Постанова № 30176748, 26.03.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/7666/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

за участю сторін:

позивача - Яловенко К. Б. (по довіреності)

представник відповідача - Хорунжа В. Г. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом колективного підприємства «Асем» до Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.12.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось колективне підприємство «Асем» до Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.12.2012 року.

В судовому засіданні 22.03.2013 року представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі, та просила задовольнити їх зіславшись на обґрунтування зазначені в позовній заяві а саме те, що у постанові Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 03.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню відповідно до виконавчого документу у розмірі 24 952,56 грн. визначена відповідачем всупереч приписам ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», а отже Постанова про стягнення збору є протиправною і підлягає скасуванню.

Представник відповідача позовну заяву не визнав в повному обсязі та подав до суду заперечення на позовну заяву, зазначивши що постанова від 03.12.2012 року про стягнення з боржника виконавчого збору винесена відповідно до вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження». У судовому засіданні підтримав заперечення та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідач на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст. 5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо примусового виконання виконавчих документів в порядку, передбаченому цим Законом. Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби. Відповідно до ст.82 Закону України «Про виконаче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до суду. Приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено лише можливість оскарження дій та бездіяльності державної виконавчої служби, що ж до оскарження рішень, то така можливість відсутня, тому на підставі п.1 ч.2 ст.17, ст.ст. 104, 181 КАС України, рішення органу державної виконавчої служби позивач може оскаржити в порядку адміністративного судочинства.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи судом встановлено, що 16.08.2012 року старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 34020187 з виконання наказу Господарського суду Київської області по справі № 4/016-11/16 виданого 19.06.2012 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Газова будівельна компанія» грошову суму у розмірі 249 525,61 грн. (а.с.39-40).

Судом також встановлено, що Господарським судом Київської області 19.06.2012 року був виданий наказ № 4/016-11/16 про стягнення з ТОВ «Газова будівельна компанія» грошових коштів в розмірі 113679,87 грн. вже на користь позивача, тобто мало місце обоюдне присудження сум до стягнення, але в різних розмірах.

Після відкриття виконавчого провадження № 34020187 колективне підприємство «Асем» та ТОВ «Газова будівельна компанія» уклали мирову угоду, за якою здійснили залік зустрічних однорідних вимог за своїми виконавчими документами, внаслідок чого сума до стягнення з позивача на користь ТОВ «Газова будівельна компанія» зменшилась до 135 845,74 грн. (а.с.56) Про це було повідомлено відповідача шляхом наданням йому примірника укладеної угоди (а.с.55).

З матеріалів справи також вбачається, що старшим державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Хорунжа В. Г. на підставі заяв боржника були винесені постанови № В-3/1063 від 18.10.2012 року, № В-3/1063 від 29.10.2012 року (а.с.41-42) та № В-3/1063 від 12.11.2012 року про відкладення провадження виконавчих дій (а.с.60).

Судом встановлено, що 16.11.2012 року позивач самостійно, в добровільному порядку повністю перерахував безпосередньо ТОВ «Газова будівельна компанія» грошові кошти у розмірі 135 845,74 грн., як це було визначено мировою угодою.

21.11.2012 року Господарським судом Київської області затверджено мирову угоду між позивачем та ТОВ «Газова будівельна компанія».

Також судом встановлено, що 19.11.2012 року ТОВ «Газова будівельна компанія» зверталось до відповідача із заявою про повернення виконавчого документа без виконання, обґрунтувавши її самостійною сплатою колективним підприємством «Асем» суми заборгованості. В заяві було зазначено про відсутність вчинення заходів з примусового стягнення відповідачем (а.с.65).

03.12.2012 року головний державний виконавець Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесла постанови: про стягнення з боржника витрат за проведення виконавчих дій(а.с.45), про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 24952,56 грн. (а.с.69) та про повернення виконавчого документа стягувачу, якою виведено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 24952,56 грн. та про стягнення з боржника витрат за проведення виконавчих дій в окремі виконавчі провадження (а.с.43-44).

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень в частині стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 24952,56 грн., суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ст. 45 Закону «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника, зараховується державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження» розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми; 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Тобто, як вбачається із змісту законодавства, у виконавчому провадженні при зверненні стягнення на грошові кошти боржника всі операції пов'язані із рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби, а виконавчий збір стягується у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Таким чином, із змісту ч.1 ст. 28 зазначеного закону вбачається, що у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача, виконавчий збір стягується у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення суду добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Тобто, умовою стягнення виконавчого збору є фактичне примусове виконання судового рішення.

Разом з цим, в процесі підготовки мирової угоди до укладання та після цього позивач неодноразово повідомляв відповідача про наміри в добровільному порядку виконати судове рішення з врахуванням зменшення суми стягнення внаслідок заліку вимог. Таким чином, суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідач не здійснював жодних дій щодо примусового виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено вище, сума боргу погашена боржником самостійно, в тому числі шляхом взаємозаліку, що встановлено судом та не заперечується відповідачем. Тобто, примусове стягнення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» не відбулося, а тому не було підстав для стягнення виконавчого збору у визначеному розмірі.

Суд вважає зазначити, що сплив строку про добровільне виконання сам по собі не може бути достатньою підставою для стягнення виконавчого збору у розмірі 10%, оскільки виконавчою службою не вчинено жодних дій, пов'язаних з примусовим виконанням рішення, боржник судове рішення виконав добровільно, без примусу, окрім факту відкриття виконавчого провадження та повідомлення про це сторін.

Згідно з ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виходячи за межи позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов КП «Асем» підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,181 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов колективного підприємства «Асем» до Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції - задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 03.12.2012 року в розмірі 24952,56 грн. (виконавче провадження №34020187), винесену Головним державним виконавцем Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Хорунжа В.Г.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 26 березня 2013 року

Суддя Бутенко А.В.