Ухвала суду № 30195305, 22.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 березня 2013 року Справа № 5004/1041/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р.у справі господарського суду№ 5004/1041/12 Волинської області за позовомпрокурора Луцького району в інтересах держави в особі Торчинської селищної радидофізичної особи-підприємця ОСОБА_1за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління держкомзему у Луцькому районі Волинської областіпрозвільнення тимчасово зайнятої земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р., яка не може бути прийнята Вищим господарським судом України до провадження, враховуючи наступне.

Згідно з частиною четвертою ст. 111 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Пунктом 2 частини другої ст. 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011, визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, а немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданні касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

В порушення зазначених норм до касаційної скарги Підприємцем не додано платіжного доручення або іншого документа, який би підтверджував сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, водночас Підприємцем заявлено клопотання про зменшення сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Статтею 129 Конституції України закріплено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз правового змісту вказаних норм свідчить про те, що зменшення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, однак скаржником не наведено обставин, які б мали виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для зменшення сплати судового збору.

Підприємцем у клопотанні про зменшення сплати судового збору не наведено та не подано доказів на підтвердження того, що матеріальне становище скаржника зміниться протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги та він зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі. Крім того, судова колегія Вищого господарського суду звертає увагу на те, що Підприємцю було зменшено розмір сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги до 150 грн. та відстрочено сплату до 10.01.2013 р., проте станом на день прийняття постанови судом апеляційної інстанції вказаний судовий збір досі не був сплачений Підприємцем.

Відтак клопотання Підприємця про зменшення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з положеннями частини другої ст. 1115 та частини першої ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Крім того, касаційна інстанція на підставі вже встановлених судом фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до п. 4 частини першої ст. 111 ГПК України касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вимоги вказаної норми процесуального закону скаржником не дотримано, у поданій касаційній скарзі Підприємець посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, однак при цьому не зазначає які саме норми права порушено та не зазначає суті порушення цих правових норм, натомість акцентується увага на встановлених судом фактах та обставинах справи, що вже були предметом розгляду судами попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Крім того, як вбачається з касаційної скарги Підприємця, вона була подана через Рівненський апеляційний господарський суд 18.02.2012 р., що підтверджується відбитком поштового штемпелю на конверті, в якому вона містилась, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 110 ГПК України.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

У вказаній касаційній скарзі міститься клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для її подання.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З наведеної норми ГПК України випливає, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за умови, що причина, з якої він був пропущений, є поважною.

У клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для подання касаційної скарги, Підприємець вказує, що він не був присутнім у судовому засіданні, а постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. була одержана ним 30.01.2013 р., в зв'язку з чим він просить суд визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними.

При цьому, на підтвердження посилань про пізнє отримання постанови скаржником не додано жодного документа з поштового відділення зв'язку з відповідним відтиском дати отримання скаржником оскаржуваної постанови.

Як свідчать матеріали справи, копія постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. була направлена на адресу осіб, які брали участь у справі 23.01.2013 р., що підтверджується відповідною відміткою на зворотному боці останнього аркуша вказаної постанови, тобто в строки встановлені законодавством.

Водночас, якщо виходити з того, що Підприємець одержав копію постанови 30.01.2013 р., то в нього було достатньо часу, а саме - з 30.01.2013 р. по 06.02.2013 р. включно, щоб підготувати та подати касаційну скаргу у строк, встановлений ст. 110 ГПК України.

Крім того, судова колегія Вищого господарського суду звертає увагу на те, що в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.01.2013 р. від Підприємця був присутній представник ОСОБА_2, який згідно протоколу судового засідання надавав усні пояснення та якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст.85 ГПК України.

Таким чином, Підприємець не довів того, що причини, з яких він пропустив процесуальний строк, встановлений для подання касаційної скарги, є поважними.

Згідно з п. 5 частини першої ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна скарга Підприємця на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі п. п. 4, 5 та 6 частини першої ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 53, 86, п. п. 4, 5, 6 частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зменшення сплати судового збору відхилити.

Клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відновлення процесуального строку для подання касаційної скарги відхилити.

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 17.01.2013 р. у справі № 5004/1041/12 господарського суду Волинської області повернути скаржнику без розгляду.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя О.В. Яценко