Постанова № 30192839, 21.03.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5023/4765/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Станішевський І.С. за довіреністю № 14-386 від 23.04.2012р.,

відповідача - Заварзіна Н.М. за довіреністю № 03 від 03.01.2013р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. № 465 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до відповідача Комунального підприємства «Чугуївтепло», м. Чугуїв,

про стягнення 6 565 708,09 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2357/11 від 30.09.2011р. 5 119 119,25 грн. суму основного боргу, 124 069,42 грн. 3% річних, 44 701,97 грн. інфляційних, 545 110,21 грн. пені, 732 707,24 грн. 7% штрафу, а також віднести на відповідача судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 (суддя Ковальчук Л.В.) клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій задоволено частково; зменшено розмір штрафних санкцій на 50%; клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення задоволено частково; розстрочено виконання рішення на три місяці рівними частинами кожен місяць; позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства «Чугуївтепло» м. Чугуїв на користь Публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз України» м. Київ 272 555,10 грн. пені, 366 353,62 грн. 7% штрафу, 124 069,42 грн. 3% річних та 64 380,00 грн. судового збору; у частині стягнення основної суми боргу в розмірі 5 119 119,25 грн. провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору; відмовлено в стягненні інфляційних витрат в розмірі 44 701,97 грн.; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 272 555,10 грн. та 7% штрафу у розмірі 366 353,62 грн. відмовлено.

Рішення прийнято з підстав неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань.

Позивач частково не погодився з рішенням господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 та подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення пені, 7% штрафу та інфляційних; у оскаржуваній частині прийняти нове рішення, стягнути з КП «Чугуївтепло» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 44 701,97 грн. інфляційних, 366 353,62 грн. штрафу, 272 555,10 грн. 7% штрафу; у інший частині рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, не відповідності розміру пені наслідкам порушення, в оскаржуваному рішенні не було надано належного обґрунтування підстав для зменшення штрафних санкцій (пені, штрафу); відповідачем до суду першої інстанції не було надано жодного доказу, який би вказував на наявність виняткових обставин для зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) у розумінні статті 83 ГПК України.

Апелянт вважає, що він скориставшись своїм правом, заявив вимоги про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 44 701,97 грн. лише за період з листопада 2011р. по квітень 2012р.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач вказує, що зобов'язання КП «Чугуївтепло» не виконувались своєчасно у зв'язку з несвоєчасною компенсацією з бюджету, невідповідністю встановлених тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво та невиконання населенням і бюджетними організаціями зобов'язань за надані послуги. КП «Чугуївтепло забезпечує централізоване теплопостачання у м. Чугуєві, 77% послуг теплопостачання надається населенню, 19,5% послуг надається бюджетній сфері (дитячі садки, школи, ліцеї, лікарні) і немає додаткових грошових надходжень від іншої діяльності. Заборгованість населення за надані послуги з теплопостачання сплачується не в повному обсязі і з затримкою і станом на 01.10.2012р. становить 4 762 490,91 грн., і заборгованість бюджетних організацій також сплачується із значною затримкою по факту виділення коштів із бюджетів і станом на 01.10.2012р. становить 984 488,15 грн.; заборгованість КП «Чугуївтепло» перед НАК «Нафтогаз України» за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р. була сплачена відповідачем до винесення судового рішення.

Відповідач вважає, що суми штрафних санкцій, які позивач вимагав сплатити за прострочення оплати є надмірно великою, а позивач не надав доказів надання йому збитків через неналежне виконання КП «Чугуївтепло» умов договору.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, надану в рішенні суду першої інстанції їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

30.09.2011р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 14/2357/11 (далі - Договір) з додатковими угодами до нього, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у ІV кварталі 2011 р. та у 2012 р. для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (т.1, а.с. 10-18).

У пункті 1.2. Договору зазначено, що газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом «населення» слід розуміти громадян, які проживають у будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Відповідно до пункту 2.1 Договору встановлено, що позивач передає відповідачу (покупцеві) з 01.10.2011 р. по 31.12.2012 р. газ в обсязі до 14551,0 тис. куб. м.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов за Договором поставив відповідачу природний газ в період з жовтня 2011р. по квітень 2012р., всього на загальну суму 12 081 927,35 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу з посиланням на договір № 14/2357/11 від 30.09.2011р., саме: від 31.10.2011р. на суму 795 820,79 з урахуванням ПДВ; від 30.11.2011р. на суму 1 844 216,36 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.12.2011р. на суму 1 727 676,62 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.01.2012р. на суму 2 571 662,88 грн. з урахуванням ПДВ; від 29.02.2012р. на суму 3 074 517,43 грн. з урахуванням ПДВ; від 31.03.2012р. на суму 1 830 920,13 грн., з урахуванням ПДВ; від 30.04.2012р. на суму 237 113,14 грн., з урахуванням ПДВ та не заперечується сторонами (т.1, а. с. 19-25). Вищенаведені акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.

Проте відповідач оплату за природний газ здійснив частково, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду 23.10.2012р. з позовом про стягнення з відповідача 5 119 119,25 грн. основного боргу, 44 701,97 грн. інфляційних, 545 110,21 грн. пені, 127 069,42 грн. 3 % річних, 732 707,24 грн. 7 % штрафу (т.1, а.с. 4-6).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України та статті 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач після звернення позивача з позовом перерахував на рахунок позивача грошові кошти в рахунок погашення основної заборгованості за використаний газ та повністю сплатив заборгованість у розмірі 5 119 119,25 грн. за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р., що підтверджується належним чином засвідченими копіями платіжних доручень доданими до матеріалів справи (т.1, а.с. 113-121, 135-145) та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, отже колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо припинення провадження у частині основної суми заборгованості, на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З матеріалів справи вбачається, що у розрахунку інфляційних позивач зазначив період з листопада 2011р. по вересень 2012р., позивач здійснив розрахунок інфляційних за період з листопада 2011 р. по квітень 2012 р., який склав 44 701,97 грн. (т.1, а.с. 36), без урахування дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 р.

Отже, період нарахування інфляційних втрат не відповідає вимогам статті 625 ЦК України, оскільки є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат, так як розмір інфляційних втрат, з урахуванням дефляційних процесів за травень, червень, липень та серпень 2012 року, відсутній.

У зв'язку з чим колегія суддів, з урахуванням перерахунку інфляційних за кожний місяць періоду прострочення платежу, в тому числі і від'ємний (дефляцію), а саме, за період з листопада 2011р. по вересень 2012р. вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 24,39 грн. інфляційних, а у інший частині у їх задоволення відмовляє.

Також колегія суддів вважає такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 124 060,42 грн. 3% річних за період з 14.11.2011р. по 11.09.2012р.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов'язався сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача. У разі несплати пені у вказаний строк відповідач вважається таким, що має заборгованість за цим Договором.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У частині 6 статті 231 ГК України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктами 1 та 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з чим вимоги позивача у частині стягнення з відповідача пені з у розмірі 545 110,21 грн. та 7% штрафу у розмірі 732 707,24 грн. є обґрунтованими.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення правомірно встановив факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо сплати на користь позивача вартості купленого природного газу за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р. та відповідальність відповідача у вигляді сплати на користь позивача штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 233 ГК України

Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач у клопотанні про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (т.1, а.с. 76-80), газ куплений за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р., використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям, про що зазначено у пункті 1.2 вказаного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що головною причиною заборгованості відповідача за поставлений газ є несвоєчасне та неповне погашення державою теплопостачальним підприємствам заборгованості з різниці у тарифах для населення на послуги теплопостачання в рахунок боргів за природний газ яка виникла внаслідок невідповідності діючих тарифів на послуги теплопостачання для населення фактичним витратам виробництва.

Обласною комісією з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу КП «Чугуївтепло» погоджено заборгованість з різниці у тарифах на послуги теплопостачання для населення у сумі 7,2 млн.грн. та спрямована на розрахунки за природний газ.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що тарифи для населення на теплову енергію були затверджені з урахуванням субсидій населенню та пільг відповідним категоріям громадян, що підтверджується зведеними реєстрами укладеними між КП «Чугуївтепло» та Харківською обласною державною адміністрацією, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. № 20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, КП «Чугуївтепло» та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, на виконання яких відповідачем без затримки відповідно до платіжних доручень на рахунок позивача перераховувалась заборгованість за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р.

Відповідно до належним чином засвідчених копій розрахунків обсягів заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, надану населенню КП «Чугуївтепло» було погоджено обсяги заборгованості за 2011р. та за перший квартали 2012р. фактичних витрат з надання послуг населенню та різниці між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями, погоджених начальником фінансового управління Чугуївської міської Ради Галіулін Е.Ф., головою Чугуївської міської ради Мінаєва Г.М., начальником Головного фінансового управління обласної державної адміністрації Овсяннікова С.І., начальником Головного управління житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури обласної державної адміністрації Р.С. Грива із засвідченням печатками даних організацій, відповідно яких обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню КП «Чугуївтепло» за 2011р. визначено та узгоджено у сумі 3 398 615,00 грн.; за 1 квартал 2012 р. - 3 782 140,00 грн. (т.1, а.с. 96).

Також відповідно до належним чином засвідчених копій виписок з протоколів засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу було узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах за 2011р. та за перший квартал 2012р. на теплову енергію, надану населенню КП «Чугуївтепло», яка відповідно до статті 23 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» та з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підлягає відшкодуванню у загальній сумі 7 180 755,00 грн.

У зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що заявник обґрунтував винятковість обставин по даній справі, оскільки прострочка з оплати газу за договором № 14/2357/11 від 30.09.2011р. виникла через несвоєчасне надходження компенсації за поставлену відповідачем теплову енергію громадянам яким надаються пільги та субсидії.

Враховуючи інтереси сторін та ступень вини відповідача у виконанні покладених на нього договірних зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу, внаслідок несвоєчасного відшкодування державою різниці в тарифах за надані відповідачем послуги з теплопостачання, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу) до 50% - 272 555,10 грн. пені та 366 353,62 грн. 7% штрафу та вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкції до 90%.

Позивач відповідно до статті 33 ГПК України, не надав належних та відповідних доказів наявності збитків через несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості за Договором у більшому розмірі, ніж 638 908, 72 грн. (272 555,10 грн. пені та 366 353,62 грн. 7%штрафу).

Щодо клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення у частині задоволеної суми позову на 14 місяців, з виплатою відповідачем протягом 14 місяців рівними частинами кожен місяць, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до пункту 6 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому згоди сторін для надання розстрочки або відстрочки на вжиття заходів передбачених статтею 83 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, інші надзвичайні події тощо.

З урахуванням викладеного та враховуючи доведення відповідачем факту наявності винятковості обставин, які ускладнюють виконання прийнятого рішення, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на три місяці рівними частинами кожен місяць.

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись статтями 83, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтями 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013р. у справі № 5023/4765/12 частково скасувати та прийняти нове рішення, виклавши його в наступній редакції:

Клопотання Комунального підприємства «Чугуївтепло» про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити частково.

Клопотання Комунального підприємства «Чугуївтепло» про розстрочку виконання рішення задовольнити частково.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Чугуївтепло» (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гагаріна, 15, р/р 260353013842 у філії ХОУ АТ «Ощадбанк», МФО 351823, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, код ЄДРПОУ 20077720) 272 555,10 грн. пені, 366 353,62 грн. 7% штрафу, 124 069,42 грн. 3% річних, 24, 39 грн. інфляційних, 64 380,00 грн. судового збору, розстрочивши виконання рішення господарського суду Харківської області у справі № 5023/2406/11 рівними частинами на три місяці наступним чином, а саме: квітень 2013р. - 275 786,05 грн.; травень 2013р. - 275 786,05 грн.; червень 2013р. - 275 786,04 грн.

Припинити провадження у справі у частині стягнення 5 119 119,25 грн. основної суми боргу.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині в стягненні 44 677,58 грн. інфляційних.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 272 555,10 грн. пені та 366 353,62 грн. 7% штрафу.

Доручити господарському суду Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 18.03.2013р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.