Постанова № 30178159, 26.03.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2013 року Справа № 10/5005/6474/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.

при секретарі: Вовк Ю.В.

за участю представників, які були присутніми у судовому засіданні 19.03.2013 року:

позивача: Співак Н.М.- предст., дов.№346 від 27.12.2012 року

відповідачів: 1. Лисенко Ю.О.- предст., дов. від 24.12.2012 року

2. Смовж К.О.- предст., дов. від 24.12.2012 року

третьої особи: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2012р. у справі №10/5005/6474/2012

за позовом: приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області)

до: 1. Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Магдалинівського управління по експлуатації газового господарства (смт. Магдалинівка Дніпропетровської області)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого комплексу «Укрсолод» (м. Дніпропетровськ)

про: встановлення договору на технічне обслуговування газопроводів та споруд нікчемним та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

та за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого комплексу «Укрсолод» (м. Дніпропетровськ)

до: приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області)

третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Партизанська сільська рада (с. Партизанське Дніпропетровської області)

про: встановлення земельного сервітуту

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року (підписане 19.12.2012р.) у справі №10/5005/6474/2012 (головуючий колегії суддя Кощеєв І.М., судді Васильєв О.Ю., Чередко А.Є.) з урахуванням змін до позовних вимог була прийнята відмова Позивача за первісним позовом - приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області) - від позовних вимог, пов'язаних із: визнанням недійсним договору на технічне обслуговування газопроводів та споруд на них №13-110 від 01.08.2011 р., укладеного між Магдалинівським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» і товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод»; забороною Магдалинівському управлінню по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» і товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод» заходити з метою здійснення будь-яких дій, пов'язаних з виконанням Договору на технічне обслуговування газопроводів та споруд на них №13-110 від 01.08.2011 р., на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» і провадження у справі у цій частині позовних вимог припинено; відмовлено в задоволенні позовних вимог по первісному позову в частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод» відновити стан земельної ділянки, що використовується приватним акціонерним товариством «Будіндустрія», який існував до здійснення товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод» самочинного будівництва підвідного газопроводу середнього тиску на підставі Робочого проекту «Підвідний газопровід середнього тиску до котельної підприємства «Укрсолод» в с. Партизанське» шляхом знесення підвідного газопроводу середнього тиску в частині, розташованій на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні приватного акціонерного товариства «Будіндустрія».

Цим же рішенням задоволений зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничого комплексу «Укрсолод» (м. Дніпропетровськ) до приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області) і встановлений земельний сервітут на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, та перебуває в користуванні приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (код ЄДРПОУ 30836051) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод» (код ЄДРПОУ 30664090); визначені істотні умови сервітуту:

- вид сервітуту - право встановлення, експлуатації, обслуговування та ремонту належного ТОВ «ВК «Укрсолод» газопроводу середнього тиску;

- строк сервітуту - безстроковий;

- площа, на яку поширюється земельний сервітуту, - 2550 кв.м.;

- межі сервітуту - згідно з кадастровим планом земельної ділянки, користувачем якої є ПрАТ «Будіндустрія»;

- плата за встановлення та користування сервітутом - в розмірі 500 грн. щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за звітним;

- у випадку невиконання або неналежного виконання ПрАТ «Будіндустрія» своїх зобов'язань ТОВ «ВК «Укрсолод» має право призупинити здійснення плати за сервітутне користування.

Крім цього, з відповідача по зустрічному позову на користь позивача по зустрічному позову стягнені витрати по сплаті судового збору у сумі 1073 грн.

Позивач по первісному позову - приватне акціонерне товариство «Будіндустрія» (с Партизанське Дніпропетровської області) - подав апеляційну скаргу і вважає, що вищезазначене рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального права і неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; просить скасувати рішення і прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а у задоволенні зустрічного позову відмовити. В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначає, що надані відповідачем документи не є підтвердженням правомірності розташування на території позивача за первісним позовом підвідного газопроводу середнього тиску, наявністю права власності відповідача на цей об'єкт будівництва і відсутності самочинного будівництва. Закон України «Про трубопровідний транспорт» не встановлює статус таких об'єктів як об'єктів нерухомого майна, а ст.181 ЦК України з урахуванням Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, встановлює, що газопроводи є об'єктами нерухомого майна, які потребують відповідної державної реєстрації. При цьому заявник посилається на ст.376 ЦК України і вважає, що газопровід був збудований самовільно, тобто має статус самовільно збудованого майна. Крім того, відповідачем договір на забудову земельної ділянки не укладався. Щодо строку позовної давності, то заявник вважає, що ним поданий негаторний позов, спрямований на захист права користування земельної ділянкою. Дії відповідача є триваючими, тому на ці позови не розповсюджується трирічний строк позовної давності. Застосувавши строк позовної давності, суд не визначив моменту, з якого почався перебіг такого строку, і не дав оцінку доводам позивача. Неправильно, на думку скаржника, були задоволені позовні вимоги зустрічного позову. Суд не визначив власника спірного майна, неправильно відніс збудований об'єкт до промислових газопроводів (а не магістральних). Судом не досліджено можливості задоволення потреб позивача за зустрічним позовом у іншій спосіб, ніж встановлення обтяження на земельну ділянку позивача, що суперечить п.2.34 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року №6. Не були прийняті до уваги і доводи, що розташування не земельній ділянці газопроводу унеможливлює використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Позивач за первісним позовом також вважає, що відповідач звернувся до суду передчасно без узгодження даного питання з позивачем, що суперечить ст.99 ЗК України і ст.402 ЦК України.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» була прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя Прудніков В.В. (доповідач), судді: Швець В.В., Широбокова Л.П. 29.01.2013р. у зв'язку з помилково визначеною спеціалізації справи був проведений повторний автоматичний розподіл справи та розпорядженням керівника апарату суду Малою О.В. справу передано для розгляду судді Євстигнеєву О.С. Розпорядженням секретаря судової палати Лотоцької Л.О. від 30.01.2013р. на підставі розпорядження керівника апарату суду від 29.01.2013р. та на підставі наказів голови суду №7 від 17.01.2011р. і № 13 від 03.07.2012р., справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Євстигнеєв О.С. (доповідач), судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.

Відповідач-1 за первісним позовом - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» в особі Магдалинівського управління по експлуатації газового господарства (смт. Магдалинівка Дніпропетровської області) - у письмових поясненнях, наданих на виконання ухвали апеляційного суду від 21.02.2013 року роз'яснив порядок приймання до експлуатації закінчених будівництвом об'єктів, у тому числі і газопроводів, і зазначив, що статус побудованого спірного газопроводу з технічної точки зору наступний: газопровід середнього тиску, який проходить через територію, орендовану ПрАТ «Будіндустрія», до виробничих потужностей ТОВ ВК «Укрсолод».

Відповідач-2 за первісним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничий комплекс «Укрсолод» (м. Дніпропетровськ) - у відзиву на апеляційну скаргу зазначив, що єдиною підставою направлення справи на новий розгляд було необхідність визначення статусу майна (газопроводу) - рухоме чи нерухоме. Методичні рекомендації, на які посилається позивач, є підзаконним нормативним актом і носять рекомендаційний характер, а сам газопровід є промисловим, на не магістральним, тому до нього неможливо застосувати Закон України «Про трубопровідний транспорт» і вказані вище Методичні рекомендації з огляду на ст.4 ГПК України. На думку відповідача-2, не всі трубопроводи являють собою нерухоме майно, що підтверджується і практикою ВГСУ. Відповідач-2 також посилається на наявність дозволу Партизанської сільської ради про місцерозташування газопроводу, тому суд правомірно не застосував ст.376 ЦК України. ТОВ «Укрсолод» також вважає правомірним висновок суду про закінчення строку позовної давності. Щодо зустрічного позову, відповідач-2 вважає, що суд обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги, оскільки він не може задовольнити свої потреби і використовувати належні йому на праві власності виробничі приміщення. Відповідач-2 не повинен доказувати, що газопровід неможливо перенести в інше місце, оскільки при цьому необхідно виходити з факту існування газопроводу, розроблення його проекту та погодження з апелянтом його розташування.

Третя особа за зустрічним позовом - Партизанська сільська рада (с. Партизанське Дніпропетровської області) - у поясненнях, наданих апеляційному господарському суду на його вимогу, викладену в ухвалі від 21.02.2013 року, зазначила, що радою було прийнято рішення від 14.04.2004 року №ХІІ-ХХІУскл «Про надання дозволу на проходження газопроводу по землі Партизанської сільської ради», відповідно до якого ТОВ ВК «Укрсолод» надано дозвіл на проходження газопроводу середнього тиску по землях сільської ради до виробничого приміщення ТОВ ВК «Укрсолод». Цим рішенням не було визначено місце (схему) проходження газопроводу і прийнято лише стосовно знаходження газопроводу на території сільської ради. Тому, на думку третьої особи, зазначене рішення не може вважатися таким, що підтверджує право відповідача на розміщення газопроводу середнього тиску на території ЗАТ (ПрАТ) «Будіндустрія». Крім того, третя особа заявила клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке задоволене судом.

19.03.2013 року від ТОВ ВК «Укрсолод» надійшло клопотання про залучення доказів, яким до матеріалів справи долучені договори і докази виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві газопроводу.

18.03.2013 року від позивача - ПАТ «Будіндустрія» надійшли письмові пояснення по справі, у яких останній зазначає, що п.4.3 договору №12/о05 про дольову участь у будівництві газопроводу високого тиску від 12.05.2004 року не може використовуватися в обґрунтування правомірності будівництва відповідачем-2 газопроводу середнього тиску на території позивача, оскільки ПАТ «Будіндустрія» не було і не є стороною договору №12/05, тому цей договір не може створювати для нього будь-які права чи обов'язки і не є обов'язковим для виконання. ТОВ «БЗ ЗБВ» не мало повноважень щодо надання дозволу на будівництво газопроводу середнього тиску на земельній ділянці, яка йому не належить і яка знаходиться у користуванні іншої особи - позивача, який взагалі не знав про укладення такого договору. В договорі №12/05 не визначено, що вважається «територією заводу», тому не можна дійти висновку про яку саме територію йде мова. Позивач також зазначив, що рішення сільської ради не надає відповідачу-2 права будувати газопровід на території позивача, тому не є доказом по даній справі.

19.03.2013 року від позивача надійшло пояснення по справі, у якому позивач роз'яснив свої доводи, викладені в апеляційній скарзі і долучив необхідні докази.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 10.25 26 березня 2013 року.

Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 18.12.2003 року між Партизанською сільською радою (орендодавець) і ЗАТ «Будіндустрія (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки на підставі якого орендарю було передано у строкове платне користування 25,175 га для обслуговування виробничого комплексу.

20.01.2005 року між Партизанською сільською радою (орендодавець) та ЗАТ «Будіндустрія» (орендар) був укладений договір оренди землі, на підставі якого орендарю передано у строкове платне користування (5 років) земельну ділянку загальною площею 23,4831 га для обслуговування виробничого комплексу, яка знаходиться у межах с. Партизанське, вул. Леніна, 25. За цим договором будь-які обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, переданої в оренду, відсутні.

До зазначеного договору неодноразово вносилися зміни щодо розміру орендної плати та площі наданої земельної ділянки (доповнення від 01.07.2008 року, від 20.12.2010 року, тощо).

28.10.2004 р. між Партизанською сільською радою (орендодавець) та ТОВ ВК «Укрсолод» (орендар) був укладений договір оренди землі, на підставі якого орендарю передано у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,6915 га для обслуговування виробничих приміщень строком на 49 років.

14.04.2004 р. Партизанська сільська рада прийняла рішення № 10-ХІІ-ХХІУ «Про надання ТОВ ВК «Укрсолод» дозволу на проходження газопроводу по землі Партизанської сільської ради», за яким на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і клопотання директора ТОВ ВК «Укрсолод» сесія вирішила надати дозвіл на проходження газопроводу середнього тиску на землях сільської ради до виробничого приміщення ТОВ ВК «Укрсолод».

12.05.2004 року між ТОВ «Балівський завод залізобетонних виробів», ТОВ «Монблан», ПП Сочневою О.Л. і ТОВ ВК «Укрсолод» був укладений договір про дольову участь у будівництві газопроводу високого тиску №12/05, відповідно до умов якого сторони договору зобов'язалися внести свої кошти і спільно брати участь у будівництві газопроводу високого тиску протяжністю 602 погонних метрів від асфальтобетонного заводу до території заводу залізобетонних виробів.

Пунктом 4.3 цього договору передбачалось, що кожний учасник після закінчення будівництва отримує право власності на частку газопроводу, пропорційну його фінансовому вкладу у будівництво, і отримує право врізання до побудованого газопроводу, а також право вести будівництво власної вітки газопроводу на території заводу та поза його межами.

Як вбачається із пояснень відповідача-2 по первісному позову після завершення будівництва газопроводу високого тиску, ТОВ ВК «Укрсолод», керуючись п.4.3 вказаного договору прийняв рішення про будівництво власної вітки газопроводу (газопроводу середнього тиску) шляхом його врізання до газопроводу високого тиску.

Розташування частини газопроводу середнього тиску для потреб Відповідача-2 було здійснено на території, що перебувала у користуванні ЗАТ «Будіндустрія».

На робочому проекту зазначеного газопроводу середнього тиску мається напис наступного змісту (мовою оригіналу): «Прохождение газопровода среднего давления по территории ЗАО «Стройиндустрия» согласовано. (Селихов) 03.08.2004 г.» і підпис зазначеної особи, скріпленої печаткою підприємства.

22.11.2004 року був підписаний акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, за яким державній технічній комісії був пред'явлений закінчений будівництвом об'єкт - підводящий газопровід середнього тиску до котельної підприємства «Укрсолод» в с. Партизанське: діаметром 89 мм - 30 погонних метрів, діаметром 76 мм - 849 погонних метра, діаметром 57 мм - 0,5 погонних метра, ШРП с РД-50-1 шт., газопровід низького тиску діаметром 159 мм - без погонних метрів, який побудований відповідно до дозволу на виконання будівельно-монтажних робіт від 20.08.2003 року №121.03.12-45.33.3. Оглядом побудованого об'єкту встановлено, що будівельно-монтажні роботи виконані відповідно до державних будівельних норм, порушень не виявлено. Рішення комісії - об'єкт готовий до введення в експлуатацію.

Відповідно до довідки ТОВ ВК «Укрсолод» №374 від 09.12.2011 року станом на 09.12.2011 р. на балансі підприємства обліковуються основні засоби на рахунку 103 «Будівлі та споруди», в тому числі підвідний газопровід середнього тиску до котельні д. 89,76 мм довжина 847 м., дата вводу 30.06.2005 р., первісна вартість - 54 275 грн.

Дані обставини повністю підтверджуються наданими сторонами матеріалами та ними не спростовуються.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо.

Отже, у даному випадку спірний газопровід є промисловим газопроводом., про що правильно зазначено місцевим господарським судом в оспорюваному рішенні.

Згідно зі ст.4 зазначеного закону дія цього Закону поширюється на відносини в галузі трубопровідного транспорту, призначеного для транспортування вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин з місць їх знаходження, видобутку (від промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Особливості застосування цього Закону щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Будь-які нормативно-правові акти, які стосуються функціонування промислового трубопровідного транспорту Кабінетом Міністрів України не приймалися.

Законом України «Про трубопровідний транспорт» також передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (ст. 1). Частиною 1 ст. 11 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Відповідно до ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, саме фізична прив'язка об'єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їхнього знецінення та зміни їхнього призначення, є основним критерієм віднесення речей до нерухомих.

Відповідно до цього можна зазначити, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщати у просторі. Речі, не віднесені ЦК або окремими законами до нерухомих, вважаються рухомими. Крім того, частина законів прямо вказує на віднесення певних речей до рухомих.

Міністерством юстиції України у Методичних рекомендаціях стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5, висловлена правова позиція, згідно з якою газопровід є нерухомим майном.

З урахуванням зазначених приписів, а також висновків постанови Вищого господарського суду України по справі №39/5005/17740/2011, вбачається, що промислові газопроводи (як і магістральні) є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна. Отже, висновок місцевого господарського суду щодо того, що спірний газопровід не є нерухомим майном, не ґрунтується на зазначених нормативних актах. Щодо постанов ВГСУ по інших справах, долучених відповідачем-2 до матеріалів справи, то ці постанови не є законом і повинні оцінюватися поряд з іншими наданими доказами. Крім того, частина постанов була прийнята до прийняття Міністерством юстиції України Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.04.2009 № 660/5.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як вбачається із наданих відповідачем-2 документів, останній здійснив будівництво газопроводу з відповідного дозволу позивача, на підставі робочого проекту за власні кошти і за згодою власника землі - Партизанської сільської ради. Об'єкт прийнятий до експлуатації і використовується відповідачем-2 протягом 9,5 років. За таких обставин неможливо стверджувати, що відповідач-2 здійснив самовільне будівництво та не є власником спірного об'єкту.

Крім того, апеляційний господарський суд враховує, що відповідач-2 є власником цілісного майнового комплексу, який не може здійснювати виробничу діяльність без газу, який доставляється до цього комплексу виключно за допомогою побудованого газопроводу.

У цьому випадку газопровід приналежною річчю, і державна реєстрація права безпосередньо на таку річ може не проводитися.

Суд також враховує, що жодна сторона по справі не спростовує наявність у відповідача-2 права власності на спірний об'єкт.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог первісного позову щодо зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого комплексу «Укрсолод» відновити стан земельної ділянки, для чого знести підвідний газопровід середнього тиску в частині, розташованій на земельній ділянці, що знаходиться у користуванні Приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» є правомірним.

При цьому слід також враховувати приписи ч.2 ст.73 Земельного кодексу України, відповідно до якої уздовж наземних, надземних і підземних трубопроводів встановлюються охоронні зони, які можна визначити (за відсутності законодавчої дефініції) як території із обмеженим режимом використання, що встановлюються навколо особливо цінних та/або вразливих об'єктів з метою їх фізичної охорони та, у деяких випадках, зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об'єкти.

Щодо решти первісних позовних вимог, то позивач надав до місцевого господарського суду заяву про відмову від позовних вимог пов'язаних із:

- визнанням недійсним Договору на технічне обслуговування газопроводів та споруд на них № 13-110 від 01.08.2011 р., укладеного між Магдалинівським управлінням по експлуатації газового господарства ПАТ «Дніпропетровськгаз» та ТОВ ВК «Укрсолод»;

- забороною Магдалинівському управлінню по експлуатації газового господарства ПАТ

«Дніпропетровськгаз» та ТОВ ВК «Укрсолод» заходити з метою здійснення будь-яких дій, пов'язаних з

виконанням Договору на технічне обслуговування газопроводів та споруд на них № 13-110 від 01.08.2011 р., на земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні Приватного акціонерного товариства «Будіндустрія»,

і господарський суд правомірно припинив провадження у справі у цій частині первісного позову.

Зустрічні позовні вимоги, пов'язані із встановленням земельного сервітуту на земельну ділянку, що знаходиться у користуванні ПАТ «Будіндустрія», розташовану за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с. Партизанське, вул. Леніна, 25, на користь ТОВ ВК «Укрсолод» та про визначення істотних умов сервітуту є обґрунтованими і правомірно задоволені судом, виходячи з наступного:

Відповідно до п. 2.34 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» №6 від 17.05.2011 р. обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб. Під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту господарським судам належить з'ясовувати, з яких причин позивач не може використовувати належне йому майно.

Як вбачається із матеріалів справи і як вже було зазначено вище позивач за зустрічним позовом (ТОВ ВК «Укрсолод») не може задовольнити свої потреби і використовувати належні йому на праві власності виробничі приміщення, а також земельну ділянку, яку він використовує на підставі договору оренди, без побудованого спірного газопроводу, який не може бути перенесений без знецінення його властивостей. Крім того, З обставини розташування частини газопроводу, належного позивачу за зустрічним позовом, на земельній ділянці, якою користується відповідач за зустрічним позовом, слідує факт необхідності експлуатації та технічного обслуговування вказаного газопроводу. Це також є обов'язковою умовою експлуатації газопроводу відповідно до п. 4.3.16 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 254 від 01.10.1997 р. (власник підприємства, на території якого прокладений транзитом газопровід, повинен забезпечити доступ персоналу організації, яка експлуатує газопровід, для проведення його огляду і ремонту); п. 1.4.3 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених Наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці №254 від 01.10.1997 р. (відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію підвідних газопроводів, покладено на їх власників); ст. 13 Закону України «Про трубопровідний транспорт» (діяльність, пов'язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об'єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі ліцензії і підлягає обов'язковій сертифікації), тощо.

Отже, вимоги щодо встановлення сервітуту у даному випадку є обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.73 Земельного кодексу України до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, надані під наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також під наземні споруди підземних трубопроводів (зазначена норма не містить ділення газопроводів на їх види - магістральні чи виробничі). Розмір земельних ділянок, що відводяться для магістральних трубопроводів, визначаються СН 452-73 «Нормы отвода земель для магистральных трубопроводов», затв. Держбудом СРСР 30.03.73. Норми встановлюють ширину смуг відведення земель для магістральних підземних трубопроводів і розміри земельних ділянок для розміщення запірної арматури вказаних трубопроводів. Ширина смуг відведення для наземних і надземних магістральних трубопроводів встановлюється проектною документацією.

Для розміщення промислових трубопроводів окремі земельні ділянки здебільшого не відводяться (як у даному випадку), а обслуговування таких газопроводів здійснюється шляхом надання земельних сервітутів, чого і вимагав відповідач-2 у зустрічному позові.

Щодо умов сервітуту, то місцевий господарський суд врахував площу земельної ділянки, необхідну для обслуговування газопроводу і схему ділянки, на якій розташований газопровід; час, який необхідний для обслуговування газопроводу; направлення відповідачем-2 позивачу проекту встановлення сервітуту; інші фактичні дані і прийняв відповідне рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд, зокрема, зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками), а згідно з ч. 1 ст. 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до п. "в" ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів в тому числі на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій.

Господарський суд виходив з того, що обов'язковою умовою встановлення земельного сервітуту є неможливість задоволення потреби особи, яка вимагає встановлення сервітуту, в інший спосіб, а також з того, що під час розгляду справи у спорі про встановлення земельного сервітуту суд з'ясовував причини, з яких відповідач-2 не може використовувати належне йому майно.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Сукупність наданих сторонами доказів дозволила суду зробити висновок про обґрунтованість вимог зустрічного позову, з чим погоджується і судова колегія Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Будіндустрія» (с. Партизанське Дніпропетровської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18 грудня 2012 року у справі №10/5005/6474/2012 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Л.О.Лотоцька

Р.М.Бахмат

З оригіналом згідно.

Помічник судді М.В. Юрченко

26.03.2013р.