Ухвала суду № 30174795, 23.06.2010, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2010 р.справа № 24/202/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янсько -Дніпровської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 26 липня 2007 року у справі № 24/202-07-АП

за позовом: Приватного підприємства «Скіф», м.Кам'янка-Дніпровська Запорізької області

до відповідача: Кам'янсько -Дніпровської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2006 року №0000732302/0

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення Кам'янсько-Дніпровської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області №0000732302/0 від 06.11.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить нормам чинного податкового законодавства, оскільки перевірка господарської діяльності ПП «Скіф»здійснювалась з порушенням порядку проведення перевірок. Позивач наполягає на відсутності з його боку порушень податкового законодавства та факту заниження зобов'язань з податку на додану вартість, вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з боку позивача пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач обґрунтовує свою позицію нормами пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7ст.7, а також наводить п.1.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою від 26 липня 2007 року суд першої інстанції позов Приватного підприємства «Скіф»задовольнив частково, в частині визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість у розмірі 6820грн. 87коп. та щодо штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3410грн. 43коп. При цьому суд зазначив, що в межах задоволених позовних вимог позивач документально підтвердив свою позицію, надавши первинні бухгалтерські документи та податкові накладні, як того вимагає Закон України «Про податок на додану вартість». Щодо решти позовних вимог, - суд погодився з податковим органом.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що при винесені постанови судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права. З посиланням на п.7.5 ст.7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість», п.1 ст.8 та п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»апелянт зазначив, що у зв'язку з відсутністю у перевіряємому періоді на підприємстві ведення бухгалтерського і податкового обліку контролюючий орган самостійно визначав суму податкового зобовязання платника податків. При цьому апелянт вказує, що позивач самостійно задекларував: в квітні 2006 року податковий кредит в сумі 786грн., в травні 2006 року -в сумі 1063грн. Крім того апелянт зазначає, що на момент перевірки до податкової інспекції позивачем не надавались уточнюючи розрахунки до декларації. Таким чином, апелянт наполягає, що позивач не мав законних підстав для відображення сум податкового кредиту з податку на додану вартість у квітні та травні 2006 року в сумі 6820,88грн. Апелянт звертає увагу колегії на те, що позивачем до суду були надані документи, які не надавались податковому органу на перевірку, тому апелянт висловлює свої сумніви щодо належності таких доказів.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 23.10.2006 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку Приватного підприємства «Скіф»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 року по 30.06.2006 року, за результами якої складено акт №09-23-13628208.

В акті перевірки зазначається про порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», - заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну сумі 8240грн, у тому числі за квітень -420грн, за травень -7820грн. Так, у розділі 3.5 «Податок на додану вартість»акту зазначено, що в порушення пп.3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством при визначенні податкового зобов'язання по податковій декларації за квітень та травень 2006 р. до об'єкту оподаткування не включена оплата за пальне у сумі: квітень - 2100 грн. 00 коп. (податок на додану вартість - 420 грн. 00 коп.); - травень 2006 р. - 39 100 грн. 00 коп. (податок на додану вартість - 7820 грн. 00 коп.), здійснена наступними платіжними дорученнями: № 16 від 21.04.2006 р.; №19 від 03.05.2006р.; №10 від 18.05.2006р.; № 24 від 22.05.2006р.; № 25 від 26.05.2006р.; № 26 від 30.05.2006 р. В ході перевірки податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету у розмірі 8240грн. 00 коп.

На підставі акту перевірки 06.11.2006 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000732302/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 10300,04грн., з якої 6866,69грн. -за основним платежем та 3433,35грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Підпунктом 3.1.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За приписами пп.7.3.1 ст.7 вказаного Закону України датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата за товари (роботи, послуги), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до пп.7.7.1 цієї ж статті Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Сплата податку провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.

За визначенням п.1.7 вищевказаного Закону податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. При цьому згідно з пп.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит за приписами пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

На підтвердження своєї позиції позивачем надано документи: податкова накладна від 04.04.2006 р. №00000028 ; - від 11.04.2006 р. № 0000000030 ;- від 21.04.2006 р. № 000000036; - від 03.05.2006 р. № 0000000042 ; - видаткова накладна № 000000333 від 04.04.2006 р.; - видаткова накладна від 11.04.2006 р. № 000000334; - видаткова накладна від 21.04.2006 р. №000000335;- від 03.05.2006 р. № 0000000336, за якими позивач здійснював придбання товару у ТОВ «АгроЛан».

З метою перевірки даної інформації та наданих позивачем документів судом першої інстанції направлено запит на адресу ТОВ «АгроЛан», у відповіді на який підприємство -контрагент позивача підтвердило вищевказані взаємовідносини з позивачем.

Відповідно до пп.7.4.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З урахуванням матеріалів справи та вищевказаних норм законодавства суд першої інстанції врахував наявність належним чином засвідчених документів на право податкового кредиту у розмірі 6820 грн. 87 коп. щодо товарів, отриманих від ТОВ «АгроЛан», не погодившись з позивачем щодо протиправного нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 45 грн. 82 коп.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198 ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу Кам'янсько -Дніпровської міжрайонної Державної податкової інспекції Запорізької області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2007 року у справі № 24/202-07-АП залишити без задоволення

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26 липня 2007 року у справі № 24/202-07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан