Рішення № 30162920, 21.03.2013, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 1101/3297/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Замши О.В..

при секретарі - Машковій О.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бобринець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики. Позов обґрунтовує тим, що 22.10.2010 року ОСОБА_3 позичив у нього гроші в сумі 13610 доларів США, які зобов'язався повернути до 20 грудня 2010 року, про що власноручно написав розписку. Кошти в розмірі 3000 доларів США повернув 31.12.2010 року, неповернутою є сума 10610 доларів США, які позивач, посилаючись на ст.. 1046,1049 ЦК України просить стягнути з відповідача. Крім того, просить стягнути 4539 грн.75 коп., що складає три відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи позовні вимоги, звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому оспорює укладений договір позики, мотивуючи тим, що кошти, вказані позивачем, насправді не були одержані, розписка написана ОСОБА_3 при введенні в оману щодо обставин, які мають істотне значення, тобто укладений правочин є недійсним. Не заперечуючи про написання ним розписки про отримання позики, вказує, що кошти не брав, 22.10.2010 року вони з ОСОБА_1 лише домовилися про те, що останній у майбутньому передасть вказану у розписці суму коштів, проте, для передачі такої суми йому необхідні гарантії одразу. Такою гарантією за домовленістю стала розписка про отримання коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, вказавши на те, що ОСОБА_3 позичив у нього гроші в сумі 13610 доларів у травні 2009 року, про що написав розписку. В жовтні 2010 року термін повернення коштів по вказаній розписці минав, тому за домовленістю ОСОБА_3 була написана інша розписка 22.10.2010 року, за якою від підтверджував, що позичив 13610 доларів США та зобов'язався повернути їх до 20.12.2010 року, а 31.12.2010 року на розписці зроблено запис про часткове повернення грошей в розмірі 3000 доларів США.

Заперечив проти поданого зустрічного позову, оскільки жодним чином не вводив відповідача в оману, всі умови надання позики ними були оговорені.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому заперечив проти заявленого позову, зазначивши, що дійсно звертався до ОСОБА_1 з проханням позичити певну суму коштів, проте останній сказав, що на даний час у нього їх немає, але може взяти в інших осіб, а для надання гарантій цим особам того, що гроші поверне, запропонував написати розписку про начебто отриману позику. Повіривши ОСОБА_1, він написав таку розписку і чекав, коли той привезе гроші. Не дочекавшись протягом місяця грошей, про написану розписку забув, вважав її недійсною. Оскільки договір позики, викладений у формі розписки насправді є безгрошовим, ОСОБА_1 навмисно ввів його в оману щодо обставин договору, просить визнати його недійсним. Написання розписки не заперечує, проте не визнає як належний йому підпис на розписці про повернення частини боргу 3000 доларів США.

Як передбачено ч.3 ст. 10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні обставини, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторони, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

На обґрунтування своїх вказаних вимог позивач, крім особистих пояснень посилається письмовий доказ - розписку, написану власноручно ОСОБА_3 та на показання свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2010 року він був присутній при написанні розписки ОСОБА_3 про отримання позики у ОСОБА_1 в розмірі 13610 доларів США. При цьому ОСОБА_3 обіцяв гроші повернути через 2 місяці. Під час написання розписки гроші не передавалися, ОСОБА_3 переписав стару розписку про позику коштів.

Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи позовні вимоги та обґрунтовуючи зустрічний позов посилався на покази свідків.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, живе поряд з підприємством ОСОБА_7, в жовтні 2010 року бачив, як до нього приїжджали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Чув, що між ними була розмова, проте її конкретного змісту не чув.

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що в 2010 році працювали в приватного підприємця ОСОБА_7, на території його підприємства ремонтували трактор. Бачили, як у жовтні 2010 року до господаря приїжджали два чоловіки. Знаходячись за 4-5 метрів від воріт, бачили як біля автомобіля, що стояв за воротами, вони розмовляли, розмови, яка тривала 10-15 хв. не чули. Далі, за свідченням свідка ОСОБА_8 - ОСОБА_1, а за свідченням свідка ОСОБА_9 - ОСОБА_3 почав писати щось на аркуші на капоті автомобіля. Передачу грошей ОСОБА_3 не бачили.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд відзначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, урегульовані ст.ст. 1047, 1049, 1050, 524, 525, 625 ЦК України, якими визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( у даному випадку - грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Визначення у розписці частини зобов'язання в іноземній валюті не суперечить ч.2ст.524 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 1051 ЦК України обумовлює оспорення безгрошовості договору позики у випадку, коли позичальник стверджуватиме, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Безгрошовість договору позивач за зустрічним позовом обґрунтовує вчинення його шляхом введення в оману.

Так, статтею 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Позивач за зустрічним позовом, зазначаючи про введення його в оману ОСОБА_1 при написанні розписки, вказує, що в його діях був наявний умисел на введення в оману в частині невиконання істотних умов, які викладені в розписці, а саме не передачі суми грошових коштів в розмірі 91011, 25 грн.

Проте, встановлюючи наявність умислу, сторона, яка здійснює обман, повинна знати, чи виходити у своїй поведінці з того, що неправильне уявлення, яке виникає в результаті обману в іншої сторони, буде мати для неї вирішальне значення. Таким чином, обман повинен зачіпати істотні моменти формування внутрішньої волі, тобто такі, при добросовісному уявленні про яких правочин би не вчинився.

Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними" право чин визнається вчиненим під впливом обману у випадках навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Наданими суду доказами позивачем по зустрічному позову не доведено наявність умислу в діях ОСОБА_1 на введення в оману ОСОБА_3 при отриманні ним розписки про отримання позики, заявлені свідки не були учасниками угоди, не обізнані з її умовами, будучи лише свідками зустрічі сторін між собою, не можуть стверджувати чи заперечувати факту укладення угоди позики та її безгрошовості, а відтак підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору позики немає.

Заперечуючи свій підпис на розписці про часткове повернення боргу в розмірі 3000 доларів США, відповідач клопотань про призначення почеркознавчої експертизи не заявляв, вказавши на те, саме позивачем не доведено факту підписання ним розписки.

Наявність у позивача оригіналу розписки та встановлені в судовому засіданні обставини свідчить про неповернення боргу відповідачем та наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за договором позики.

Задоволенню також підлягають вимоги про стягнення трьох відсотків річних, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України, що складає 4539 грн.75 коп. /з 1 січня 2011 року по 1 жовтня 2012 року/ - /86471.50 грн. х З% : 12x21/.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

При вирішенні питання про стягнення судових витрат суд враховує, що позивачем про пред'явленні позову сплачено 865 грн. судового збору при заявленій ціні позову 91011 грн. 25 коп., тобто не доплачено 45 грн.

Отже, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню 865 грн., на користь держави з відповідача підлягає стягненню 45 грн. судового збору.

Керуючись ст. 1047, 1049, 1050, 524, 525, 625 ЦК України, ст. ст.ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 22.10.2010 року 86471 грн.50 коп. та три відсотки річних за прострочення грошового зобов'язання 4539 грн.75 коп., всього 91011 грн. 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 865 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 45 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Бобринецький районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

В повному обсязі рішення суду виготовлене 26.03.2013 року.

Суддя Замша О.В.