Рішення № 30159707, 25.03.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року Справа № 925/264/13-г

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М., при секретарі - Лавріненко С.І., за участю представників сторін: позивача - Басюк О.І. за довіреністю, відповідача - Рогальська Т.А. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" м.Сміла до товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" м.Сміла про стягнення 52000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Подано позовну заяву, у якій КП "Смілакомунтеплоенерго" (далі - позивач) просить стягнути з ТОВ "Сміла Енергоінвест" (далі - відповідач) 52000,00 грн., у тому числі: 26000,00 грн. суми неповернутої позики та 26000,00 грн. договірного штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі Договору №66 про надання поворотної фінансової позики від 10.09.2010 року (далі - Договір) позивач надав відповідачу позику в сумі 26000,00 грн., однак у встановлений договором строк позика відповідачем не повернута, тому з відповідача підлягає стягненню сума неповернутої позики та договірний штраф у розмірі суми позики.

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву заперечив проти стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що договір був укладений на безвідсотковій (безоплатній) основі, у договорі було зауважено, що позика надається без мети отримання прибутку чи збереження вартості фінансових активів, надається та повертається без сплати процентів, а також без відшкодування позикодавцю понесених ним витрат в зв'язку з інфляцією, зміною курсу національної валюти та з інших підстав. Позивач не пред'являв до відповідача жодних претензій з приводу виконання договору протягом понад два роки, сторони є учасниками договору про спільну діяльність, тому згідно ст.233 Господарського кодексу України просить зменшити розмір, належних до сплати, штрафних санкцій з урахуванням інтересів боржника.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив їх задовольнити повністю, вважав безпідставними доводи відповідача;

- представник відповідача позовні вимоги визнала частково, просила зменшити розмір штрафних санкцій з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, судом встановлені наступні обставини.

10 вересня 2010 року між позивачем (позикодавець за Договором) та відповідачем (позичальник за Договором) укладено Договір №6 про надання поворотної фінансової позики, відповідно до якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику поворотну фінансову позику у вигляді грошових коштів в сумі 26000,00 грн., а останній зобов'язався прийняти дану позику і повернути її позикодавцеві в обумовлений цим Договором строк. Позика позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Згідно п.4.1 Договору позика надається позичальнику на строк до 10.10.2010 року.

Відповідно до п.5.1 Договору по закінченню строку, вказаного в п.4.1 даного Договору, позичальник зобов'язався протягом трьох банківських днів повернути позикодавцеві суму позики в повному обсязі.

Пунктом 5.4 Договору встановлено, що метою укладення даного Договору не є отримання позикодавцем прибутку або збереження ним реальної вартості фінансових активів, наданих у якості позики грошових коштів, позика надана та повертається без сплати процентів, а також без відшкодування позикодавцю понесених ним витрат в зв'язку з інфляцією, зміною курсу національної валюти та з інших підстав

У пункті 6.2 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення повернення суми позики позичальником останній зобов'язаний на першу вимогу позикодавця сплатити позикодавцю штраф в розмірі суми позики.

На виконання умов Договору позивач платіжним дорученням №485 від 10 вересня 2010 року перерахував на банківський рахунок відповідача 26000,00 грн. з призначенням платежу: "Фінансова позика згідно договору №66 від 10.09.2010 р. Тендер не передбачений".

В порушення умов Договору відповідач у встановлений договором строк, тобто до 10.10.2010 року, отриману позику не повернув, що ним не заперечується.

25 січня 2013 року позивач направив відповідачу претензію-вимогу вих.№37 на суму 902000,00 грн., у якій пропонував добровільно, в строк до 06 лютого 2013 року, перерахувати суму 902000,00 грн., яка складається із сум наданих позик та нарахованого штрафу, у тому числі 26000,00 грн. позики та 26000,00 грн. штрафу по Договору №66 від 10.09.2010 року.

Відповідач не сплатив суму позики та штрафу в зазначений у претензії-вимозі строк.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню, з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення сум поворотної фінансової позики та договірного штрафу, нарахованого у зв'язку з простроченням повернення поворотної фінансової позики.

Сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання - юридичними особами.

Згідно ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори між суб'єктами господарювання укладаються за правилами встановленими Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ст.ст.173, 179, 193 ГК України).

Договір про надання поворотної фінансової позики, на підставі якого виникли зобов'язання сторін і позивач звернувся з цим позовом, за своєю правовою природою є договором позики.

Нормами ГК України не встановлено порядку укладення та виконання договорів позики, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення глави 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Так, згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В порушення умов Договору та зазначених норм ЦК України, відповідач не повернув позивачу позику у встановлений договором строк, тобто до 10 жовтня 2010 року, що не заперечується відповідачем.

Згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості за неповернуту позику.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені правові норми, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 26000,00 грн. позики.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, у тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Стаття 217 ГК України визначає, що правовим засобом відповідальності у сфері господарювання є господарські санкції. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У Договорі сторони встановили, що у випадку прострочення повернення суми позики позичальником останній зобов'язаний на першу вимогу позикодавця сплатити позикодавцю штраф в розмірі суми позики. Зазначена норма договору не суперечить нормам чинного законодавства України.

З огляду на наведені умови договору та норми законодавства, суд вважає, що позивач правомірно нарахував 26000,00 грн. договірного штрафу, у зв'язку з простроченням повернення фінансової позики.

Згідно ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідач не навів поважних причин невиконання зобов'язання, не довів, що ним вжиті залежні від нього заходи для недопущення прострочення повернення позики, обставини, на які посилається відповідач, як на підставу зменшення штрафу, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Враховуючи наведені норми законодавства та докази, наявні у матеріалах справи, суд вважає доведеним порушення відповідачем (позичальником по договору) договірних строків повернення позики та не вбачає правових підстав для звільнення його від встановленої договором відповідальності та зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача на стягнення з відповідача 26000,00 грн. позики та 26000,00 грн. договірного штрафу, позов підлягаючим задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені останнім при поданні позову, а саме 1720,50 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (Черкаська область, м.Сміла, вул. Тімірязєва, 2, ідентифікаційний код 36779078) на користь комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" (Черкаська область, м.Сміла, вул. Дзержинського, 72А, ідентифікаційний код 33648312) - 26000,00 грн. позики, 26000,00 грн. договірного штрафу та 1720,50 грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 25 березня 2013 року.

СУДДЯ Н.М. Курченко