Рішення № 30185801, 25.03.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №22-ц/774/1364/13 Головуючий 1-ої інстанції - Боженко Л.В.

Категорія - 27 Доповідач - Демченко Е.Л.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Волошина М.П., Басуєвої Т.А.

при секретарі - Качур Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи тим, що 29 травня 2006 року між ними та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №РVНОRХ02682488, за умовами якого, відповідач отримав кредит у розмірі 1.369 грн.50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 листопада 2006 року.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належно не виконує своїх зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 14 березня 2012 року має заборгованість у розмірі 25.336 грн.93 коп., яку вони просять стягнути з відповідача на їх користь, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року та ухвалення нового рішення, яким в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовити, зазначаючи, що рішення є незаконним та необґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 29 травня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №РVНОRХ02682488, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 1.369 грн.50 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29 листопада 2006 року.

Згідно ст.631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 5 ст.261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Частиною 1 ст.259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Крім того, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи), у тому числі й щодо стягнення пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за кредитним договором встановлюється сторонами тривалість 5 років. Строком виконання зобов'язання є 29 листопада 2006 року і саме з цієї дати починається перебіг п'ятирічного строку позовної давності, позивач звернувся до суду 10 липня 2012 року, тобто через вісім місяців з дня спливу строку виконання зобов'язань за договором споживчого кредиту.

Оскільки, ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про захист порушеного права, колегія суддів вважає, за необхідне застосувати строк позовної давності.

Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» про те, що відповідач визнавав заборгованість і 03 грудня 2007 року сплатив 1.000 грн., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. До витягу з рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 01 травня 2006 року по 07 листопада 2012 року(а.с.27) колегія суддів ставиться критично і до уваги не приймає. Інших, належних доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування ПАТ КБ «ПриватБанк» не надали.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогою про захист порушеного права, то підстав для задоволення їх позову не має.

За таких обставин рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст.ст.303,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2012 року скасувати.

В задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: