Ухвала суду № 30157926, 13.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 р.Справа № 1570/4214/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, за участю третьої особи ТОВ "Південні традиції" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004391701 від 20.06.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернулась з вищевказаним адміністративним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004391701 від 20.06.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтовано зроблені відповідачем висновки, викладені в акті перевірки №739/17-01/НОМЕР_1 від 06.06.2012 року, згідно з якими правочини, укладені позивачем з ТОВ «Південні традиції» є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Актом перевірки встановлено порушення вимог п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 14 712 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 1307 грн., за травень 20112 року - 826 грн., за червень 2011 року -2858 грн., за липень 2011 року - 2407 грн., за серпень 2011 року -1471 грн., за вересень 2011 року -1918 грн., за жовтень 2011 року - 1123 грн., за листопад 2011 року -642 грн., за грудень 2011 року - 2160 грн. Позивач зазначав, що не погоджується з висновком відповідача щодо нереальності операцій між позивачем та ТОВ «Південні традиції», оскільки зазначені висновки не підтверджені належними доказами. Окрім того, позивач зазначив, що висновок податкового органу щодо відсутності господарських операцій через недоліки податкових накладних (у зв'язку з відсутністю на останніх підпису уповноваженої особи та печатки філії) є необґрунтованими, оскільки дефекти первинних та бухгалтерських документів не ведуть до заперечення господарської операції, до визнання її такою, що не відбулась, первинним в даному випадку є сам факт здійснення господарської операції, а не бухгалтерський документ. Отже, позивач вважає, що відповідно п. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та враховуючи, що податкові накладні складались вантажовідправником, відповідати за правильність цих накладних має ТОВ «Південні традиції». Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0004391701 від 20.06.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду ФОП ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради 08.07.2002 року, номер запису до ЄДР №2 553 017 0000 002308.

Позивач знаходиться на податковому обліку в Ізмаїльській об'єднаній державній податковій інспекції Одеської області з 12.08.2002 року за № Г-5792, є платником податку на додану вартість (Свідоцтво 13.03.2006 року № НОМЕР_2).

На підставі наказу №277 від 22.05.2012 року та направлення №271 від 22.05.2012 року заступником начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Ізмаїльської ОДПІ ОСОБА_3 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за квітень-грудень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Південні традиції».

За результатами перевірки складено акт №739/17-01/НОМЕР_1 від 06.06.2012 року, в якому встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 14 712 грн., у т.ч. за квітень 2011 року - 1307 грн., за травень 20112 року - 826 грн., за червень 2011 року - 2858 грн., за липень 2011 року - 2407 грн., за серпень 2011 року -1471 грн., за вересень 2011 року -1918 грн., за жовтень 2011 року -1123 грн., за листопад 2011 року -642 грн., за грудень 2011 року - 2160 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0004391701 від 20.06.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 17 143,00 грн., у т.ч. за основним платежем у сумі 14 712 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2431 грн.

Позивач з прийнятим податковим повідомленням-рішенням не погоджується, звернувся до суду з позовом, в якому просить його скасувати.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю у позивача належно оформлених податкових накладних за період з 05.05.11 по 02.06.2011 та з 13.08.2011 року по 24.12.2011 року, у останнього були відсутні підстави для включення до податкового кредиту зазначених податкових накладних на загальну суму 14 712 грн.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно ст. 78. Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, серед іншого, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. ( п. 78.4 ст. 78 ПК України).

В ході судового розгляду встановлено, що ФОП ОСОБА_2 був наданий запит від 17.04.2012 року за №3031/З/1701 щодо надання пояснень по взаємовідносинам з ТОВ «Південні традиції», проте відповіді на нього податковому органу не надано.

Згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням підставою його прийняття є порушення позивачем п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

За змістом п. 198.1 ст. 198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198. 6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В контексті зазначених норм випливає, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Отже, Податковий кодекс України визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Податковий кодекс не передбачає.

Вирішуючи питання правомірності формування платником податку податкового кредиту суд вважає за необхідним встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту.

Також встановлено, що в ході попередньої планової перевірки ФОП ОСОБА_2 за період з 01.10.2011-31.12.20211 р (акт №15/17-01/НОМЕР_1 від 03.03.2012) Ізмаїльською ОДПІ Одеської області ДПС був наданий запит на проведення зустрічної звірки з постачальником TOB «Південні традиції код ЄДРПОУ 37550936 - до ДПІ у Приморському р-ні м Одеса (від 15.02.2012 №1116/7/1701) та була отримана відповідь від ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси №10467/7/23-5 від 24.02.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки з TOB «Південні традиції» - акт № 1114/37550936 від 24.023.2012.

В акті № 1114/23-4/37550936 від 24.023.2012. зазначене наступне: ДПІ у Приморському р-ні міста Одеси складено запит керівнику TOB «Південні традиції»від 23.02.2012 року за №10162/10/23-513, який було передано службовою запискою від 23.02.2012 №304/23-5 до в ВПМ ДПІ у Приморському р-ні м. Одеси для вручення відповідальній особі. На момент складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки підтверджуючи документи та пояснення від TOB «Південні традиції» не надано.

Згідно висновку ВПМ у TOB «Південні традиції» відсутні трудові ресурси (водії, вантажники, брокери, бухгалтер, комірники), підприємство не мас на балансі складських та виробничих приміщень, відсутні транспортні засоби.

З урахуванням вищенаведених висновків, враховуючи відсутність фактів реального здійснення господарської діяльності, недостовірність даних, задекларованих у податкових деклараціях з ПДВ за період з 09.03.2011 року по 31.12.2011 року, податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарської діяльності TOB «Південні традиції»з контрагентами-резидентами за період з 09.03.2011 по 31.12.2011 року. Даний факт призвів до штучного формування показників податкового кредиту у підприємств - контрагентів та про неможливість звірки та безпідставного відображення у АІС «Журнал звірки податкових зобов'язань».

За змістом п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Актом ДПІ у Приморському районі (за №1114/23-4/37550936 від 24.02.2012р.) стосовно підприємства TOB «Південні традиції» визначено відсутність реального здійснення господарської діяльності.

Тобто, у TOB „Південні традиції» відсутній об'єкту оподаткування, який підпадає під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України.

В акті перевірки зазначено, що у період з квітня по грудень 2011 року ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту з ПДВ віднесені податкові накладні, отримані від ОФ ТОВ «Південні традиції»

Перевіряючи законність віднесення ПДВ за податковими накладними, отриманими від ОФ ТОВ «Південні традиції»до складу податкового кредиту за квітень-грудень 2011 року, колегія суддів виходить з наступного.

ФОП ОСОБА_2 включила суми ПДВ за зазначеними податковими накладними до податкового кредиту за квітень-грудень 2011 року.

Пунктами 200.1-200.4,200.7 ст.200 ПК України передбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1). При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3). Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п.200.4). Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.200.7).

Пунктами 201.1 та 201.10 ст.201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору (п.200.1), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції (п.201.10).

В акті перевірки зазначено, що податкові накладні, отримані від ОФ TOB «Південні традиції»складені з порушенням вимог, зазначених у п. 201.1 ст.201 ПКУ, а саме - у податкових накладних, виписаних у період з 05.05.11 по 02.06.2011 та з 13.08.2011 по 24.12.2011 року відсутні підписи уповноваженої особи та в деяких випадках - печатка філії.

До того ж встановлено, що в податкових накладних, в яких є печатка філії в порушення вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" міститься лише підпис особи, яка склала податкову накладну, без зазначення її прізвища та посади.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV " визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, згідно наказу Мінфіну № 1379 від 01.11.2011 року Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної в податковій накладній повинен міститися підпис особи, яка її склала з зазначенням її прізвища.

Згідно п.201.10 ст. 201 ПК України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

В судовому засіданні встановлено та не заперечувалось позивачем, що ФОП ОСОБА_2 по факту порушень виписки податкових накладних за період від 05.05.11 по 02.06.2011 та з 13.08.2011 по 24.12.2011 року до Ізмаїльської ОДПІ не зверталась.

Відтак, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та враховуючи відсутність скарг на податкові накладні, оформлені з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Таким чином правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть виникати лише на підставі належно оформленої податкової накладної.

Враховуючи зазначене, у зв'язку з відсутністю у позивача належно оформлених податкових накладних за період з 05.05.11 по 02.06.2011 та з 13.08.2011 року по 24.12.2011 року, у останнього були відсутні підстави для включення до податкового кредиту зазначених податкових накладних на загальну суму 14 712 грн.

Отже, висновки Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі № 1570/4214/2012 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 18 березня 2013 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: А.В. Крусян