Рішення № 30176059, 20.03.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/324/13- ц

Провадження № 2/524/759/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Кривич Ж.О.,

при секретарі Сичовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 Шаріфхужи Шодієвича про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року до суду звернувся ПАТ «КБ «ПриватБанк» із вказаним позовом до ОСОБА_1; представник позивача у судове засідання не зявився, на адресу суду надіслав клопотання про слухання справи без його участі, просив позов задовольнити стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 6 944,77 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.12.12 року складає 55 488 грн. 64 коп. та судові витрати, понесені банком.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, письмово про причини неявки суд не повідомляв, заперечень проти позову на адресу суду не направив.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступне:

24.01.08 року між ПАТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 Шаріфхужою Шодієвичем, було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 3 000 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення що відповідає строку дії картки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу та розмір процентів встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 6.5. Кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти та комісії) у терміни, встановлені Кредитним договором.

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8.6. Кредитного договору за порушення ОСОБА_1 строків платежу за будь-яким грошовим зобовязанням згідно кредитного договору більше ніж на 30 днів, він має сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн. та 5 % від суми позову.

Розрахунками, наданими позивачем, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед банком станом на 27.12.12 року на суму 6 944,77 дол. США, яка складається з:

-2 870,00 дол. США заборгованості за кредитом;

-3 520,68 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом;

-163,78 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом,

-62,58 дол. США штрафу (фіксована частина);

-327,72 дол. США штрафу (процентна складова).

Зміст кредитного договору, укладеного між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1, не суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі Декрет КМУ).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, як використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, повязані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банком кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

ПАТ «КБ «ПриватБанк» отримав дозвіл НБУ на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» 28 жовтня 1991 року № 57 на здійснення певних валютних операцій, який є генеральною ліцензією.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ґрунтуються на законі та договорі і підлягають задоволенню.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає повному задоволенню.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 14, 57 59, 60, 88, 208, 209, 212 215, 218, 224 - 228, 233 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 Шаріфхужи Шодієвича про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 Шаріфхужи Шодієвича (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.08 року, яка станом на 27.12.12 року становить 6 944,77 дол. США, що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.12.12 року складає 55 488 (пятдесят пять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 64 коп., та складається з:

-2 870,00 дол. США заборгованості за кредитом;

-3 520,68 дол. США заборгованості по процентам за користування кредитом;

-163,78 дол. США заборгованості по комісії за користування кредитом,

-62,58 дол. США штрафу (фіксована частина);

-327,72 дол. США штрафу (процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_1 Шаріфхужи Шодієвича (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у сумі 554 (пятсот пятдесят чотири) грн. 89 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя