Рішення № 30157464, 21.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.13 р. Справа № 5006/40/47/2012

за позовом Приватного підприємства «Вікторія-Транс Україна», с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області

до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ.

Ціна позову 1105646,68 грн.

Колегія суддів у складі:

головуючого судді Говоруна О.В.

суддів Кучерявої О.О., Колесника Р.М.

Представники:

від позивача - Чернець С.С., довіреність б/н від 03.08.2012;

від відповідача - Нощенко Л.Г., довіреність №17/984 від 08.07.2011.

Приватне підприємство «Вікторія-Транс Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (далі - відповідач) про стягнення 1192078,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем 13.10.2008 був укладений договір №РО-07-ВТУ про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - договір). Позивачем відповідачу були надані послуги за вказаним договором, але відповідач з позивачем не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 1192078,13 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 1079767 грн., пеня - 82698,9 грн., 3% річних в розмірі 22467,37 грн., інфляційні витрати за період з жовтня 2011 року по травень 2012 року в сумі 7144,86 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2012 провадження у справі було зупинено, у зв'язку з направленням справи до Донецького апеляційного господарського суду. Провадження у справі було поновлено 12.11.2012.

Згідно ухвали господарського суду Донецької області від 04.12.2012, провадження у справі було зупинено до розгляду пов'язаної справи. 23.01.2013 провадження у справі поновлено.

Заявою від 04.03.2013 позивач звернувся до суду про відмову від позовних вимог в частині стягненні пені, а також про часткову відмову від основної заборгованості в розмірі 3245 грн. та просить стягнути з відповідача 1105954,23 грн.

18.03.2013 позивач звернувся до суду з заявою про «уточнення розміру позовних вимог», якою фактично зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 1105646,68 грн., в т.ч. сума основного боргу в розмірі 1076342 грн., 3% річних в розмірі 22257,57 грн. та інфляційні витрати в сумі 7047,11 грн.

В судовому засіданні позивач пояснив, що розмір основної заборгованості включає в себе нарахований штраф в розмірі 38280 грн. Отже, основна заборгованість за надані послуги, без урахування штрафу, складає 1038062 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечував та просив застосувати у спірних відносинах позовну давність.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

13.10.2008 між сторонами був укладений договір №РО-07-ВТУ про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки за рахунок відповідача від свого імені виконання послуг по організації транспортно-експедиційного обслуговування вантажів по Україні, країнам СНД та країнам Європи (а.с.42-46 т.1).

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується заявками на транспортування та виконання послуг, актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунками - фактурами, СMR, податковими накладними (т.1 - а.с.58-72, 75-80, 83-104, 107-123, 126-130, 133-137, 140-145, 148-152; т.2 - а.с.1-125, 132-136, 139-143, 146-147; т.3 - а.с.1-8, 11-21, 24-38, 41-45, 50-64, 67-81).

Згідно актам здачі - прийняття робіт (надання послуг), яки підписані обома сторонами, сторони претензій одна до одної не мають.

Крім того, позивачем були нараховані штрафні санкції в розмірі 38280 грн. (т.1 - а.с.73-74, 81-82, 105-106, 124-125, 131-132, 138-139, 146-147; т.2 - а.с.126-131, 137-138, 144-145; т.3 - а.с.9-10, 22-23, 39-40, 46-49, 65-66, 82-87).

Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія №0405 від 04.05.2012 з проханням сплатити суму боргу (а.с.51 т.1).

Відповідач відповідь на претензію не надав.

На час прийняття рішення у справі заборгованість відповідачем не сплачена.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе обов'язок за рахунок Замовника від свого імені виконання послуг по організації транспортно-експедиційного обслуговування (далі - ТЕО) вантажів по Україні, країнах СНД та країнам Європи.

Згідно ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1,2 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 3.3. Договору, Замовник здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів рахунку, акту наданих послуг, податкової накладної, ТТН (СМR) за перевезення та ТЕО Експедитору згідно з п. 3.1. цього договору.

Позивачем були направлені на адресу відповідача оригінали вищезазначених документів, що підтверджується описами вкладення у рекомендовані листи та чеками Укрпошти (а.с.39-41 т.1, а.с. 88-112 т.3).

Як пояснив представник позивача, відповідачем отримані послуги, згідно акту №ОУ-0001306, були частково оплачені в сумі 15821 грн. Інших доказів оплати заборгованості сторонами не надано.

В порушення вказаних вимог закону та договору, відповідач надані позивачем послуги в сумі 1038062 грн. та штраф в розмірі 38280 грн. не оплатив. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позивача, 3% річних від простроченої суми та інфляційні витрати нараховані як на суму заборгованості за надані послуги так і на суму штрафу. Оскільки штраф є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, а не грошовим зобов'язанням в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, суд відмовляє в задоволенні вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат, що нараховані на суму штрафу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК України, проценти на неустойку не нараховуються.

Позивачем при розрахунку 3% річних від простроченої суми та інфляційних витрат були враховані нормативні строки пересилання письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку.

Відповідно до п. 4.1.3. Наказу Міністерства транспорту та зв'язку №1149 від 12.12.2007 «Про затвердження нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» (далі - наказ №1149), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4.

Згідно п. 4.2. наказу №1149, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Перевірка розрахунку інфляційних витрат здійснювалась з урахуванням листа Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.97 № 62-97р.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 08.09.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 56615 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 18.08.2011 (24 серпня 2011 року - вихідний день), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1393,63 грн. та 396,81 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 13.09.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 8000 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані позивачем відповідачу 23.08.2011 (24 серпня 2011 року - вихідний день), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 193,64 грн. та 56,07 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 14.09.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 51777 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 25.08.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1249,01 грн. та 362,90 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 22.09.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 45047 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 02.09.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1057,04 грн., а інфляційних витрат - повністю, в сумі 315,33 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 29.09.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 133285 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 09.09.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 3050,89 грн. та 934,19 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 01.10.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 56155 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 13.09.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1276,15 грн., а інфляційних витрат - повністю, в сумі 393,08 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 13.10.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з жовтня 2011 року по травень 2012 року (період зазначений позивачем у позовній заяві), що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 213991 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 23.09.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 4652,01 грн., а інфляційних витрат - повністю, в сумі 1497,94 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 02.11.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з листопада 2011 року по травень 2012 року, що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 198672 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 13.10.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 3992,4 грн. та 1392,48 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 15.11.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з листопада 2011 року по травень 2012 року, що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 116411 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 26.10.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2214,95 грн. та 815,92 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 01.12.2011 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з грудня 2011 року по травень 2012 року, що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 54717 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 11.11.2011), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 969,14 грн. та 328,46 грн. відповідно.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних, за період з 19.01.2012 по 03.07.2012, та інфляційних витрат з лютого 2012 року по травень 2012 року, що нараховані на прострочену заборгованість в розмірі 103392 грн. (документи передбачені п. 3.3. Договору надіслані відповідачу 28.12.2011 (1,7 січня 2012 року - вихідні дні), суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 1415,28 грн. та 208,85 грн. відповідно.

Заява відповідача про застосування позовної давності, у зв'язку з пропуском позивачем строку передбаченого ч.2,4 ст.315 ГК України, задоволенню не підлягає, у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли не з договору перевезення, а з договору транспортного експедирування, а відтак, у цих відносинах повинна застосовуватись загальна позовна давність, яка відповідно до ст. 257 ЦК України становить 3 роки. Отже, позовна давність не сплила.

Суд, на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), припиняє провадження в частині вимог від яких позивач відмовився.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зобов'язання сторін провести звірку взаєморозрахунків та продовжити строк розгляду справи на 15 днів, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача надсилався акт звірки взаємних розрахунків, однак відповідачем він підписаний не був, жодних зауважень з боку відповідача не надходило (а.с.53-57 т.1). Продовження строку розгляду спору є правом суду, виходячи зі змісту ч.3 ст.69 ГПК України.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір в розмірі 6 грн. 15 коп. повертається позивачу згідно з ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивачем був зменшений розмір позовних вимог. Також позивачу повертається судовий збір в розмірі 1 коп., у зв'язку з надмірною сплатою збору при зверненні з позовом до суду.

Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Совхозна, 1, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Приватного підприємства «Вікторія-Транс Україна» (19604, Черкаська обл., Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова, 8, код ЄДРПОУ 35995259) 1038062 грн. боргу, 38280 грн. штрафу, 21464 грн. 14 коп. 3% річних, 6702 грн. 03 коп. інфляційних витрат та 22112 грн. 93 коп. витрат з оплати судового збору.

Повернути Приватному підприємству «Вікторія-Транс Україна» (19604, Черкаська обл., Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Лозова, 8, код ЄДРПОУ 35995259) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 6 грн. 16 коп.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення пені в розмірі 82698,90 грн. та в частині стягнення основного боргу у розмірі 3425 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.

Повне рішення складено 22 березня 2013 року.

Головуючий суддя Говорун О.В.

Суддя Кучерява О.О.

Суддя Колесник Р.М.