Постанова № 30160577, 25.03.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.03.2013 р. справа №5006/29/150/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.від позивача:Кулініч О.О. - за дов.№001-21.11.12/4 від 21.11.2012р.від відповідача1:Зубова Л.І., - за дов. №01-026/2865 від 28.12.2012р.від відповідача 2:Співак О.Є. - за дов. №67 від 24.12.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Донецької областівід16.01.2013 рокуу справі№5006/29/150/2012 (Суддя: Риженко Т.М.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдінг», м.Донецькдо відповідача 1 Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської областідо відповідача 2Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс», м.Донецькпро стягнення з відповідача 1 суми заборгованості в розмірі 270689919,34грн., пені в розмірі 21459121,17грн., 3%річних в розмірі 4317917,08грн., стягнення з відповідача 2 заборгованості в розмірі 20000,00грн.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс», м.Донецьк про стягнення з відповідача 1 суми заборгованості в розмірі 270689919,34грн., пені в розмірі 21459121,17грн., 3%річних в розмірі 4317917,08грн., стягнення з відповідача 2 заборгованості в розмірі 20000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.01.13р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг», м.Донецьк задоволені. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області заборгованість у розмірі 270 689 919,34грн., пені в розмірі 21 459 121,17грн., 3% річних у сумі 4 317 917,08грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс» заборгованість у розмірі 20 000,00грн.

Відповідач 1, Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний завод», м.Алчевськ Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України. Тому, він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 16.01.13р. скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Ресурс», м.Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, який долучено до матеріалів справи та у судовому засіданні просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу, який судом долучено до матеріалів справи та у судовому засіданні заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши доводі сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг» та Публічним акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат» був укладений договір поставки №ГДР-01/10-5002, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов»язується передати у власність покупця залізнорудний окатиш з базовим вмістом заліза 60,00% та базовим вмістом мєлочі 9,00% виробництва ВАТ «Северный ГОК» (надалі-товар), а покупець зобов»язується прийняти даний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та вказується у специфікаціях (п. 5.1 договору).

Даний договір набирає чинності з 01.01.2011р. та діє до 31 грудня 2015р.(п.13.7 договору).

Договір підписаний сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

Крім того, 29.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-ресурс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест холдинг» був укладений договір поруки №ПР 001-29.04.11/2, відповідно до п.1.1 якого поручитель зобов»язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов»язань Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (надалі-боржник) за договором поставки №ГДР-01/10/5002 від 29.12.2010р., укладеним між кредитором та боржником (надалі- «Договір поставки»), включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором поставки.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і втрачає чинність після повного виконання боржником обов»язків за договором поставки та поручителем за цим договором (п.4.1 договору).

Договір підписаний сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств.

А також, до договору №ГДР-01/10-5002 від 29.12.2010р. підписані додаткові угоди №1,2,3,4: специфікації №1,2,3,4, 5, 6, 7, які скріплені печатками обох підприємств.

На виконання умов договору, позивач згідно залізничних накладних у період з 06.12.2011р. по 31.10.2012р. у відповідності до графіку поставок, визначеного п. 4.1 Договору, відвантажив на адресу відповідача 1 товар - окатиш залізорудний на загальну суму 33868374,37 USD, що за офіційним курсом НБУ станом на 20.11.2012р. становить 270 709 916,34грн., що підтверджується залізничними накладними та актами приймання-передачі продукції, які підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

20.11.2012р. позивачем на адресу відповідача 1 та відповідача 2 були направлені вимоги про сплату боргу, пені, 3% річних. Відповідач 2. у відповіді на вимогу зазначив, що не визнає дану вимогу, оскільки відсутні належні підстави для ії виконання.

У зв»язку з чим, позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки № ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010р. забезпечені порукою, шляхом укладання між позивачем (Кредитор) та відповідачем 2 (Поручитель) договору поруки № ПР 001-29.04.11 від 29.04.2011р.

Згідно із ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідач 1. обов"язки за договором не виконав.

За приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Через неналежне виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором поставки щодо оплати товару, позивач звернувся до відповідача 2, як поручителя, з вимогою № 01/1265-3.20д від 20.11.2012р. оплатити грошові кошти у розмірі 270 709 916,34грн. за офіційним курсом НБУ (7.993) станом на 20.11.2012р. Зазначена вимога була надіслана Відповідачу 2, про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії поштової квитанції та опису вкладення в цінний лист.

Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Виходячи з норм ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З договору поруки № ПР 001-29.04.11/2 від 29.04.2011р. вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (п.4.1.) про його дію до повного виконання боржником обов'язків за договором поставки та поручителем за договором поруки не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч.1. ст. 252 Цивільного кодексу України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Позивачем нараховані 3% річних в розмірі 4693193грн. 89коп. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом першої інстанції правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області 3% річних в розмірі 4317 917,08грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене вище та встановлення правомірності вимог до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Метінвест Холдинг" щодо виникнення заборгованості Відповідача 1 перед Позивачем у розмірі 270 689 919,34грн. за поставлений товар, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-Ресурс" суми у розмірі 20 000,00грн.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов»язань за договором, позивачем нарахована пеня в розмірі 21459121,17грн. відповідно до п. 8.3 договору, яким встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати, передбачених п.6.2 цього договору, покупець зобов»язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки до фактичного моменту оплати.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем судова колегія вважає, що він відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 258 Цивільного кодексу України, тому судом першої інстанції правомірно стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області пеню в розмірі 21459121,17грн. Згідно положень п. 5.1 договору ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) та зазначається в специфікаціях. Порядок визначення вартості товару на момент його оплати погоджений сторонами в п. 6.2 договору.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013 року у справі №5006/29/150/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м.Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013 року у справі №5006/29/150/2012 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 16.01.2013 року у справі №5006/29/150/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А.Шевкова

Надр.6 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3,4 - відповідачам;

5 - ДАГС;

6- ГС Дон. обл.