Ухвала суду № 30195175, 19.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. Справа № 2826/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Дутки І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ДПІ у Городоцькому районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року у справі за позовом Акціонерного товариства закритого типу «Темпо» до ДПІ у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановила:

У серпні 2011 Акціонерне товариство закритого типу «Темпо» звернулося з позовом до ДПІ у Городоцькому районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач зазначав, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року за результатами якої складено акт №292/23/20785813 від 12.07.2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за квітень 2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 108 200,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492301 від 27.07.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 260,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

Вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду та просив його скасувати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000492301 від 27.07.2011 року.

Постанову суду оскаржив відповідач. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Темпо» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2011 року за результатами якої складено акт №292/23/20785813 від 12.07.2011 року.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого за квітень 2011 року занижено податок на додану вартість в сумі 108 200,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492301 від 27.07.2011 року, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 108 260,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між АТЗТ «Темпо» та ПП «Стройкомпанія «Буфес» укладено договір № 1-010311 від 01.03.2011 року на поставку харчових складників. На виконання вказаного договору ПП «Стройкомпанія «Буфес» виписано податкові накладні від 01.03.2011 року № 10 на суму 1 267 868 грн. (в т.ч. ПДВ 211 311,34 грн.), від 07.03.2011 року № 12 на суму 229 619,75 грн. (в т.ч. ПДВ 38 269,96 грн.), від 01.04.2011 р. № 24 на суму 402 984,00 грн. (в т.ч. ПДВ 67 164,00 грн.), від 04.04.2011 р. № 25 на суму 246 576,00 грн (в т. ч. ПДВ 41 096,00 грн.). На виконання вищевказаного договору позивачем на користь постачальника перераховано грошові кошти у визначених сумах.

З видаткових накладних, податкових накладних, специфікацій, платіжних доручень вбачається, що АТЗТ «Темпо» придбано товар від ПП «Стройкомпанія «Буфес», а отриманий товар реалізовувався покупцям: ТзОВ «Напої Плюс», ПАТ «Сан Інбев Україна», ПП «Кока-Кола Бевериджиз Україна Лімітед», АТ «ВО «Конті», ПАТ «АВК».

Актом перевірки встановлено, що стан ПП «Стройкомпанія «Буфес» 9 - направлено повідомлення за формою №18-ОПП про відсутність за місцезнаходженням. За результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту ПП «Стройкомпанія «Буфес» занижено податкові зобов'язання по взаємовідносинах з ТзОВ «Темпо» в квітні 2011 року на суму 108 200,00 грн. (декларацію з ПДВ за квітень 2011 року не подано). А тому, внаслідок того, що ПП «Стройкомпанія «Буфес» не задекларовано суми податку на додану вартість в декларації за квітень 2011 року, а як наслідок не сплачено до Державного бюджету України суми податку на додану вартість в розмірі 108 200,00 грн., по придбаних АТЗТ «Темпо» ТМЦ, до податкового кредиту не відносяться, чим порушено норму п. 191.1 ст. 193 ПК України.

Крім того, податковим органом взято до уваги довідку ДПІ у м. Херсоні, згідно якої остання податкова звітність ПП «Стройкомпанія «Буфес» - декларація по податку на додану вартість за лютий 2011 року надана з відсутністю фінансово-господарської діяльності, декларація за березень 2011 року по податку на додану вартість визнана недійсною, основні фонди відсутні, чисельність працюючих складає 1 чол. (директор підприємства), яка враховуючи обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. Проте свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.06.2011 року.

Отже, як вбачається з акту перевірки, на час здійснення господарських операцій між АТЗТ «Темпо» та ПП «Стройкомпанія «Буфес» останній був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість та відповідно до законодавства такому надано право на видачу податкових накладних.

Підпунктом 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено поняття податкового кредиту. Так, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі і з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податковий кредит у квітні 2011 року АТЗТ «Темпо» сформовано за рахунок контрагентів: ПП ОСОБА_2, ПАТ «Укртелеком», ТзОВ «Капітоль», ПП «Стройкомпанія «Буфес», ТзОВ «ТД «Міст Експрес» в сумі ПДВ 112 804,00 грн., в тому числі 108 200,00 грн суми податкового кредиту від ПП «Стройкомпанія «Буфес».

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ в квітні 2011 року були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки, який покладено в основу прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відображені необгрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення перевіряючих, які не підтверджені доказами.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними і необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ДПІ у Городоцькому районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2011 року у справі №2а-8900/11/1370 - без змін.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

В. Каралюс

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.03.2013 року