Рішення № 30194087, 21.03.2013, Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/223/13-ц року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2013 року Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Сича М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко Г.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника позивачки ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

третьої особи ОСОБА_5,

представника третьої особи ДП «Судак» ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, Державне підприємство «Судак», Судацький міський сектор головного управління Державної міграційної служби в Автономній Республіці Крим, про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зобовязання здійснити реєстрацію,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в лютому 2013 року до суду з позовом, в якому просила зобовязати ОСОБА_7 усунути перешкоди у здійсненні права користування житловим будинком, розташованим за адресою: вул. Голуба, 23, с. Лісне, м. Судак, Автономна Республіка Крим, визнати за нею право користування вказаним приміщенням, зареєструвати її у будинку та поновити її у правах відповідального наймача при приватизації будинку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони з 1975 року перебувають у фактичних шлюбних правовідносинах, від яких мають доньку ОСОБА_5

У 1986 році позивачка отримала на склад сімї з двох чоловік ордер на зайняття службового приміщення, розташованого за адресою: вул. Голуба, 23, с. Лісне, м. Судак, проте за домовленістю між сторонами у 1996 році була вимушена переоформити особовий рахунок на відповідача та зареєструватися за іншою адресою.

Посилаючись на те, що фактично вона залишалась проживати весь час однією сімєю з ОСОБА_3, а тому просила задовольнити позовні вимоги з вказаних підстав в повному обсязі.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали повністю, наполягали на їх задоволенні.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення.

Треті особи ОСОБА_5, представник ДП «Судак» ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та їх представників, повно та всебічно зясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків передбачених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частина 1 ст. 61 ЦПК України передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що сторони у справі мають спільну дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. справи 7).

21 травня 1986 року ОСОБА_1 видано виконавчим комітетом Дачнівською сільською радою на склад сімї з двох чоловік ордер № 5 на зайняття службового приміщення, розташованого за адресою: вул. Голуба, 23, с. Лісне, м. Судак (арк. справи 10).

У 1996 році ОСОБА_1 зверталася з заявою про переоформлення особового рахунку на вказаний будинок на чоловіка ОСОБА_3

В 2004 році змінила реєстрацію місця проживання на адресу: м. Судак, кв. Енергетиків, 5, кв. 1 (арк. справи 17).

Сторони визнають та не оспорюють, що ОСОБА_1 з 1986 року по дійсний час проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, м. Судак.

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК УРСР члени родини наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обовязки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів родини наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами родини наймача можуть бути визнані ї інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем та ведуть з ним спільне господарство.

Згідно зі ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів родини, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Приписами ст. 3 ЦПК України встановлено, що кожен громадянин має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, оспорюваних або невизнаних прав.

Вирішуючи позовні вимоги, суд не може не враховувати розяснення, викладені у п. 9 Постанови Пленум Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», а також в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, ОСОБА_1 підтверджено її право на користування спірною житловою площею, а тому наявні підстави для захисту цього права шляхом його визнання.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, який регулює спірні правовідносини, враховуючи, що сторони не оспорюють проживання позивачки в спірному будинку, перешкод в користуванні спірним житлом їй ніхто не чинив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням не обґрунтовані, оскільки не підтверджені доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. У даному випадку такі повноваження покладені на третю особу - Судацький міський сектор головного управління Державної міграційної служби в Автономній Республіці Крим.

Згідно ст. ст. 14, 15 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань реєстрації місця проживання чи місця перебування можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку, особи винні в порушення цього Закону несуть відповідальність згідно із законом.

За таких обставин, обраний спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає вимогам ст. 16 ЦК України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення її у правах відповідального наймача при приватизації будинку не підлягають задоволенню за відсутністю спору з органом приватизації з цих підстав.

Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи всі докази, досліджені в ході судового засідання в їх сукупності, виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, оскільки її право як члена сімї наймача жилого приміщення є порушеним, а тому підлягає захисту.

Суд не вирішує питання щодо повернення позивачці суми судових витрат, сплачених за подачу позову, оскільки такі вимоги не заявлялись.

Врахловуючи викладене та керуючись ст.ст. 64, 65 ЖК України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_5, Державне підприємство «Судак», Судацький міський сектор головного управління Державної міграційної служби в Автономній Республіці Крим, про визнання права користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, зобовязання здійснити реєстрацію задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право користування будинком, розташованим за адресою: вул. Голуба, 23, с. Лісне, м. Судак, Автономна Республіка Крим.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя