Рішення № 30178112, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4564/13 21.03.13

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської

міської державної адміністрації) «Київреклама»

До Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни

Про стягнення 15 967,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Тарапон С.С. - по дов. № 196-107/КР від 03.01.2013

Від відповідача Доманова Н.Д. - по дов. № 03/19-01 від 19.03.2013

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» про стягнення з Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни 15 967,50 грн. заборгованості яка складається з : 13 160,36 грн. основного боргу, 693,95 грн. пені, 139,14 грн. 3% річних та 1 974,05 грн. штрафу за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва № 491/12 від 02.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4564/13 та призначено її до розгляду на 21.03.2013.

Позивач в судовому засіданні 21.03.2013 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 21.03.2013 відзиві проти задоволення позову заперечує, оскільки відповідно до п. 5.2.3. договору розповсюджувач зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування. Позивач на протязі всього періоду з моменту укладення договору тільки два рази видав рахунки на сплату платежів по договору за листопад і грудень 2012 року (рахунки № 64348 від 13.11.2012 і № 65776 від 14.12.2012). Рахунки за надання послуг за періоди, які вказані в розрахунку до позовної заяви відповідачу позивачем не надавались взагалі. Як доказ несвоєчасного надання позивачем рахунків та актів приймання-передачі до договору свідчить те, що акти № 63070 від 31.10.2012 та № 657776 від 31.12.2012 про надання послуг були надіслані позивачем тільки 04.03.2013 (конверт додається). Відповідач не може своєчасно щомісячно сплачувати рахунки по договору, якщо позивач їх не надає кожного місяця. Отримавши копію позовної заяви, до якої були додані рахунки відповідач здійснив сплату заборгованості в розмірі 13 160,36 грн. Відповідач зазначає, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки.

В судовому засіданні 21.03.2013, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.07.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Фізичною особою - підприємцем Мандрик Нінель Миколаївною (розповсюджувач) було укладено договір № 280/767/11 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), за умов повного дотримання розповсюджувачем цього договору та Порядку розміщення реклами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 37/6253, розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13 160,36 грн., та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 693,95 грн., 3% річних в сумі 139,14 грн. та штраф в сумі 1 974,05 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів за місяць.

З адресної програми № 1 від 02.07.2012 до договору вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцем за такою адресою: Голосіївський район, вул. Червоноармійська, 134 (рекламна вивіска, напис на будинку (будівлі) споруді, розміри 10.400х1.000 загальною площею 10.4000 кв. м., кількість 1 № 28758-11).

За умовами п. 4.1.1. договору підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 25 числа поточного місяця, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

Отже, за умовами договору обов'язок по отриманню щомісяця рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ покладено на відповідача.

Позивачем на виконання умов договору сформовано наступні рахунки: № 58103 від 12.07.2012 на суму 3 085,78 грн., № 59049 від 15.08.2012 на суму 1 310,40 грн., № 59630 від 07.09.2012 на суму 2 184,00 грн., № 63070 від 15.10.2012 на суму 2 184,00 грн., № 67228 від 15.01.2013 на суму 2 184,00 грн., № 68546 від 12.02.2013 на суму 2 184,00 грн., загалом на суму 13 160,36 грн.

Відповідачем доказів в підтвердження того, що він звертався до позивача для отримання рахунків не подано.

Згідно п. 5.2.4. договору розповсюджувач зобов'язався у повному обсязі сплачувати штрафи, пеню, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) сплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов'язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день звернення з позовом до суду становила 13 160,36 грн.

Відповідачем в судовому засіданні 21.03.2013 подано платіжні доручення №№ 27, 28, 29, 30, 31, 32 від 18.03.2013 та № 33 від 19.03.2013 про перерахування позивачу коштів в загальному розмірі 13 160,36 грн. з посиланням в призначенні платежу на вищевказані рахунки.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Матеріали справи свідчать про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 13 160,36 грн., що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі в цій частині.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Згідно п. 7.2. договору за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач виконав несвоєчасно, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.2. договору, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 693,95 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 693,95 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що підприємство має право додатково нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування, що складає більше 1 місяця - штраф у розмірі 15 відсотків простроченої суми.

Матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за право тимчасового користування за наступними рахунками № 58103 від 12.07.2012, № 59049 від 15.08.2012, № 59630 від 07.09.2012, № 63070 від 15.10.2012, № 67228 від 15.01.2013 за відповідні місяці мало місце понад 1 місяць, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу в розмірі 1 646,45 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Оскільки прострочення оплати за право тимчасового користування понад місяць за рахунком № 68546 від 12.02.2013 станом на момент звернення до суду (11.03.2013 - штамп вхідної кореспонденції Господарського суду міста Києва) не мало місця, позовні вимоги про стягнення з відповідача 327,60 грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 139,14 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 139,14 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.

Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. При розподілі судового збору суд приймає до уваги те, що відповідач здійснив оплату суми основного боргу після порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 13 160,36 грн. припинити.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мандрик Нінель Миколаївни (м. Київ, вул. Курська, 18, кв. 28, ідент. номер 1788212687) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 693 (шістсот дев'яносто три) грн. 95 коп. пені, 139 (сто тридцять дев'ять) грн. 14 коп. 3% річних, 1 974 (одну тисячу дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 05 коп. штрафу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 26.03.2013.

Суддя В.В.Сівакова