Рішення № 30150519, 19.03.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2013 р. Справа № 918/241/13-г

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія"

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор"

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітбудінвест"

про визнання недійсним договору поруки № 12-03 від 12.03.2012р.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Цецик І.М. (довіреність № 17 від 23.01.2013р.).

Від відповідача 1: Стецик Н.В. (довіреність № б/н від 02.01.2013р.).

Від відповідача 2: не з'явився.

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова Аграрна Компанія" звернулося в господарський суд з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Екватор" та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профітбудінвест" про визнання недійсним (фіктивним) договору поруки № 12-03 від 12.03.2013р., укладеного між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест".

05.03.2013р. представник відповідача-1 подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог та просить в задоволенні позову відмовити.

05.03.2013р. представник позивача подав клопотання, в якому просить: призначити технічну експертизу договору поруки № 12-03 від 12.03.2012р., укладеного між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест", поставивши перед експертом питання чи виготовлено рукописний текст, підписи та чи нанесені відтиски печаток у той час, коли датовано договір поруки; зупинити провадження по справі № 918/241/13-г на час проведення експертизи.

19.03.2013р. представник відповідача-1 подав письмові заперечення на клопотання позивача про призначення експертизи, згідно яких вважає проведення судової експерти по даній справі недоцільним, а тому просить в задоволенні даного клопотання відмовити.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Згідно частини 1 статті 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Із сукупності наведених норм законодавства вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, однак суд зазначає, що питання які просить позивач поставити перед експортом можливо з'ясувати безпосередньо в судових засіданнях при досліджені доказів наявних в матеріалах справи, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи та зупиненні провадження про справі.

В судовому засіданні від 19.03.2013р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, представник відповідача-1 заперечив проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача-2 в судові засідання не з'явився, позовних вимог не заперечив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача-2 в порядку статті 75 ГПК України.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2012р. між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" було укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 103.

12.03.2012р. з метою забезпечення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012р. між ТОВ "Золотий Екватор" (кредитор) та ТОВ "Профітбудінвест" (поручитель) було укладено договір поруки № 12-03 (надалі - Договір, а.с. 11-12), відповідно до пункту 1.1. якого поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання зобов'язань боржника - ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" згідно з умовами генерального договору поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012р. з усіма додатками, доповненнями, змінами, додатковими угодами до нього як існуючими на момент укладення Договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.

Пунктом 1.2. Договору сторони визначили, що сума поруки складає 1 000,00 (одна тисяча грн. 00 коп.) гривень.

Згідно з пунктом 2.2. Договору поручитель зобов'язаний виконати перед кредитором зобов'язання за боржника в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів в сумі заборгованості боржника, вказаної кредитором у вимозі в межах суми поруки (п. 1.2. даного договору), в рахунок погашення такої заборгованості, за реквізитами, вказаними в Договорі та у строки, зазначені в п. 2.1. даного Договору.

Позивач обґрунтовує свої вимоги вказуючи на те, що про існування зазначеного Договору дізнався лише при зверненні ТОВ "Золотий Екватор" до господарського суду Рівненської області з позовною заявою від 04.01.2013р. про стягнення з ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" 16 218 810 грн. 74 коп. та солідарно із ТОВ "Профітбудінвест" 1 000 грн. 00 коп., в зв'язку з чим вважає даний договір фіктивним, тобто таким, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином з нижченаведених підстав.

Позивач вважає, що договір поруки, за яким інша особа бере на себе зобов'язання перед кредитором щодо виконання умов договору та сплати коштів позивачем, не може бути укладеним без повідомлення про це боржника. Цей висновок слідує із наступних приписів чинного законодавства, а саме:

- відповідно до приписів частини 1 статті 557 ЦК України боржник, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. Однак, це неможливо виконати боржнику у разі, якщо від не повідомлений про те, що інша особа виступає поручителем перед кредитором;

- згідно із частиною 1 статті 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора, поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

У позовній заяві ТОВ "Золотий Екватор" зазначено, що останній направляв ТОВ "Профітбудінвест" претензію про сплату заборгованості, однак ТОВ "Профітбудінвест" в порушення вимог частини 1 статті 555 ЦК України не повідомив ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" про вимогу кредитора, щодо оплати боргу.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 24.02.2012р. у справі № 5019/295/12 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Профітбудінвест" (вул. Біла, 5А, Рівне, 33000, ІК 35207050).

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.04.2012р. у справі № 5019/295/12 введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Профітбудінвест" строком на 6 місяців та призначено розпорядника майна.

Відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 21.12.2012р. у справі № 5019/295/12 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Профітбудінвест", одним із конкурсних кредиторів якого є ТОВ "Золотий Екватор" із грошовими вимогами, які є найбільшими серед усіх конкурсних кредиторів.

Отже, позивач вважає, що для укладення між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест" договору поруки після порушення відносно останнього справи про банкрутство не було жодних підстав та як на той момент ТОВ "Профітбудінвест" уже не могло виконувати свої зобов'язання, крім цього так як ТОВ "Золотий Екватор" є конкурсним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Профітбудінвест" із найбільшими грошовими вимогами, а загальна сума грошових вимог інших конкурсних кредиторів є меншою, це дає останньому змогу впливати через збори кредиторів, як на розпорядника майном так і на ТОВ "Профітбудінвест".

Враховуючи викладене позивач вважає, що даний договір не був укладений у березні 2012р., а був підписаний відповідачами перед подачею позову про стягнення заборгованості із ТОВ "Торгова Аграрна Компанія", що на думку позивача свідчить про фактичний злагоджений намір сторін (кредитора і поручителя) щодо звернення з позовною заявою від 04.01.02013р. саме до господарського суду Рівненської області, а не про досягнення мети укладеного договору поруки від 12.03.2012р. між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест", а саме - солідарне виконання зобов'язань боржника перед кредитором.

Крім того, позивач зазначає, що згідно п. 7 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001р., надання гарантій та поручительств вважається фінансовими послугами.

Відповідно до ст. 5 даного Закону, право на здійснення операцій з надання фінансових послуг надається фінансовим установам, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності (далі - суб'єкти підприємницької діяльності).

Пунктом 1 частина 1 статті 1 Закону надає визначення фінансових установ: "фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг".

Однак ТОВ "Профітбудінвест" не є фінансовою установою в розумінні Закону України № 2664-ІІІ та не мала права виступати у якості поручителя ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" перед ТОВ "Золотий Екватор" за виконання зобов'язань за генеральним договором поставки нафтопродуктів № 103 від 06.03.2012 р.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 234 ЦК України, яка визначає поняття фіктивного правочину, позивач просить визнати договір поруки № 12-03 від 12.03.2013р., укладений між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест", недійсним (фіктивним).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

При цьому, статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно зі статтею 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Позивач зазначає, що укладення договору поруки без участі боржника суперечить самій суті поруки, оскільки порука за договором передбачає волевиявлення як боржника, так і поручителя.

Щодо вказаних тверджень позивача суд зазначає, що згідно норм чинного законодавства договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за цим договором, в тому числі не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між: кредитором і поручителем. Що ж до боржника, то він стороною договору поруки не виступає, а є учасником (стороною) в зобов'язанні, забезпеченому порукою, при цьому, обсяг відповідальності боржника не змінюється, оскільки до поручителя переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а відповідно договір поруки жодним чином не впливає на права та обов'язки боржника.

Вказана правова позиція підтримується Вищим господарським судом України (постанова від 22.03.2011р. по справі № 30/311-10, постанова від 31.05.2011р. по справі № 33/303-10 та постанова від 26.01.2012р. по справі № 18/5005/11144/2011).

У постанові від 26.01.2012 р. Вищий господарський суд України також звертає увагу на те, що "висновок господарських судів про те, що однією із сторін договору поруки має бути боржник і що такий договір повинен укладатися за наявності волевиявлення останнього суперечить статтям 511, 512, 553, 554, 556 ЦК України. Невірне тлумачення судом зазначених норм призвело до безпідставного визнання договору поруки недійсним".

Стосовно тверджень позивача про неповідомлення відповідачами його про факт укладення договору поруки суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язок кредитора або поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки, згідно з яким поручитель відповідатиме солідарно за зобов'язаннями боржника. Договір поруки є додатковою фінансовою підтримкою для боржника, оскільки за його зобов'язаннями відповідає ще й поручитель. Порука безпосередньо не впливає на права та обов'язки боржника. Зобов'язання боржника не встановлюються, не припиняються, не змінюються договором поруки. Відповідно до частини 2 статті 556 ЦК України лише за умови виконання зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель набуває права кредитора в зобов'язанні та має право регресної вимоги до боржника. Попередження боржника про укладення договору поруки не є суттєвою умовою для цього виду угод... Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки".

Вказана позиції притримується Верховним судом України (постанові від 20.02.2012р. по справі № 6-51цс11).

Суд не погоджується з твердженнями позивача про те, що ТОВ "Профітбудінвест" не мало права виступати у якості поручителя ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" перед ТОВ "Золотий Екватор", оскільки ТОВ "Профітбудінвест" не є фінансовою установою.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" № 2664-ІІІ від 12.07.2001р. (надалі - Закон), надання гарантій та поручительств вважається фінансовими послугами.

Частиною 1 статті 5 Закону передбачено, що право надавати фінансові послуги мають фінансові установи.

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону визначено, що фінансовою послугою є операція з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно частини 1 статті 34 Закону спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами страхової діяльності, діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення, надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Тобто, діяльність з надання поручительств, за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, не потребує ліцензування.

Пунктом 1 розпорядження Держфінпослуг від 31.03.2006р. № 5555 "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" передбачено, що юридичні особи - це суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Отже, юридична особа має право надавати таку фінансову послугу, як поручительство за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу "фінансової установи".

Вказана правова позиція підтримується Вищим господарським судом України (постанова від 28.03.2011р. по справі № 4/347).

Стосовно тверджень позивача, що так як ТОВ "Золотий Екватор" є конкурсним кредитором у справі про банкрутство ТОВ "Профітбудінвест" із найбільшими грошовими вимогами, а загальна сума грошових вимог інших конкурсних кредиторів є меншою, це дає останньому змогу впливати через збори кредиторів, як на розпорядника майном так і ТОВ "Профітбудінвест" суд зазначає, що дане твердження є виключно припущенням позивача не підтверджене жодними доказами, а отже не беруться судом до уваги.

Крім того, суд зазначає, що нормами чинного законодавства та зокрема Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не встановлено заборони особі, яка перебуває на банкрутстві укладати договори в тому числі і договори поруки.

Суд не погоджується з твердженнями позивача проте, що договір поруки був укладений лише з метою звернення з позовною заявою саме до господарського суду Рівненської області, а не про досягнення мети укладеного договору поруки від 12.03.2012р. між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест", а саме - солідарне виконання зобов'язань боржника перед кредитором.

Частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено, що оспорюваний договір поруки № 12-03 від 12.03.2012р. був укладений з метою спрямованою на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, та що підтверджується претензією ТОВ "Золотий Екватор" за № 2112 від 21.12.2012р., в якій останній повідомляє ТОВ "Профітбудінвест" про існування у ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" заборгованості перед ТОВ "Золотий Екватор", в зв'язку з чим вимагає від ТОВ "Профітбудінвест" виконання взятих на себе зобов'язань по договору поруки № 12-03 від 12.03.2012р..

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги ТОВ "Торгова Аграрна Компанія" про визнання недійсним (фіктивним) договору поруки № 12-03 від 12.03.2013р., укладеного між ТОВ "Золотий Екватор" та ТОВ "Профітбудінвест", безпідставні та необґрунтовані, а відтак не підлягають задоволенню.

На підставі частини 1 статті 49 ГПК України на позивача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

%

Рішення підписане суддею "25" березня 2013р..

Суддя Горплюк А.М.