Рішення № 30193034, 21.03.2013, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________ Справа № 1512/12859/2012

Провадження № 2/520/1294/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Сушко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Київської районної адміністрації Одеської міської ради

про визнання права користування житловим приміщенням,

за зустрічним позовом Київської районної адміністрації Одеської міської ради

до ОСОБА_2

про виселення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, в якому просить визнати за ним право користування квартирою № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, а також визнати його відповідальним наймачем вказаної квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_2 вказує, що він разом із матірю ОСОБА_3 у 1998 році вселився у квартиру № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі в якості члена сімї та постійно мешкає у цій квартирі без реєстрації по теперішній час включно.

Позивач також вказує, що наймачем вказаної квартири був ОСОБА_4, який 19.11.2005 року уклав шлюб із матірю позивача, а 15.02.2006 року ОСОБА_4 помер.

Оскільки позивач тривалий час проживає у спірній квартирі, він вважає, що має право на укладання договору найму цього житлового приміщення, однак при зверненні до Київської районної адміністрації Одеської міської ради йому було відмовлено в укладанні договору, що і вимусило ОСОБА_2 звернутись із відповідним позовом до суду.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

У судовому засіданні 07.11.2012 року Київська районна адміністрація Одеської міської ради звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, в якому просила виселити відповідача з квартири № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, який ухвалою суду від 07.11.2012 року було прийнято до спільного розгляду із первісним позовом.

У зустрічній позовній заяві представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради, посилаючись на преюдиціальне значення судових рішень у інших справах, вказував, що матері позивача ОСОБА_3 вже було відмовлено у задоволенні позову про визнання її права користування спірною квартирою та виселено з квартири № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі.

Представник Київської районної адміністрації Одеської міської ради також вказував, що ОСОБА_2 незаконно вселився у вказану квартиру, весь цей час був зареєстрований за іншою адресою, знявшись з реєстрації 04.01.2012 року штучно погіршив свої житлові права, не надав доказів оплати комунальних послуг тощо.

У судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом просив задовольнити його вимоги, а у задоволенні первісного позову ОСОБА_2 відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін та показанні свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволення первісних позовних вимог ОСОБА_2 та про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову Київської районної адміністрації Одеської міської ради, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, основним наймачем квартири № 60 у будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі та єдиною зареєстрованою особою у цій квартирі був ОСОБА_4, який 14 лютого 2006 року помер.

Після його смерті у квартирі № 60 у будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі залишилася проживати дружина квартиронаймача ОСОБА_3, яка у квітні 2006 року звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права на житлову площу даної квартири.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2006 року позов ОСОБА_3 задоволений за нею визнано право користуватися житловою площею квартири № 60 у будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі та зобовязано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_3 договір найму та відкрити на її імя особовий рахунок.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2006 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 липня 2006 року скасовано та в задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання право користування житловою площею у квартирі відмовлено (а.с. 42-43).

При розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловою площею у квартирі апеляційним судом Одеської області було встановлено, що за ОСОБА_3 зберігається право користування квартирою № 28 в будинку № 53 по вулиці Малиновського у м. Одесі, та ордер на дану квартиру виданий на її ім'я.

Саме за вказаною адресою з 13.06.2005 року по 04.01.2012 року був зареєстрований позивач (а.с. 5 на звороті).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

На запит суду Малиновський РВ у м. Одесі надіслав відповідь, з якої вбачається, що за особистою заявою ОСОБА_2 04.01.2012 року було знято з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 у звязку із вибуттям у квартиру № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі.

Судом також встановлено, що у серпні 2007 року мати позивача ОСОБА_3 зверталася з позовом до КП ДЕЗ «Вузівський» третьої особи Одеської міської ради про зміну договору найму жилого приміщення.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси 29 жовтня 2007 року вищезазначений позов задоволений, та зобовязано КП ДЕЗ «Вузівський» укласти з ОСОБА_3 договір найму квартири № 60 в будинку № 27-а по Люстдорфській дорозі в м. Одесі та відкрити на її імя особовий рахунок на вказану квартиру.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 12 листопада 2008 року вищезазначене рішення суду скасовано, справа направлена на новий розгляд.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2010 року позовна заява ОСОБА_3 до КП ДЕЗ «Вузівський» третьої особи Одеської міської ради про зміну договору найму жилого приміщення залишена без розгляду.

Оскільки ОСОБА_3 не надавався ордер на вселення в квартиру № 60 в будинку № 27-а по Люстдорфській дорозі в м. Одесі та судовим рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2006 року встановлено відсутність права ОСОБА_3 у користуванні житловою площею даної квартири, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.08.2011 року (а.с. 44-45), залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.12.2011 року (а.с. 4647), було задоволено позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради про виселення ОСОБА_3 зі спірної квартири.

Зазначені вище обставини не потребують доказуванню в силу вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

Відповідно до ст. 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Судом встановлено, що ні матері позивача ОСОБА_3, ні позивачу ОСОБА_2 не надавався ордер на вселення в квартиру № 60 в будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі.

Положення ст. 65 та ст.106 ЖК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки ОСОБА_2 ніколи не був членом сімї наймача спірної квартири ОСОБА_4

Згідно ч. 4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 пояснила суду, що наймач квартири ОСОБА_4 не всиновлював ОСОБА_2, тобто суд вважає, що вселився останній у спірну квартиру разом із матірю ОСОБА_3 без належних правових підстав, без дотримання встановленого порядку при їх вселенні, оскільки і ОСОБА_3 і ОСОБА_2 були зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, ОСОБА_2 не є та ніколи не був членом сімї наймача спірної квартири ОСОБА_4, а є лише членом сімї ОСОБА_3, яка навіть будучи дружиною ОСОБА_4 не набула права користування квартирою № 60 в будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі, тим більше такого права не набув її син позивач ОСОБА_2

Суд критично оцінює показання усіх свідків, які пояснили суду, що ОСОБА_2 мешкав у спірній квартирі разом із ОСОБА_4 ОСОБА_3, оскільки позивач зареєстрований був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Той факт, що за особистою заявою ОСОБА_2 04.01.2012 року було знято з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1 у звязку із вибуттям у квартиру № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі, суд розцінює як штучне погіршення житлових прав позивача.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV , реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Отже, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.

Згідно ст. 6 зазначеного закону України громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Даний закон вже діяв під час реєстрації ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1, яка відбулась 13.06.2005 року.

Тобто у 2005 році при отриманні паспорту ОСОБА_2 вказав в якості свого постійного місця проживання саме квартиру АДРЕСА_1, де і був зареєстрований разом із своєю матірю ОСОБА_3, а тому суд не приймає до уваги посилання позивача та надані ним докази щодо його постійного проживання у спірній квартирі № 60 в будинку № 27/в по Люстдорфській дорозі в м. Одесі.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного житлового приміщення допускається з підстав, встановлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Враховуючи зазначені обставини та положення чинного житлового законодавства є підстави для визнання відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 таким, що займає житлове приміщення без належних правових підстав та його виселення зі спірного приміщення.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України у звязку із відмовою у задоволенні первісних позовних вимог судові витрати ОСОБА_2 не відшкодовуються, а судові витрати Київської районної адміністрації Одеської міської ради підлягають стягненню з відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

Зустрічний позов Київської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_2 про виселення задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири № 60 в будинку № 27/в по вул. Люстдорфська дорога в м. Одесі без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської районної адміністрації Одеської міської ради витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частини.

Повний текст рішення суду складено та підписано 22.03.2013 року.

Суддя Петренко В. С.