Рішення № 30159027, 20.03.2013, Хрестівський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Кіровський міський суд Донецької області)

Справа № 232/344/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року м. Кіровське

Кіровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого судді Артеменко Л.І.

при секретарі Євсєєвій Ю.М.

за участю представника позивача Голубович А.А.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2013 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги з теплопостачання квартири АДРЕСА_1 в сумі 9761,53 грн, нарахованої за період з 01.11.2002 по 30.11.2012 року включно і не сплачених добровільно. В обґрунтування заявлених вимог послався на те, що відповідачу надавались послуги з централізованого теплопостачання, однак той не сплачував їх у строки, встановлені п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затв. Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005. В видачі судового наказу ухвалою суду 19.10.2012 відмовлено через наявність спору про право (пропущений строк позовної давності).

За заявою представника позивача ухвалою суду від 06 березня 2013 року співвідповідачами залучені до справи співвласники житла ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на подачу теплової енергії на будинок відповідачів протягом зазначеного періоду та несплату наданих послуг за встановленими тарифами, виходячи з площі квартири відповідачів, строку фактично наданих послуг та тарифів, при цьому відсутність батарей в квартирі відповідачів до уваги не приймалась через їх самовільний демонтаж.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених в письмових запереченнях, які підтримав в суді. Суду пояснив, що між ним та позивачем не укладено письмового договору на надання послуг з теплопостачання квартири, а тому ніяких обов'язків у нього не виникло. Крім того, він і співвідповідачі фактично послугами не користувались, оскільки в квартирі не жили; з 2003 року радіатори в квартирі відсутні, демонтовані через непридатність, про що він повідомляв позивача, просив не нараховувати плату за теплопостачання; дозволу на відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання він не має. Відповідачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності за вимогами з 01.11.2002 по 31.12.2009, який просив застосувати.

Відповідач ОСОБА_5 в суді позов не визнала з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 до суду не прибули, надали письмові заяви, в яких позов не визнали, підтримали письмові заперечення відповідача ОСОБА_2, справу просили розглянути без їх участі.

Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, з 14 червня 1999 року на підставі свідоцтва про право власності на житло. Отже, оскільки відповідно до ст. 322 ЦК України всі власники житла несуть тягар утримання майна, а згідно ч. 2 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та ч.2 ст.372 ЦК України їх долі є рівними, кожен з власників несе відповідальність за зобов'язаннями в рівній частці, тобто, ?.

Позивач, відповідно до договірних відносин з балансоутримувачем, спочатку КУЖЕП м. Кіровське, а потім «Асфальтна 3а», надавав послуги теплопостачання на вищевказаний будинок, в тому числі і в квартиру відповідача, що підтверджено дослідженими судом щорічними актами на підключення/відключення опалення будинку, складеними представниками позивача та КУЖЕП, ОСББ. Тобто, позивач у даному випадку, є виробником послуг і, згідно законодавства, діяв на підставі договору, укладеному з виконавцем послуг, КУЖЕП та ОСББ.

На відповідача ОСОБА_2 оформлений особовий рахунок НОМЕР_1, що ним не спростовано і свідчить про фактичне укладення договору, і ці обставини підтверджуються копіями особового рахунку. Отже, відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання за зазначеною адресою, при цьому їх фактичне не проживання в належній їм квартирі не має правового значення для вирішення спору.

Відносини з приводу теплопостачання фізичним особам регулюються Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води та водовідведення, затвердженими постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року (зі змінами, внесеними постановою КМУ № 1268 від 31.10.2007 року).

Відповідно до ст. 13, п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.1,19,24 Закону України «Про теплопостачання», п.п. 7,23,30 Правил користування тепловою енергією, затв. Постановою КМУ від 3 жовтня 2007 року № 1198, споживач - фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, зобов'язаний щомісяця, до 20 числа наступного за розрахунковим, здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману (спожиту) теплову енергію.

Доводи відповідачів про фактичне не отримання послуг через відсутність батарей центрального опалення в їх квартирі не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 34 Правил споживач не має права самовільно, з порушенням проектних рішень переобладнати і використовувати не за призначенням та псувати санітарно-технічне обладнання житлових будинків і житлових приміщень.

Правилами також передбачено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку. Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (п. 25 Правил).

Згідно з передбаченою процедурою, відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника жилого будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг та власника або наймача квартири. Після закінчення робіт складається акт про відключення, який подається відповідній комісії для затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.

Як встановлено судом, система центрального теплопостачання (батареї) в квартирі відповідачів демонтовані без відповідного дозволу та дотримання відповідної процедури, що підтверджується поясненнями самого відповідача ОСОБА_2 суду.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що нарахування їм плати за період з часу самовільного відключення є правомірним. Плата за надані послуги нарахована, виходячи з діючих тарифів. Суду не надано відповідачами докази про неотримання послуг з вини позивача за спірний період.

Згідно копії особового рахунку заборгованість за надані послуги складає в межах строку позовної давності за період з лютого 2010 року по листопад 2012 року включно 4221,21 грн (9761,53 - 5540,32), ? частина - 1055,30 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а порушене право поновленню шляхом стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги в межах строку позовної давності пропорційно долі кожного відповідача у власності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним судові витрати в мінімальному розмірі - 214,60 грн в рівних долях з кожного.

Керуючись ст. 257 ЦК України, ст.ст. 13, 18, п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.1,19,24 Закону України «Про теплопостачання», п.п. 7,23,30 Правил користування тепловою енергією, затв. Постановою КМУ від 3 жовтня 2007 року № 1198, ст. ст. 88, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго" на поточний рахунок 26006962494214 ПАТ «ПУМБ» м. Донецька МФО 334851 ОКПО 26221744, заборгованість за поставлену теплову енергію за період з 1 лютого 2010 року по 30 листопада 2012 року включно по 1055 (одна тисяча п'ятдесят п'ять) гривень 30 копійок з кожного.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на відшкодування судових витрат по 57, 35 гривень з кожного.

В решті позовних вимог відмовити за пропуском строку позовної давності.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.І. Артеменко