Ухвала суду № 30161258, 09.02.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2012 р.справа № 2а-3517/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Олефіренко Н.А.

при секретарі судового засідання: Пасічнику Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «МДМ»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі №2а-3517/09/0870

за позовом: Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП МДМ»

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «МДМ»адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 5281,25грн. та 122,38грн. пені.

В обґрунтування вимог позивач посилався на положення ст.ст.19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», зазначаючи при цьому, що відповідач не працевлаштував інвалідів у 2008 році відповідно до встановленого нормативу. Позивач зауважив, що порушення норм Закону підтверджується звітом Форми 10-ПІ від 01.02.2008р., тому наполягає на стягненні з відповідача вищезазначених сум у судовому порядку у зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій та пені відповідачем добровільно.

Постановою від 17.08.2009 року Запорізький окружний адміністративний суд позов задовольнив в повному обсязі, стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «МДМ» на користь Державного бюджету суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 5403,63грн. При цьому суд першої інстанції визначився, що відповідач не виконав належним чином покладені на нього Законом обов'язки щодо створення робочих місць для інвалідів, тому визнав обґрунтованими доводи позовної заяви.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовані норми процесуального права, чим було порушено права та інтереси відповідача у даній справі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом вирішено позов по суті незважаючи на апеляційну скаргу відповідача на ухвалу суду від 30.07.2009р., яка на момент винесення оскаржуваного судового рішення містилась в матеріалах справи. Крім того, судом в порушення ч.3 ст.167 КАС України не була надіслана копія постанови, що позбавило апелянта можливості повною мірою реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Тому наполягає на скасуванні судового рішення як незаконного.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.91 N 875-ХІІ (далі - Закон №875). Частинами 1 та 3 ст.18 Закону визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості.

При цьому підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст.20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Серед обов'язкових заходів, спрямованих на виконання вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»є направлення відповідним центрам зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та даних про всіх прийнятих працівників згідно з формами державної статистичної звітності.

«Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим Постановою КМУ від 31 січня 2007 р. №70, визначена процедура подання підприємствами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць вакантних посад для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Згідно пункту 2 вказаного Порядку інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Тобто, відповідальність за працевлаштування інвалідів несуть у рівній мірі як органи державної служби зайнятості, так і підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю.

Як свідчать матеріали справи, сума, заявлена у позові до стягнення, є адміністративно-господарською санкцією, тому при вирішенні питання про правомірність її стягнення слід виходити із загальних норм права щодо відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності. При цьому, слід враховувати, що елементами правопорушення є вина.

Так, середньооблікова чисельності працюючих на підприємстві відповідача в 2008 році становила 8 осіб. З урахуванням вимог ст.19 «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідач зобов'язаний працевлаштувати в 2008 році 1 інвалід. За звітом відповідача форми №10-ПІ у 2008 році штатних працівників, яким встановлена інвалідність, на підприємстві не працювало (а.с.10); середньорічна заробітна плата на даному підприємстві у 2008 році становить 10562,50грн.

Матеріали справи підтверджується подання відповідачем Звіту форми №10-ПІ інвалідів за 2008 рік. З листа Орджонікідзевського районного центру зайнятості вбачається, що ТОВ «СП «МДМ»(ЄДРПОУ 20490986) впродовж 2008 року до центру зайнятості не надавало інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів (а.с.31,98). У зв'язку з цим, підстав вважати відсутність вини відповідача не вбачається.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем вчинено правопорушення, а саме: не здійснено працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу. Загальні принципи застосування відповідальності за такі правопорушення визначені у Господарському кодексі України, зокрема, відповідно до приписів ст.18 встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо обов'язку підприємства відповідача надавати державній службі зайнятості у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. За відсутності належної звітності, передбаченої чинним законодавством, не можна вважати, що підприємством було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Апелянт не довів зворотнього: по суті цього питання будь-яких зауважень апелянт не наводить. Щодо доводів апелянта про порушення судом процесуального права колегія суддів зазначає, що вказані апелянтом порушення судом процесу не підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається факт невиконання відповідачем вимог законодавства щодо працевлаштування інвалідів, тобто вчинення правопорушення у сфері господарської діяльності, з урахуванням вказаного вимоги про застосування відповідальності обгрунтовані.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «МДМ»на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі №2а-3517/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2009 року у справі №2а-3517/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Олефіренко Н.А.