зазначив позивач, відповідач розрахувався за виконані роботи частково, на суму 35000 грн. 00 коп., а саме: 01.06.2012 року - 10000 грн. 00 коп., 27.06.2012 року - 10000 грн. 00 коп., 16.07.2012 року - 15000 грн. 00 коп., що підтверджується виписками банківської установи по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 (в справі).

Таким чином, станом на 04.02.2013 року сума боргу відповідача перед позивачем складає 90853 грн. 80 коп.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Ст. 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач доказів сплати боргу не надав, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 90853 грн. 80 коп. заборгованості за надані сільськогосподарські послуги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до поданого позивачем розрахунку останній просить суд стягнути з відповідача 5028 грн. 70 коп. пені за період з 05.08.2012 року по 04.02.2013 року за договорами: № 7 від 05.05.2012 року та № 9 від 15.08.2012 року відповідно до п. 5.3 договорів, якими передбачено, що в разі порушення термінів оплати згідно п. 4.1 договорів, відповідач має сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи, що розрахунок пені здійснений у відповідності з вимогами чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 5028 грн. 70 коп. задовольняються судом у повному обсязі.

Згідно Закону України «Про судовий збір», ст. 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу пропорційно задоволеним вимогам за рахунок відповідача відшкодовується 1720 грн. 50 коп. - судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Русь» (41000, Сумська область, м. Середино-Буда, вул. Дачна, 38; код 36487696) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40021, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) 90853 грн. 80 коп. боргу, 5028 грн. 70 коп. пені, а також 1720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.03.2013 року.

СУДДЯ І.В.ЗАЙЦЕВА