Рішення № 30161818, 20.03.2013, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/200/13- ц

Провадженя № 2/266/311/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2013 року м. Маріуполь

Приморський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шишиліна О.Г.,

при секретарі Матус Т.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Дмитренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Маріуполь про визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ

У січні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання незаконним наказу про звільнення № 7/ОС від 11.01.2013р. та його скасування, поновлення на роботі в попередній посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, яка спричинена внаслідок незаконного звільнення та суми яка утриманна із заробітної плати оскільки порушень умов контракту не вчиняла. Наказ про звільнення вважає незаконним оскільки порушень умов контракту зазначені в наказі не вчиняла, а тому підлягає поновленню на роботі з виплатою грошової компенсації за час вимушеного прогулу відповідно до положень КЗпП України. В наслідок незаконного звільнення вважає їй спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, переживаннях, а також додаткових зусиллях в відшукуванні коштів на життєве існування, яку оцінює в 5000 грн. Посилається, що 13.10.2011 року з нею був укладено контакт за №639 строком до 17.10.2016 року. 29.12.2012 року при перевірці працівниками контролю поїзду №77 сполученням «Москва - Маріуполь» під керівництвом начальника поїзда (пасажирського) ОСОБА_4 на дільниці Москва - Орел, було виявлено в її вагоні - провіз 9 безквиткових пасажирів. За таких підстав відповідач на підставі абзацу «а» пункту 18 розділу 6 контракту №639 від 13.10.2011 року наказом за №7/ОС її звільнив по п. 8 ст. 36 КЗпП України за порушення п. 18а контракту. Вважає, що її звільнили незаконно, ніяких порушень вона не вчиняла, діяла в межах інструкцій. Крім того відповідач безпідставно відрахував з її заробітної плати суму економічної відповідальності 8473,58 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, здійснював участь через свого представника.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи позову та доповнив, що позивачку звільнили незаконно, тому що позивач не провозила безбілетних пасажирів, акт контролюючої організації яка виявила безбілетних пасажирів у видношенні позивача не складався. У його складанні позивач участі не приймав. Під час складання акту позивач не була черговим провідником, договорів про колективну відповідальність сторони не укладали і таких підстав не передбачено укладеним контрактом. Крім того, утримання із зарплати грошових коштів в сумі 8473,58 грн. є безпідставним, оскільки підстава відповідно до якої утримані кошти не передбачена нормами КЗпП України.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав вказав, що позивач була звільнена з законних підстав, згідно п. 18а контракту, факт проїзду безквиткових пасажирів зафіксовано у рейсовому журналі. Адміністрація депо з законних підстав звільнила ОСОБА_3 та не порушила її прав. Суму 8473,58 грн. відраховано зарплати позивача згідно її заяви. Ця сума утримана з позивача, як економічна відповідальність за провезення 9 безбілетних пасажирів відповідно до багатосторонньої угоди про економічну відповідальність. Просили у позовних вимогах відмовити у повному обсязі.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.10.2011 року позивач була переведена в Державне підприємство «Донецька залізниця» в Вагонне депо Маріуполь провідником пасажирських вагонів в резерв провідників 2 групи, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці. 13.10.2011 року відповідачем з нею було укладено контакт №639 строком до 17.10.2016 року. (а.с.8-9, 10-14).

Повідомленням від 30.12.2012р. відповідач повідомив позивача про припинення з 13.01.2013р. контракту за п.18а. (а.с.16).

13.01.2013р. позивача наказом начальника вагонного депо №7/ОС звільнено з підстав передбачених контрактом за ст.36 п.8 КЗпП України у зв'язку з встановленням обставин порушення позивачем п.18а контракту. З наказу вбачається, що 29.12.2012 року при перевірці поїзду №77 сполученням «Москва -Маріуполь» під керівництвом начальника поїзда (пасажирського) ОСОБА_4 на ділянці Москва - Орел, працівниками Московського РВ ЦВК було виявлено у вагоні №1/27663, який обслуговував провідник пасажирського вагону ОСОБА_3 провіз 9 безквиткових пасажирів. Тим самим порушивши п.18а контракту, що виявилося у провозі безквиткових пасажирів.

Згідно розрахункових листів нарахованої зарплати ОСОБА_3 за грудень 2012р. відраховано за брак 4075,53 грн, січень 2013р. - 4398,05 грн. Всього 8473,58 грн. Зазначені відрахування визнані представником відповідача. (а.с.32-33).

Згідно ст..10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

Згідно графіку поїзду №77 відправка від ст..Москва відбувається 16:27, наступна зупинка 20:03 ст.Тула-1 (а.с.47).

29.12.2012р. в 16:40 на ділянці Москва - Орел працівниками Московського РВ ЦВК складено в присутності начальника поїзду ОСОБА_4 і провідника ОСОБА_5 Акт А031085. З якого вбачається, що в вагоні №1/27663 виявлено 9 безквиткових пасажирів. В акті зазначено, що до акту додаються пояснення ОСОБА_4, чергового провідника ОСОБА_5 і провідника відпочиваючої черги. (а.с.66-67).

В п.3 рейсового журналу зазначено, що в вагоні №1/27663 виявлено провіз 9 безквиткових пасажирів складено акт №031085.(а.с.46).

В особистих поясненнях начальнику депо від 30.12.2012р. позивач вказала, що 29.12.2012р. в вагоні №1 по ст.. Москва була проведена посадка 9 безбілетних пасажирів,. За графіком чергувань вона була відпочиваючим провідником. При проведенні перевірки черговий провідник ОСОБА_5 збігла з вагону і залишила її на самоті розбиратися с безбілетними.(а.с.48).

Особистою заявою від 30.12.2012р. позивач просить утримати із заробітної плати суму 8473,58 грн. за економічну відповідальність протягом 6 місяців.(а.с.49).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що 29.12.2012р. в вагоні який обслуговувався провідниками ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було виявлено 9 безбілетних пасажирів, притому на час виявлення цих безбілетних пасажирів ОСОБА_3 була відпочиваючим провідником, а Акт А031085 складався у відношенні провідника ОСОБА_5, яка згідно пояснень представника відповідача була звільнена за угодою сторін. При тому суд бере до уваги, що контракт №639 від 13.10.2011 року не містить підстав колективної, та матеріальної відповідальності позивача за провіз безбілетних пасажирів. Отже без належного встановлення вини позивача в провезенні безквіткових пасажирів у відповідача не було підстав для застосування положень п.18а Контракту та звільнення ОСОБА_3 за п.8 ст.36 КЗпП України і утримання с заробітної плати позивача суми за брак 8473,58 грн.

Саме такого висновку, прийшов ВССУ постановляючи 27.02.2013р. ухвалу по справі №6-51324св12 в аналогічних правовідносинах.

Таким чином вимоги позивачки про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та відрахувань за брак є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Сума середнього заробітку, яка підлягає стягненню на користь позивачки в рамках заявлених вимог вирішується на підставі п.п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженою Постановою КМ України від 08.02.1995 р. №100. Згідно довідок ДП «Донецька залізниця» Вагонного депо Маріуполь №190 від 28.02.2013 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 складала 155,37 грн., середньогодинна 23,19 грн., кількість нормо годин роботи провідника пасажирського вагону а період вимушеного прогулу склала 268. Таким чином сума вимушеного прогулу яка підлягає стягненню на користь позивачки складає 6214,92 грн. (23,19*268). (а.с.70-71).

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. Відповідно до ч.1 ст..237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає що позивачем не доведено обставин моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому у стягненні моральної шкоди слід відмовити в повному обсязі. Посилання позивача, що вона є одинокою матір'ю в наслідок розірвання шлюбу з батьком дитини не ґрунтуються на законі.

Посилання відповідача на бланк обліку населеності і витрат постільної білизни в якому зазначено, що провідник ОСОБА_3 в 16 годин прийняв зміну та отримав білизну суд не вважає переконливим, та допустимим доказом чергування позивача в період проведення перевірки вагону, оскільки такий графік затверджується начальником поїзду. (а.с.56).

Поданий відповідачем «Графік чергувань провідників вагонів поїзду» суд не приймає до уваги, оскільки він має чисельні підчистки та виправлення і з його змісту не можливо визначити часу виконання обов'язків чергувань провідників вагону №1/27669 які були доведені до відома цих провідників. Проти достовірності інформації яка відображена в графіку заперечував і позивач.(а.с.61).

В судовому засіданні відповідачем було надано для огляду особисті пояснення провідника відпочиваючої черги ОСОБА_3 на які є посилання в Акті А031085 від 29.12.2012р. яким встановлено перевезення безквиткових пасажирів, але на пропозицію суду про доцільність долучити ці пояснення до справи представник відповідача відмовився їх долучати, оскільки вважає це недоцільним.

Посилання відповідача на багатосторонню угоду «Про економічну відповідальність за перевезення безквиткових пасажирів, надлишкової ручної поклажі, неоформленого багажу… міждержавного залізничного сполучення», як на підставу стягнення з позивача суми 8473,58 грн. економічної відповідальності не є обґрунтованим, оскільки укладені вони між юридичними особами перевізниками, тобто є внутрішньою угодою і регулює відносини економічної відповідальності між адміністрацією залізничного транспорту. Крім того, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження завдання позивачем збитків відповідачу на суму 8473,58 грн. (а.с. 75-81).

Керуючись ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 367 ЦПК України, ст. ст. 21, 235, 237-1 КЗПП України

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Донецька залізниця» в особі вагонного депо Маріуполь про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати Наказ (розпорядження) №7/ОС від 11.01.2013р. начальника вагонного депо Маріуполь Державного підприємства «Донецька залізниця» про припинення трудового договору (контракту) з ОСОБА_3.

Поновити ОСОБА_3 на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи Державного підприємства «Донецька залізниця» вагонного депо Маріуполь з 13.01.2013 року.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код 01074957) на користь ОСОБА_3 (іпн НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 6214,92 грн., суму утримання за брак в розмирі 8473,58 грн..

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (код 01074957) в дохід держави судовий збір у розмірі 229,40 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді провідника пасажирського вагону резерв провідників 2 групи Державного підприємства «Донецька залізниця» вагонного депо Маріуполь.

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Шишилін О. Г.