КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 березня 2013 року справа № 2а-5992/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю.,
при секретарі судового засідання Будз Б. Б.,
за участю:
представника позивача - Кулакова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Україна» (далі - ТОВ "Веста Україна") з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000962300, № 0000972300 та № 0000982300 від 13.08.2012 року. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у сумі 2146,00 грн.
Позов обґрунтовано безпідставністю, незаконністю прийняття податкових повідомлень-рішень з огляду на помилковість і необґрунтованість висновків податкової перевірки про недійсність, фіктивність і нікчемність угод укладених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Дюплекс», товариством з обмеженою відповідальністю «Пінар», приватним підприємством «Транскарбіо-С», товариством з обмеженою відповідальністю «Фрукталія» та про наявність порушень: ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.2 ст.198, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість та завищено залишок від'ємного значення; порушень ст. 14 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження суми податку на прибуток; порушень ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", пп. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Україна» не погоджується з висновками перевірки Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, вважає, оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтвердив обставини що викладені у позовній заяві, свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ТОВ «Веста Україна» зареєстровано юридичною особою 25.03.2008 року Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області та взято на податковий облік в органах державної податкової служби 27.03.2008 року.
Основними видами діяльності позивача, згідно даних з довідки про включення до ЄДРПОУ є: оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням; оптова торгівля будівельними матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 299 від 31.05.2012 виданого ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС, головними державними податковими ревізорами-інспекторами, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст.82 Податкового кодексу України, в період з 11.06.2012 року по 09.07.2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Веста Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки 30.07.2012 року складено Акт № 258/22-01/35520365. Висновки зазначенні в Акті перевірки здійсненні Відповідачем виходячи з того, що ряд правочинів укладених ТОВ «Веста Україна» з ТОВ «Дюплекс» є нікчемними в силу припису закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. Крім того, ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, стверджує про порушення ТОВ «Веста Україна» норм чинного законодавства, а саме, завишення податкового кредиту в зв'язку з відображенням у його складі суму ПДВ по податковій накладній, що не зареєстрована контрагентом ТОВ «Веста Україна» - ПП «Транскарбіо-С» в Єдиному реєстрі податкових накладних та про завишення податкового кредиту ТОВ «Веста Україна» в зв'язку з включення до його сум ПДВ по податкових накладних виписаних ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія», по яких ДПА України в розрізі контрагентів встановлені розбіжності в Додатку 5 податкової звітності ТОВ «Веста України».
Висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області відносно нікчемності угод укладених між ТОВ «Веста Україна» та ТОВ «Дюплекс» ґрунтуються на даних ЄДРПОУ, згідно яких ТОВ «Дюплекс» не знаходиться за місцем реєстрації та вироку Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2012 р. по кримінальній справі № 1/1007/23/2012 р., згідно якого директора ТОВ «Дюплекс» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 366 КК України.
За наслідками складеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000962300, №0000972300 та №0000982300 від 13.08.2012 року.
Надаючи правову оцінку винесеним відповідачем рішенням та господарським відносинам між ТОВ «Веста Україна» і ТОВ «Дюплекс», ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія» та ПП «Транскарбіо-С» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемним, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
При цьому факт передачі, оплати, зберігання товару може бути доказаний податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 19.08.1999 року № 996-XIV бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Судом досліджені первинні документи укладені між ТОВ «Веста Україна» та ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія», ПП «Транскарбіо-С» та здійснено висновок, що останні складені сторонами з додержанням вимог чинного законодавства України, містять всі необхідні реквізити, тобто, являють собою первинні бухгалтерські документи, та відповідно є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Судом також було досліджено механізм виконання умов договорів, який цілком узгоджується із наданими представником позивача первинними документами.
Посилання ж відповідача на відсутність мети у позивача та його контрагенту щодо реального настання правових наслідків, з метою несплати податків та щодо нікчемності та фіктивності правочинів, не приймається судом до уваги, з таких підстав.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Судом також встановлено, що згідно даних ЄДРПОУ, інформація стосовно відсутності підтвердження відомостей про юридичну особу внесена 20.06.2011 року, а спірні правочини були укладені між ТОВ «Веста Україна» та ТОВ «Дюплекс» у період з червня 2010 року по вересень 2010 рік, тобто в даний період часу ТОВ «Дюплекс» знаходилось за місцем реєстрації. Отже, інформація, щодо відсутності платника податку за місцем реєстрації не береться до уваги судом. Крім того, це не є підставою для визнання правочинів нікчемними.
Суд дослідив вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2012 р., із змісту якого не вбачається наявність фіктивності ТОВ «Дюплекс» та не зазначено взагалі про взаємовідносини з Позивачем. До того ж, вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2012 р. на час проведення перевірки не набрав законної сили, а в ході судового засідання було з'ясовано, що вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2012 р. взагалі був скасований згідно ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області від 10.10.2012р., тому суд не бере до уваги рішення суду у кримінальній справі.
В розумінні принципу невинуватості вина директора ТОВ «Дюплекс» є не доведеною, а висновки в Акті перевірки є передчасними та необґрунтованими.
Стосовно завищення податкового кредиту в зв'язку з включенням до останнього податкової накладної не зареєстрованої контрагентом в Єдиному реєстрі податкових накладних (ПП «Транскарбіо-С») та включення податкових накладних по контрагентам в розрізі, з якими встановленні розбіжності (ТОВ «Пінар» та ТОВ «Фрукталія»), суд встановив наступне.
Із документів, які надані позивачем вбачається, що листом за № 74/03/12 від 05.02.2012р. ТОВ «Веста України» надала відповідь на запит ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області стосовно підтвердження реєстрації в ЄРПН отриманих накладних від ПП «Транскарбіо», тобто задовго до початку перевірки. В листі було повідомлено, що контрагент надав позивачу дві накладні за № 51 від 05.09.11 на суму 538313,52 грн., в т.ч. ПДВ - 89718,92 грн. та за № 413 від 05.09.2011р. на суму 117913,00 грн., в т.ч. ПДВ - 19652,26 грн. Враховуючи, що сума ПДВ не перевищувала 100000,00 грн., підстав для реєстрації податкових накладних в ЄРПН не було. Відповідач не врахував дану відповідь, що призвело до неправомірного висновку стосовно завищення податкового кредиту.
Крім того, судом досліджено первинні документи між ТОВ «Веста України» та іншими контрагентами, яким здійснювалась реалізація продукції. Таким чином, суд приходить до висновку, що отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача, що виключає сам факт нікчемності угод.
Відповідно до пп.7.5.1. п. 7..5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинний на дату виписки відповідних податкових накладних (ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія»): «датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з події: або дата списання коштів з банківського рахунок платника податку в оплату (товарів, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використання кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».
У пп. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7. вищенаведеного Закону України зазначається, що: «не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними».
Сума податку на додану вартість по угодам з ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія», ПП «Транскарбіо-С», ТОВ «Дюплекс», що включені ТОВ «Веста Україна» до податкового кредиту, підтверджена податковими накладними, які не визнанні у встановленому законом порядку недійсними.
Судом встановлено, що ТОВ «Веста Україна» діяла в рамках чинного законодавства України здійснивши включення до податкового кредиту сум ПДВ по угодам укладеним з ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія», ПП «Транскарбіо-С», ТОВ «Дюплекс».
Відповідно до практики Євросуду, платник ПДВ не позбавляється права на податковий кредит та бюджетне відшкодування в випадку здійснення протиправних дій його контрагентами в ланцюгу поставки товарів. Виключенням є випадок коли платнику податків було відомо щодо зловживань контрагента.
З наведеного вище, та з урахуванням відсутності в Акті перевірки підтверджень, щодо обізнаності позивача відносно неправомірних дій контрагентів, суд вважає висновки відповідача відносно заниження позивачем податку на додану вартість по угодам з контрагентами ТОВ «Пінар», ТОВ «Фрукталія», ПП «Транскарбіо-С», ТОВ «Дюплекс» безпідставними, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
п о с т а н о в и в:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13 серпня 2012 року №№ 0000962300, 0000972300, 0000982300, що видані державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Веста Україна" понесені ним витрати по сплаті судового збору в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Василенко Г.Ю.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 березня 2013 р.
Судове рішення № 30189781, Київський окружний адміністративний суд було прийнято 07.03.2013. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а-5992/12/1070. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: