Рішення № 30154522, 19.03.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року Справа №1915/19407/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопіьської області в складі:

головуючого Грицака Р.М.,

при секретарі Бурячинській Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 28 березня 2009 року. В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що у звязку з похилим віком (ІНФОРМАЦІЯ_1) та поганим станом здоровя, під час укладення договору дарування він помилявся в природі укладеного договору, оскільки вважав, що укладає договір довічного утримання за яким безкоштовно передає у власність ОСОБА_2 1/2 частину квартири, а вона бере у свою чергу зобовязання утримувати його до смерті, тобто помилявся щодо правових наслідків договору, що є обставиною, що має істотне значення, та є підставою для визнання правочину недійсним.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1 та його представник свої позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні відповідач та її представник проти позову заперечили та суду пояснили, що ініціатором договору був сам позивач, крім того, за мету він мав подарувати всю квартиру, для цього ОСОБА_1 видав їй доручення на представлення його інтересів в усіх цивільно-правових відносинах, на підставі якої вона отримала на його імя свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 квартири після смерті його дружини, та за його вказівкою отримала в БТІ документи для відчуження їй належної позивачу квартири. Під час оформлення договору дарування квартири нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 роз'яснена правова природа договору дарування, позивач був ознайомлений з усіма істотними умовами спірного договору, відповідно з вимогами законодавства України, крім того остання переконала позивача ОСОБА_1 у тому, щоб він подарував лише 1/2 частину квартири, залишивши у своїй власності іншу половину квартири, тобто він чітко усвідомлював, що укладає саме договір дарування. А щодо, допомоги, яку вона надавала позивачу та його покійній дружині, то вона надавала з етичних міркувань, оскільки вони відносились до неї як до дочки. На момент укладення договору ОСОБА_1 був здоровий, усвідомлював свої дії та бажав укладення договору дарування. І лише після появи ОСОБА_4 у позивача зявилися претензії до неї.

Представник третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори нотаріус ОСОБА_3 позовні вимоги заперечила повністю та зазначила, що вона здійснювала оформлення спадщини, заповіту та договору дарування. Позивач ОСОБА_1 звернувся до неї особисто, та пояснив, що хоче подарувати всю квартиру відповідачці, роз'яснивши суть та правові наслідки договору дарування, вона його переконала, щоб він подарував лише 1/2 частину квартири. У звязку з тим, що він є людиною похилого віку та йому важко ходити, ОСОБА_1 оформив довіреність на відповідачку ОСОБА_2, для того, щоб вона оформила всі необхідні документи, для укладення договору дарування. Позивач наполягав на укладенні договору дарування. Жодних умов під час укладення договору обумовлено не було, в тому числі і утримання позивача. Позивач чітко розумів, що вчиняє дарування квартири і мови про договір довічного утримання не було, що свідчить про відсутність помилки при вчиненні правочину. Крім того, звернула увагу, що договір дарування був прочитаний в голос і позивач сам його підписав. Вважає позов безпідставним, просить в його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що 28 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування 1/2 частки квартири, посвідченим державним нотаріусом Першої Тернопільської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстрованим в реєстрі за №109. Згідно даного договору ОСОБА_1 передав безоплатно у власність, а ОСОБА_2 прийняла в дар 1/2 частку однокімнатної квартири №34 в буд. 14, що по вул. Б.Хмельницького в м.Тернополі, що належала йому на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого бюро приватизації житла Тернопільського відділу залізниці та свідоцтва про право на спадщину за законом.

На підставі вказаного договору відповідач ОСОБА_2 отримала витяг про державну реєстрацію права спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 за №31903008 виданого ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» 03 листопада 2011 року.

Як вбачається з довідки управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №2 за № 91 від 09 серпня 2011 року ОСОБА_1 прописаний і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно виписки №1219 із стаціонарної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 виданої державним закладом «Відділкова клінічна лікарня станції Тернопіль ДТТО «Львівська залізниця» від 30 червня 2011 року ОСОБА_1 хворіє на дисциркуляторну енцефалопатію І ступеня з цефалічним синдромом, неврологічною мікросимптоматикою на ґрунті церебрального атеросклерозу та гіпертонічної хвороби. Остеохондрохом хребта, хронічним в/г люмбалгією з помірним больовим синдромом ст. нестійкої ремісії.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 Подружжя позивача не мали дітей, проживали самі. Коли появилась у їхньому житті відповідачка, то ОСОБА_1 їй розповів, що вона їх буде доглядати, а він взамін залишить їй квартиру. Спочатку він був задоволений, ставився до неї як до дочки. Але після укладення договору дарування вона пропала і перестала йому допомагати.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона торгує на ринку. Позивач їй розповів, що подарував квартиру людині, яка його обманула. Та пояснив їй, що квартиру подарував необдумано, бо вважав, що йому мали допомагати до старості.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 йому розповів, що він подарував частину квартиру, а натомість за ним має доглядати жінка. Однак цього не має, і він йому порадив звернутися в суд за захистом свого права.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що відповідачка ОСОБА_2 допомагала позивачу ще за життя його покійної дружини. На протязі року ОСОБА_2 не приходить до ОСОБА_1, у звязку конфліктами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ч. 2 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Як розяснив пленум Верховного суду України в п. 19 Постанови №9 від 16 листопада 2009 року «По судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин, вчинений під впливом помилки відповідно до ст. 229 ЦК України, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилась сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка мала місце, а також що вона має істотне значення. Не має правового значення помилка щодо одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

З аналізу вищезазначених норм закону випливає, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні ствердили, що позивач помилялася в правовій природі договору дарування та щодо правових наслідків договору, вважав, що укладає договір довічного утримання і ОСОБА_2 буде його доглядати.

Суд вважає вказані твердження сторони позивача безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються пояснення самого позивача, який стверджував в судовому засіданні, що при укладенні якого, нотаріус йому розяснила суть та правові наслідки договору дарування. А щодо його бажання, щоб відповідач взамін отримання в дар частини квартири здійснювала його утримання та допомагала йому, то воно не свідчить про наявність у позивача помилки щодо правової природи та наслідків укладеного правочину.

На підставі пояснень сторін, досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів по справі, судом встановлено, що договір дарування посвідчений приватним нотаріусом згідно вимог Цивільного Кодексу, Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, дарувальнику роз'яснено природу та правові наслідки укладеного договору, а тому немає підстав вважати, що договір укладений через помилку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір дарування, укладений між сторонами відповідає положенням ст.203 ЦК України, укладений згідно норм чинного законодавства, дієздатними особами, на підставі вільного волевиявлення сторін, та направленим саме на дарування майна іншій особі, в належній процесуальній формі, сторони під час укладення договору усвідомлювали правову природу такого договору та настання юридичних наслідків, договір не суперечить правам та інтересам інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оцінюючи представлені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позивачем під час розгляду справи не було доведено, що помилка, щодо правової природи правочину дійсно мала місце і що вона мала істотне значення.

Суд не бере до уваги доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позову на підставі вимог ч.4 ст.267 ЦК України у звязку з спливом позовної давності , оскільки положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого субєктивного цивільного права, щодо якого заявлено вимогу і факт його порушення. Якщо під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача не має субєктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що в даному випадку права позивача не порушені відповідачем, а тому в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 203, 215, 216, 229 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи Першої Тернопільської державної нотаріальної контори про визнання недійсним договору дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_3 в М.Тернополі, укладеного 28.03.2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяОСОБА_9