Рішення № 30153051, 18.03.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/22451/2012

Провадження №2/761/1834/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

В складі головуючого судді Волокітіної Н.Б.

При секретарі Чернюк А.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Україна молода» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

Позивач звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнив (а.с.36), про спростування недостовірної інформації, яка була поширена відповідачем у статті «Під суддівським «прикриттям» на 7 шпальті газети «Україна молода» № 112 (4358) від 02.08.2012 року.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вказаний матеріал образив його честь і гідність, підірвав його ділову репутацію як законослухняного працівника міліції, який прослужив в органах внутрішніх справ більше 18 років. У вказаній статті журналіст ОСОБА_2 прямо вказує на доведеність вини позивача у скоєнні ряду тяжких і особливих тяжких злочинів, хоча до теперішнього часу будь-який вирок у справі не проголошений, а тим більше не вступив в законну силу, чим грубо порушено вимоги ст. 62 Конституції України, що визначає презумпцію невинуватості будь-якого громадянина. До статті долучено карикатуру, яка нав'язує громадськості думку про те, що він та його підлеглі працівники збували громадянам під попереднім примусом наркотичні засоби за ціною 100 доларів США.

З урахування викладеного, позивач просить визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, інформацію, опубліковану 02.08.2012 року в друкованому випуску щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода» № 112 (4358) та розміщену в статті «Під суддівським «прикриттям» та зобов'язати редакцію ПП «Україна молода» спростувати її шляхом опублікування відповідного спростовуючого матеріалу у найближчому випуску вказаної газети та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 250000 грн.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти позову, пояснивши, що вся інформація, викладена в статті, була отримана із двох джерел: із постанови про порушення кримінальної справи відносно позивача ОСОБА_1 та інших та із матеріалів, які передав редакції народний депутат України ОСОБА_3 Копія постанови про порушення кримінальної справи була залишена невідомою особою біля входу в редакцію. Крім того, представник відповідача просив суд звернути увагу, що в статті йдеться посилання на слова «слідством встановлено», тобто інформація, яку просить спростувати позивач, отримана з постанови про порушення кримінальної справи. Не визнаючи позовні вимоги, представники відповідача також зазначили, що відомості, оприлюднені відповідачем є оціночними судженнями та які відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ПП «Україна молода», яке є засновником друкованого засобу масової інформації щоденної інформаційно-політичної газети «Україна молода», опублікувало статтю під навою «Під суддівським «прикриттям» «Справа за обвинуваченням десяти «перевертнів у погонах» у численних вимаганнях і фабрикація кримінальних справ може розвалитися через «кучмівського» суддю».

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, одним із джерел отримання інформації для статті, стала постанова про порушення кримінальної справи відносно позивача, яка була залишена невідомою особою біля входу в редакцію.

Позивач не спростував, що постанова про порушення кримінальної справи від 08.08.2011 року, яка стала підставою для опублікування статті, та копія якої долучена відповідачем до матеріалів справи, стосується саме його, однак зауважив, що в зв'язку із таємницею слідства та в зв'язку з тим, що кримінальна справа не розглянута і по ній не прийнято рішення, яке набрало законної сили, автор статті не мав права використовувати дану постанову, як матеріал для спростовуючої статті, оскільки такі дії відповідача порушують його права, що визначені нормою ст. 62 Конституції України.

Однак суд з такою думкою позивача не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21.01.1999 року у справі «Фрессоз і Руар проти Франції» свобода вираження поглядів становить одну з основних підвалин демократичного суспільства. За умови додержання пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які сприймаються позитивно або вважаються необразливими чи незначущими, але й тих, які викликають образу, обурення або збурюють, - такими є вимоги плюралізму, терпимості та відкритості, без яких не існує «демократичного суспільства». Преса відіграє провідну роль у демократичному суспільстві: якщо вона не повинна переступати межі, встановлені, зокрема, для захисту репутації або прав інших осіб, а також через необхідність запобігання розголошенню конфіденційної інформації, їй, проте, належить повідомляти, з повагою до своїх прав і відповідальності, інформацію та ідеї стосовно питань, які становлять громадський інтерес. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 26.04.1995 року у справі «Прагер і Обершлік проти Австрії» свобода журналіста не виключає також деякої частки перебільшення, чи навіть провокації.

Відповідно до ч. 1 ст.200 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є будь-які відомості та\або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У відповідності до ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд не може погодитися з позицією позивача та представника позивача, що за дані критичні оціночні висловлювання, які наведені у статті («перевертні у погонах», «пацюки»), зокрема карикатура, в яких не міститься фактичних даних про особу, можливо притягнути до цивільно-правової відповідальності, оскільки ст. 30 Закону України «Про інформацію» прямо забороняє притягати особу до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. При винесенні рішення судом враховується, що поширена відповідачем інформація не містить фактичних даних.

Згідно зі ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (зобов'язання спростувати опублікування відповідного спростовуючого матеріалу у найближчому випуску вказаної газети) не відповідає способу, що встановлений у ст. 277 ЦК України та ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».

Разом з тим, відповідно до позовних вимог, позивач просить спростувати статтю, при цьому не конкретизує, яку саме інформацію в статті суд повинен спростувати, оскільки в статті мова йде не лише про нього, а й про інших осіб, які не приймали участі в розгляді справи.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про спростування недостовірної інформації, в в'язку з чим не підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 200, 277, 278, 297, 299 ЦК України, ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію» ст.. 4, 10, 59, 60, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Україна молода» про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя