Постанова № 30189602, 20.03.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року м. Львів № 813/297/13-а

12 год. 46 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Задорожної М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Державне відрите акціонерне товариство «Шахта» Надія» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сокальському року Львівської області). З урахуванням уточнених позовних вимог від 19.03.2013 року за вх. № 9122, просить суд визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року за № 0007551501/0 на суму 131 957,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що товариство самостійно сплатило до бюджету суму податку на прибуток за перше півріччя 2010 року в розмірі 665 859,00 грн., про що зазначило у платіжному документі, проте ДПІ у Сокальському районі Львівської області самостійно зарахувало вищезгадану проплату, тим самим змінивши призначення платежу, яке визначено товариством у платіжному дорученні. Незважаючи на це відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення, яким нараховано штраф у розмірі 50% у сумі 131 957,00 грн. Представник позивача в клопотанні від 19.03.2013 року за № 9123 просить суд проводити судове засідання без його участі. Позовні вимоги з врахуванням уточнених вимог підтримує в повному обсязі .

Відповідач явку уповноважного представника в судове засідання призначеного на 20.03.2013 року не забезпечив, не повідомив суд про причини такої неявки, хоча належним чином завчасно повідомлявся про час та місце судового розгляду, що підтверджується розпискою його представника про отримання судової повістки. В матеріалах справи наявні письмові заперечення на позовну заяву від 28.01.2013 року № 15/4/10-0011. Зазначив, що податковий орган діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства та встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобов’язань з податку на прибуток. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, зачитавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Державне відрите акціонерне товариство «Шахта» Надія» зареєстроване 16.03.2001 року Сокальською районною державною адміністрацією Львівської області. Позивач перебуває на обліку в ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

Державне відрите акціонерне товариство «Шахта» Надія» 31.05.2010 року сплатило 665 859,00 грн. за призначенням платежу податок на прибуток за І півріччя 2010 року, про що зазначило у платіжному документі: платіжне доручення № 1333 від 31.05.2010 року.

04.08.2010 року ДПІ в Сокальському районі Львівської області проведено невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету позивачем, в ході якої ДПІ встановлено порушення товариством п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями № 2181 від 21.12.2000р. (далі-Закон № 2181). За результатами перевірки складено акт перевірки від 04.08.2010 року за № 667/150/00178175, в додатку якого зазначено, що товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на прибуток. Згідно пп.17.1.7 ст.17 Закону № 2181 податковим інспектором проведено розрахунок штрафних санкцій за ставкою 50% на суму 131 957,00 грн. на підставі:

- декларації № 31720 від 05.11.2008 р.; дата нарахування-19.11.2008 р.; дата сплати - 31.05.2010 р.; сума сплаченого боргу 93 724,10 грн.; днів затримки - 558; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій – 46 862,05 грн.;

- декларації № 31720 від 05.11.2008 р.; дата нарахування-19.11.2008 р.; дата сплати-17.06.2010 р.; сума сплаченого боргу 78 514,90 грн.; днів затримки - 574; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій – 39 257,45 грн.;

- декларації № 35918 від 18.12.2008 р.; дата нарахування-30.12.2008 р.; дата сплати-17.06.2010 р.; сума сплаченого боргу 91 675,00 грн.; днів затримки - 534; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій – 45 837,50 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ Сокальському районі Львівської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 р. № 0007551501/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 263 914,00 грн. за затримку на 575 днів товариство зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 131 957,00 грн. за платежем «податок на прибуток».

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Стаття 67 Конституції України зобов’язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До 01.01.2011 року (станом на дату виникнення спірних правовідносин) спеціальним законом з питань оподаткування, який установлював порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами» № 2181–ІІІ від 21 грудня 2000 року (далі –Закон № 2181).

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999р. за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, що узгоджується з позицією ВАСУ, яка викладена в Листі від 17.03.2009 р. № 358/13/13-09.

Представник позивача в судових засіданнях зазначив, що податкові зобов’язання з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та сплати коштів по платіжному дорученню від 31.05.2011 року за № 1333 на виконання сплати податку на прибуток за 1-ше півріччя 2010 року виконало, про що зазначило у платіжних документах - платіжне доручення №1333 від 31.05.2010 р. на суму 665 859,00 грн. призначення платежу « податок на прибуток» за 1-ше півріччя 2010 року термін сплати 31.05.2010 р.

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача наданими в судовому засіданні, кошти, сплачені позивачем 31.05.2010 р., згідно автоматизованої програми ДПІ, були розподілені, оскільки у товариства був наявний податковий борг за минулі періоди.

Суд не погоджується з висновками відповідача про затримку на 575 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 236 914,00 грн. з тих підстав, що платіжними дорученнями був погашений податок на прибуток за перше півріччя 2010 року, а не погашався Товариством податковий борг за платежем «податок на прибуток» за датою виникнення 2008 р.

Даючи аналіз платіжному дорученню № 1333 від 31.05.2010 р., яке було покладене в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковий орган визначивши призначення платежу за інший період ніж той, що був визначений позивачем, протиправно застосував штрафні санкції, які визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні від 20.08.2010 року за № 0007551501/0.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи, доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у виді судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд –

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010 року за № 0007551501/0 на суму 131 957,00 грн.

Стягнути з державного бюджету на користь державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Надія» (Львівська область, Сокальський район, с. Сілець; ідентифікаційний код 00178175) 1319,50 грн. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 25 березня 2013 року.

Суддя Сподарик Н.І.