Ухвала суду № 30189927, 20.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7351/12/0170/29

20.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кондрак Н.Й.,

суддів Щепанської О.А. ,

Горошко Н.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Пакет Т.В.) від 06.08.12 у справі № 2а-7351/12/0170/29

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.08.12 у справі №2а-7351/12/0170/29 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" про стягнення заборгованості - задоволено частково. Стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» на користь Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим заборгованість зі сплати штрафних санкцій у розмірі 23408 (двадцять три тисячі чотириста вісім) грн. 31 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено (арк. с. 31-35).

Не погодившись з рішенням суду, позивач: Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (арк. с. 41-43).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.7 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання зазначеним законом сили.

У судове засідання 20.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку (арк. с. 53-54).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідач - ТОВ фірма "Консоль ЛТД" зареєстрований в якості юридичної особи, про що свідчить видане свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності №20676633 та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим за реєстраційним номером 14-02-5209, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (арк.с.10).

10 листопада 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV прийняло рішення №1286п, яким до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 29003,43 грн. (арк.с.7). Зазначене рішення було отримане уповноваженою особою відповідача 30 листопада 2010 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. с. 7 - зворотний бік аркушу).

03 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV прийняло рішення №1852п, яким до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 32356,13 грн. (арк.с.8). Зазначене рішення було отримане уповноваженою особою відповідача 06 жовтня 2011 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. с. 8 - зворотний бік аркушу).

11 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV прийняло рішення №1882п, яким до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 40763,03 грн. (арк.с.5). Зазначене рішення було отримане уповноваженою особою відповідача 20 жовтня 2011 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. с. 5 - зворотний бік аркушу).

11 жовтня 2011 року Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-IV прийняло рішення №1883п, яким до відповідача застосовані фінансові санкції в розмірі 80863,20 грн. (арк.с.6).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду належить залишити без змін, виходячи з наступного.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 із змінами та доповненнями (далі - Закон №1058), Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VІ від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Суд першої інстанції проаналізував зазначене діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Закону №1058 та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, передбачено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування платники сплачують до Пенсійного фонду України в установлені строки та в повному обсязі.

У відповідності до вимог частини шостої статті 20 Закону №1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно п.5 частини дев'ятої статті 106 Закону №1058 в редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп, встановлено що, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

При цьому зазначено, що якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Аналіз наведених норм дає судовій колегії право для висновку, що повноваження щодо стягнення фінансових санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування розповсюджуються на ті правопорушення які були виявлені до 01.01.2011 та за які були застосовані (нараховані) відповідні санкції, але не сплачені відповідальними особами.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим №№ 1852п, 1882п, 1883п про застосування до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку були прийняті відповідно 03 жовтня 2011 року та 11 жовтня 2011 року, тобто у той час, коли пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058-IV втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом №2464 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.

Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону № 2464 органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та надання відомостей до системи персоніфікованого обліку, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону №1058 та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону № 2464.

Проте, органи пенсійного фонду з 01 січня 2011 року не вправі за порушення нараховувати штрафи та пеню, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Застосування позивачем при винесенні рішень від 03 жовтня 2011 року та 11 жовтня 2011 року недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Отже, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь АР Крим при застосуванні до відповідача фінансових санкцій за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку винесло рішення № 1852п від 03 жовтня 2011 року та №№1882п, 1883п від 11 жовтня 2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, який було виключено з 01 січня 2011 року відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в зв'язку з чим, в цій частині позову слід відмовити, оскільки у суду не має правових підстав для стягнення вказаної суми.

Рішення №1286п від 10 листопада 2010 року прийнято позивачем на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, що діяв на час прийняття цього рішення, а тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача фінансових санкцій застосованих цим рішенням є обгрунтованими.

Згідно з п.п. 1,2 частини третьої ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до частини першої ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.11.2012 та постанові Вищого адміністративного суду від 09.11.2011 у справі №К/9991/28551/11.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Чорноморському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.12 у справі №2а-11434/12/0170/19 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.10.12 у справі №2а-11434/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Н.Й. Кондрак

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Н.П.Горошко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.Й. Кондрак