Рішення № 30152730, 05.12.2012, Миронівський районний суд Київської області

05.12.2012 Справа № 1017/5572/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа 1017/5572/12

Провадження 2/1017/425/12

30 листопада 2012 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Капшук Л.О.

при секретарі Хоменко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні,

У С Т А Н О В И В :

позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на ті обставини, що 30 жовтня 2004 року придбала у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу 13/14 частин нежитлових будівель, розташованих по вулиці Комсомольська, 23/25 міста Миронівка Київської області. Співвласником вказаного нерухомого майна є відповідач, який має право на 1/14 частку цих будівель. Майно, яке перебуває у їх спільній частковій власності без визначення його в натурі, складається з нежитлових будівель: літ. «А» площею 277,9 кв.м.; літ. «Б» площею 5,6 кв.м.; літ. «В» площею 36,1 кв.м.; літ. «Г» площею 205,3 кв.м.; літерою «Д» площею 34,6 кв.м.

В порушення вимог статті 360 ЦК України, за якою співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном, відповідач участі в утриманні та збереженні майна, що є у їх спільній частковій власності, не приймає, орендну плату за оренду земельної ділянки, на якій знаходиться і його частка будівель, не платить, при зверненні до нього органу місцевого самоврядування, щоб укласти договір оренди земельної ділянки, ніяк не відреагував, для укладення договору не прибув.

Все нерухоме майно знаходиться на її повному утриманні з 2004 року. Нею проводиться поточний ремонт нежитлових будівель, забезпечується схоронність майна та поліпшення його стану, встановлено нове холодильне обладнання. В коптильному цеху проведено капітальний ремонт, здійснено заміну обладнання. Вона замовила виготовлення технічної документації по оренді земельної ділянки, на якій знаходяться дані нежитлові будівлі, уклала з Миронівською міською радою договір оренди землі та сплачує орендну плату за землю.

Вважає, що відповідач порушує вимоги закону щодо утримання майна, яке є у спільній частковій власності.

Оскільки частка відповідача в майні є незначною - 1/14 частина, не підлягає виділенню в натурі, спільне володіння і користування майном з відповідачем є неможливим, просила прийняти рішення про припинення права відповідача на 1/14 частку у спільному майні, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Миронівка, вулиця Комсомольська, 23, 25, стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за 1/14 частину спільного майна згідно звіту про незалежну оцінку комплексу нежитлових будівель в сумі 19278,79 гривень, визнати за нею право власності на 1/14 частину нежитлових будівель: коптильний цех, металевий, цегляний, загальною площею 277,9 кв.м., позначений в технічному паспорті, виданому Білоцерківським МБТІ, літерою «А», прохідна цегляна загальною площею 5,6 кв.м. - літера «Б», підсобні приміщення загальною площею 36,1 кв.м. - літера «В», холодильні камери загальною площею 205.3 кв.м.- літера «Г», компресорна загальною площею 34,6 кв.м. - літера «Д».

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала, в поясненнях послалася на обставини, викладені у поданій до суду заяві.

Представник позивача ОСОБА_4 також підтримав вимоги, заявлені позивачем.

Відповідач в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, причиною неявки до суду вказав зайнятість у справах, необхідність матеріальних затрат та затрат у часі. В поданих до суду запереченнях послався на ті обставини, що позов являється необгрунтованим та викликаний його зверненням до правоохоронного органу з проханням притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_5, який доводиться позивачу батьком та тривалий час вчиняє дії, направлені на заволодіння рибопереробним підприємством, в тому числі його часткою у ньому, з метою стати його одноосібним власником. В порушення вимог закону він не отримує доходів від використання майна, що перебуває у спільній власності, оцінка вказаного майна проведена односторонньо та не відповідає дійсній вартості спільного майна. Просив залишити позов без розгляду.

Зважаючи на ті обставини, що будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач в черговий раз не з»явився до суду, доказів поважності причини неявки в судове засідання не надав, враховуючи правила ст.ст. 157, 169 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість вирішення справи у відсутності відповідача.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з»ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення, об»єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, встановленим частиною 2 вказаної статті, та іншим способом, що встановлений законом.

Стаття 365 ЦК України встановлює, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Вказана норма визначає підстави, лише за наявності яких суд може задовольнити позов співвласників про припинення права на частку одного з них.

Як розяснив Верховний Суд України у постанові № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним. Тобто, порушення положень Конституції та Цивільного кодексу України про недоторканість права власності не відбувається.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нею 30 жовтня 2004 року з ОСОБА_6, посвідченого Миронівською районною державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 5856, зареєстрованого 2 листопада 2004 року Білоцерківським МБТІ за № 5286533, є власником 13/14 частин нежитлових будівель, розташованих по вулиці Комсомольська, 23,25 міста Миронівка Київської області.

Співвласником вказаного нерухомого майна є відповідач ОСОБА_2. Право власності на 1/14 частку майна у нього виникло на підставі договору дарування, посвідченого Миронівською районною державною нотаріальною конторою 29 жовтня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5840, зареєстрованого 2 листопада 2004 року Білоцерківським МБТІ за № 7053315.

Вказані обставини підтверджуються даними договору купівлі-продажу, укладеного 30 жовтня 2004 року, Витягом про реєстрацію в державному реєстрі правочинів № 251880 від 30 жовтня 2004 року, Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5286533 від 2 листопада 2004 року, даними договору дарування, укладеного 29 жовтня 2004 року, Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 36477215 від 29 листопада 2012 року.

Нерухоме майно, що перебуває у власності сторін, складається з нежитлових будівель: коптильний цех, металевий, цегляний, площею 277,9 кв.м. (літера «А»), прохідна цегляна площею 5,6 кв.м. (літера «Б»), підсобні приміщення площею 36,1 кв.м. (літера «В»), холодильні камери площею 205,3 кв.м. (літера «Г»), компресорна площею 34,6 кв.м. (літера «Д») загальною площею 559,5 кв.м. Вказане майно становить єдиний комплекс нежитлових будівель.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України спільна часткова власність - це власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності.

Нежитлові будівлі, розташовані по вулиці Комсомольська, 23,25 міста Миронівка Київської області, належать сторонам на праві спільної часткової власності у частках: 13/14 та 1/14 та становлять єдиний комплекс нежитлових будівель.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 358 ЦК України містить загальне правило, відповідно до якого право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники володіють та користуються майном спільно, не порушуючи взаємні права, та можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Вони можуть володіти майном з урахуванням часток, які належать їм у праві власності на майно або незалежно від цього.

Відповідно до положень Конституції та Цивільного кодексу України власність зобовязує.

Співвласники зобов'язані коригувати свої дії стосовно утримання майна, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників зобов'язаний відповідно до своєї частки у праві спільної власності брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними зі спільним майном. Вказані положення визначені статтею 360 ЦК України.

У такому ж порядку вирішуються питання щодо плодів, продукції та доходів від використання спільного майна. Вони розподіляються між співвласниками відповідно до їх часток у праві спільної власності (ст. 359 ЦК). Однак це правило не є імперативним. Тому співвласники вправі за домовленістю встановити інший порядок розподілу плодів, продукції та доходів від спільного майна.

Отже, законодавство України встановлює обовязки власника щодо дбайливого ставлення до належного йому майна. Необхідність правового регулювання даних відносин повязана із необхідністю забезпечення обовязків, встановлених законодавством для співвласника майна, зокрема, обовязку брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Для сторін як співвласників майна законом встановлено обовязки та права, які фактично є рівними. Проте, відповідач як співвласник не виконує свої обовязки належним чином. Він не приймає участі в утриманні та збереженні майна, що є у спільній частковій власності, не сплачує орендну плату за оренду земельної ділянки, на якій знаходиться і його частка будівель. На звернення органу місцевого самоврядування з приводу укладення договору оренди земельної ділянки не відреагував, для укладення договору не прибув.

В судовому засіданні встановлено, що сторони як співвласники спірного майна не домовлялись про порядок володіння та користування спільним майном.

З 2004 року нежитлові будівлі знаходяться на повному утриманні позивача. Нею проводиться поточний ремонт нежитлових будівель, приймаються міри до схоронності майна, поліпшення його стану, встановлено нове холодильне обладнання. В коптильному цеху проведено капітальний ремонт, де також проведено заміну обладнання. Позивачем замовлено виготовлення технічної документації по оренді земельної ділянки, на якій знаходяться нежитлові будівлі, укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, з Миронівською міською радою, сплачується орендна плата за землю. В підтвердження вказаних обставин позивачем додано до матеріалів справи квитанції, розрахункові та товарні чеки, видаткові накладні, договір на виконання підрядних робіт від 2 червня 2012 року, договір оренди землі від 21 квітня 2011 року, довідку Миронівської міської ради від 16 травня 2012 року ( а.с., а.с. 10-24, 149-166).

Вищевказані обставини не спростовані відповідачем.

З наведеного вище вбачається, що відповідач ОСОБА_2 порушує вимоги ст. 360 ЦК України щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності. Систематично протягом тривалого часу він не користується спільним майном, не виконує свого обовязку по утриманню та збереженню нежитлових будівель. Невиконання відповідачем своїх обовязків як співвласника майна призводить до порушення прав іншого співвласника майна.

Порушення прав є триваючим, виникло з часу набуття відповідачем права власності та продовжується до даного часу. Відповідач не погоджується передати належну йому частку іншому співвласнику. Позивач змушена взяти тягар утримання і збереження майна на себе. Таким чином, спільне володіння та користування майном стало неможливим, права та законні інтереси особи співвласника підлягають захисту.

Позивач як особа, права якої порушено, проявила ініціативу щодо виходу відповідача як одного із співвласників із відносин спільної власності.

Оскільки закон вказує на незначний розмір самої частки, а не майна, яке на цю частку припадає, то саме з ідеального виразу частки суд має робити висновок про її незначний характер.

Вирішуючи спір на підставі наявних у матеріалах справи доказів суд виходить з того, що частка відповідача у спільному майні (1/14) у порівнянні з часткою позивача (13/14) є незначною та не може бути виділена в натурі.

З моменту набуття права власності на частку у спільній частковій власності дій щодо володіння та користування спільним майном відповідач не вчиняв, правом щодо визначення порядку володіння та користування майном не скористався, витрат на утримання нежитлових будівель в придатному до використання стані не ніс.

Відповідач у 2010 та 2011 роках звертався до Миронівського РВ ГУ МВС України та прокурора Миронівського району зі скаргами на дії ОСОБА_5, в яких фактично оспорював розмір частки, одержаної у власність співвласником нежитлових будівель ОСОБА_7, похідне право на яку набув він, просив провести перевірку порядку визначення часток та перевірку фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_8, який здійснював господарську діяльність у приміщеннях спірних нежитлових будівель. Вказані обставини зазначені у поданих до суду запереченнях на позов та підтверджуються матеріалами про відмову у порушенні кримінальної справи № 274, оглянутим в судовому засіданні.

За результатами проведеної перевірки постановою старшого оперуповноваженого Миронівського РВГУ МВС України в Київській області від 28 квітня 2012 року в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_5 відмовлено за відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 190 КК України.

Дані обставини вказують на те, що відповідач з моменту набуття права власності на частку у спільній частковій власності обмежився вчиненням дій з фактичного набуття права власності, проте дій щодо володіння та користування спільним майном не вчиняв, наміру користуватися спільним майном не мав. Єдиними вимогами відповідача протягом тривалого часу були вимоги щодо перерозподілу часток та повернення коштів, які були внесені при створенні підприємства первинними власниками належної йому частки.

За ч. 2 ст. 183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 188 ЦК України передбачено, що в разі, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Неможливість виділення в натурі охоплює як неподільність речі, коли частка не може бути виділена в натурі внаслідок природних або штучних характеристик речі як єдиного об'єкта (ст. 183 ЦК України), так і заборону виділу згідно із законом (ч. 2 ст. 364 ЦК України).

Комплекс будівель, право на частку яких набув відповідач за договором дарування, являє собою єдиний об»єкт що призначений для конкретної господарської діяльності, і може використовуватися лише за певним призначенням. Його неможливо поділити без втрати цільового призначення.

Аналіз ст. 365 ЦК України свідчить про те, що для припинення права особи на частку в спільному майні необхідно встановити наявність обставин, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Відповідач ОСОБА_2 проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1. Наміру користуватися спільним майном він не проявляє. Володіти та користуватись спільним майном для нього є ускладненим за віддаленістю його місця проживання. Припинення права власності на вказану частку не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім»ї.

Відповідно до ст..ст. 10, 60 Цивільного кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач будь-яких доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача, а також обґрунтовували його заперечення проти позову, суду не надав.

Посилання відповідача на порушення позивачем положень статті 359 ЦК України, за якою, плоди, продукція та доходи від використання майна, що є у спільній частковій власності, надходять до складу спільного майна і розподіляються між співвласниками відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, суд вважає такими, що не містять фактів, які б свідчили про неправомірність заявлених вимог позивача. Зустрічних вимог до позивача не заявляв.

Оскільки, частка відповідача в майні є незначною, не підлягає виділенню в натурі, спільне володіння і користування майном є неможливим, тому в наявності правові підстави, передбачені статтею 365 ЦК України, для припинення права власності відповідача на частку у спірному майні за рішенням суду. Судом встановлено, що припинення права власності на вказану частку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членів його сім»ї.

Частина 2 ст. 365 ЦК України встановлює обов'язок попереднього внесення співвласниками-позивачами вартості частки на депозитний рахунок суду.

Позивачем проведено незалежну оцінку комплексу нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: Київська область, місто Миронівка, вулиця Комсомольська, 23,25, якою визначено ринкову вартість зазначених нежитлових будівель та ринкову вартість 1/14 частки вказаного майна. Згідно звіту про незалежну оцінку комплексу нежитлових будівель від 5 червня 2012 року становить загальна вартість майна становить 269903 гривні, вартість 1/14 його частини становить 19278 гривень 79 копійок.

Вимоги до звіту про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Наданий позивачем звіт відповідає вимогам вказаного Закону, Методиці оцінки майна від 10 грудня 2003 року № 1891.

У звіті про незалежну оцінку нерухомого майна, складеному 5 червня 2012 року, зазначено, що строк використання даного звіту становить 6 місяців з дати оцінки.

Таким чином, зі змісту самого звіту вбачається, що звіт про незалежну оцінку нерухомого майна, може використовуватись та враховуватись при винесенні рішення.

Посилаючись у запереченнях на одностороннє проведення вказаної оцінки майна, відповідач не довів, що звіт про оцінку майна нежитлових будівель, наданий позивачем, є необ'єктивним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, інших доказів щодо вартості спірного майна суду не надав, клопотань про визначення вартості шляхом призначення судом відповідної експертизи не подавав.

Наданий позивачем звіт про незалежну оцінку комплексу нежитлових будівель суд приймає до уваги як письмовий доказ, що підтверджує вартість спільного майна. Цей доказ є достатнім для вирішення спору.

Кошти в сумі 19278 гривень 79 копійок, що складають вартість частки відповідача як співвласника майна, внесені позивачем на депозитний рахунок Миронівського районного суду Київської області, що підтверджується квитанцією № 7292 від 16 липня 2012 року (а.с. 88).

Звернувшись до суду, позивач обґрунтувала наявність всіх чотирьох умов для припинення права на частку у спільному майні, виконала вимогу ч. 2 статі 365 ЦК України щодо попереднього внесення коштів на депозит суду, а тому на підставі ст. 365 ЦК України має право викупити належну відповідачу частку, виплативши йому компенсацію.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 16, 183, 188, 322, 356, 358, 360, 365 ЦК України, постанови Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», керуючись ст.ст. статтями 10, 15, 60, 209, 212 - 216 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов задоволити.

Припинити право ОСОБА_2 на 1/14 частку у спільному майні, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Миронівка, вул. Комсомольська, 23, 25 та складається з: коптильного цеху площею 277,9 кв.м. (літера «А»), прохідної площею 5,6 кв.м. (літера «Б»), підсобних приміщень площею 36,1 кв.м. (літера «В»), холодильних камер площею 205,3 кв.м. (літера «Г»), компресорної площею 34,6 кв.м. (літера «Д»), загальною площею 559,5 кв.м., вартістю 269903 гривні.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/14 частину нежитлових будівель : коптильного цеху площею 277,9 кв.м. (літера «А»), прохідної площею 5,6 кв.м. (літера «Б»), підсобних приміщень площею 36,1 кв.м. (літера «В»), холодильних камер площею 205,3 кв.м. (літера «Г»), компресорної площею 34,6 кв.м. (літера «Д»), загальною площею 559,5 кв.м., вартістю 269903 гривні, розташованих по вулиці Комсомольська, 23,25 міста Миронівка Київської області.

Виплатити ОСОБА_2 з депозитного рахунку Миронівського районного суду Київської області № 37313001002462 грошову компенсацію за 1/14 частину нежитлових будівель, розташованих по вулиці Комсомольська, 23,25 міста Миронівка Київської області, в розмірі 19278 гривень 79 копійок, які внесені на депозит суду ОСОБА_1 за квитанцією № 7292 від 16 липня 2012 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення, особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, у десятиденний строк з дня отримання копії рішення.

Суддя підпис ОСОБА_9

Згідно з оригіналом.

Суддя Л.О.Капшук