Ухвала суду № 30186664, 25.03.2013, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2662/13-а

Номер провадження 2-а/404/245/13

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда - Бершадська О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в Кіровський районний суд м. Кіровограда із адміністративним позовом, яким просить поновити їй строк звернення до суду; визнати протиправним рішення Новенської селищної ради №355 від 27 грудня 2011 року про визнання таким, що втратив силу п. 2 рішення Новенської селищної ради №296 від 05 червня 2007 року "Про внесення змін до рішення від 03.10.2006 року №112 " Про визнання права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1О."; скасувати рішення Новенської селищної ради №355 від 27 грудня 2011 року про визнання таким, що втратив силу п. 2 рішення Новенської селищної ради №296 від 05 червня 2007 року "Про внесення змін до рішення від 03.10.2006 року №112 " Про визнання права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1О."( вказано мовою оригіналу).

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, рішенням Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда за №296 від 05 червня 2007 року, внесено зміни до рішення №112 від 3.10.2006 р. "Про визнання права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1 та викладено в такій редакції: а) надано згоду на складання технічної документації із землеустрою щодо надання в оренду на 49 років земельну ділянку площею 0,07 га. по вул. Металургів для обслуговування споруди магазину. ОСОБА_1 встановлено орендну плату на рівні земельного податку. Згідно п. 13 Договору оренди землі №01 від 01.02.2008 року, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Відповідно до рішення вісімнадцятої сесії Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда шостого скликання №355 від 27 грудня 2011 року, визнано таким, що втратив силу ( нечинним ) п. 2 рішення Новенської селищної ради від 5 червня 2007 року №296 "Про внесення змін до рішення від 03.10.2006 р. №112 "Про визнання права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1О." Викладено п. 2 рішення Новенської селищної ради від 5 червня 2007 року №296 "Про внесення змін до рішення від 03.10.2006 р. №112 "Про визнання права постійного користування на земельну ділянку за ОСОБА_1О." в наступній редакції: " п. 2. Встановлено ОСОБА_1 орендну плату за земельну ділянку в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки".

Саме оскаржуваним рішенням встановлено орендну плату за земельну ділянку в розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим відповідач здійснив односторонню зміну істотних умов договору оренди землі №01 від 01.02.2008 року. Тобто, спір виник щодо подальшого користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 ЗК України, земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до п. а, в, к ст. 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЦК України, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, ОСОБА_2 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 172 ЦК).

У відповідності до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно Рішення Конституційного суду України від 01 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

У відповідності до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16 квітня 2004 року, за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних судів.

В даному випадку спір виник не з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії або дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень і не з приводу здійснення владних управлінських функцій, а з приводу права на користування земельною ділянкою.

Крім цього, пунктами 7, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено,

що земельні відносини, субєктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а обєктами землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного Кодексу України; далі ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них субєкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші). Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі лише, якщо: 1) заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, суддя вважає, що справу за позовом ОСОБА_1 до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування рішення, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому їй необхідно відмовити у відкритті провадження.

Відповідно до ст. 109 КАС України, копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно ч.1 п.3 ст. 7 Закону України №3674-VI «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись Законом України №3674-VI «Про судовий збір» від 08.07.2011 року, ст. 109 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в справі за її адміністративним позовом до Новенської селищної ради Кіровського району м. Кіровограда про визнання протиправним та скасування рішення, оскільки така заява не підлягає розгляду в судах у порядку адміністративного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 суму коштів на оплату судового збору 35,75 грн. ( тридцять пять гривень сімдесят пять копійок ) внесених на розрахунковий рахунок 31215206700003, код банку 823016, отримувач УДКСУ в м. Кіровограді, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код 38037409 по квитанції: № 10771.4.2 від 01.02.2013 року, при предявленні нею оригінала квитанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом п"яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п"яти днів з дня отримання її копії.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда

ОСОБА_3