Постанова № 30192681, 19.03.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2013 р. Справа№ 910/363/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Яковлєва М.Л.

за участі представників:

від позивача: Іващенко О.В. - представник

від відповідача: Макусь Н.П. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 по справі № 910/363/13 (суддя: Босий В.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

про стягнення 97 377,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 97 377,68 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 910/363/13 позовні вимоги задоволено повністю стягнуто з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість у розмірі 91 652,40 грн., інфляційні у розмірі 1 865,05 грн., 3% річних у розмірі 3 860,23 грн. та судовий збір у розмірі 1 947,55 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 у справі № 910/363/13 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Апелянт посилається на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 276 Господарського кодексу України, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами поставки, а не енергопостачання, як на тому наполягає позивач.

Крім того, апелянт зазначає, що ним умови договору не порушувались, а заборгованість мешканців по договору, які розраховуються через КП «ГІОЦ» КМДА не є заборгованістю КП «Житло-сервіс», яке не користується коштами мешканців будинку, не накопичує їх, не отримує на свій рахунок і не використовує теплову енергію на власні потреби.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2013 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 19.03.2013.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважаючи її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

07.07.2008 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго», (постачальник) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (споживач) укладено договір № 7560275 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Пунктом 2.3.1 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених у додатку 2.

Пунктом 10 Додатку №2 до Договору сторони погодили, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Дослідивши Договір, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за своєю правовою природою Договір № 7560275 на постачання теплової енергії у гарячій воді є договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за Договором належним чином не виконав, в результаті чого за період з 01.12.2010 р. по 01.12.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, в сумі 91 652,40 грн., що підтверджується відомостями обліку спожитої теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами).

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом Частина (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на викладене, враховуючи відсутність доказів погашення зазначеної заборгованості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Договором яка виникла у період з 01.12.2010 р. по 01.12.2012 р. в сумі 91 652,40 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично правильного розрахунку підлягає стягненню 1 865,05 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 3 860,23 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2013 по справі № 910/363/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/363/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Яковлєв М.Л.