Рішення № 30147107, 15.03.2013, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №2/463/659/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого суддіГирич С. В.

при секретарі судових засіданьОСОБА_1

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні,

розглянувши цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором шляхом звернення стягнення на предмет застави, суд -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитно-заставним договором №LVL6AN12380586 від 04.08.2008р. в розмірі 31 317,70 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Свої вимоги мотивує тим, що 04.08.2008р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитно-заставний договір №LVL6AN12380586, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 55 544,46 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на суму залишку заборгованості. Зокрема, банк надав відповідачу 50 640,00 грн. - на придбання позичальником автомобіля, 3 165,00 грн. - для оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік кредиту, 34,00 грн. - на оплату коштів за реєстрацією предмета застави в Державному реєстрі, 1519,20 грн. - на оплату винагороди за надання фінансового інструменту та 186,26грн. - на оплату вартості поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності. Кінцевий термін повернення кредитних коштів - 02.08.2013р.

Окрім того, відповідач зобовязався сплачувати банку винагороду за надання фінансового інструменту, проведення додаткового моніторингу та за резервування.

З метою забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем зобовязань за договором, останній передав позивачу в заставу автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 року випуску, реєстраційний номер: ВС 5304 ВМ, що належав відповідачу на праві власності.

Даною заставою було забезпечено вимоги банку, щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагород встановлених договором, сплати неустойки за порушення зобовязань позичальника, а також сплати інших вимог банку за цим договором.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач отримав кошти в кредит, використав їх за призначенням, однак в порушення умов договору не здійснював повернення кредитних коштів та відсотків за їх користування у встановлені договором строки, в звязку із чим станом на 16.10.2012 року в нього виникла заборгованість на загальну суму 31 317,70 грн., яка складається з:

- заборгованості по кредиту в сумі 27 825,18 грн.;

- заборгованості по відсотках сумі 933,52 грн.;

- заборгованості по комісії в сумі 181,65грн.;

- пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 647,94 грн.;

- штрафів нарахованих відповідно до умов договору в сумі 1729,41 грн.

На повідомлення банку про необхідність погашення заборгованості відповідач не реагує, заборгованість не погасив, а тому позивач просить позов задоволити, вилучити у відповідача предмет застави, а також комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу автомобіля позивачем з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням позивачу всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України.

В судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечив. А тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлена у встановленому законом порядку по місцю реєстрації, причин неявки суду не повідомив.

Зважаючи на те, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, а належно повідомлений про розгляд справи відповідач в судове засідання не зявився повторно, суд вважає, що відповідно до ст. 224 ЦПК України, справу слід розглянути у відсутності відповідача, постановивши заочне рішення.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку що позов слід задоволити виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На виконання кредитно-заставного договору №LVL6AN12380586 укладеного 04.08.2008р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2, позивач надав відповідачу кредит в сумі 55 544,46 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,04% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 02.08.2013р., з яких: 50 640,00 грн. - на придбання позичальником автомобіля, 3 165,00 грн. - для оплати перших страхових платежів за договором страхування на перший рік кредиту, 34,00 грн. - на оплату коштів за реєстрацією предмета застави в Державному реєстрі, 1519,20 грн. - на оплату винагороди за надання фінансового інструменту та 186,26грн.-на оплату вартості поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з умов договору, на відповідача покладався обовязок повернути позивачу кредитні кошти в строк до 02.08.2013р., сплачувати відсотки за користування ними, а також інші платежі обумовлені умовами договору.

Зокрема, відповідно до п.6.2.2 відповідач зобовязався сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до вимог договору, в тому числі здійснити повну сплату відсотків за користування кредитом не пізніше дати фактичного погашення кредиту.

Відповідно до графіку погашення кредиту, який оформлений додатком №1 до договору, відповідач зобовязався сплачувати платежі по тілу кредиту, винагороду за резервування, та відсотки за користування кредитом - щомісячно.

Обовязок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами регламентовано також в нормах чинного законодавства.

Так, стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобовязаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе договірні зобовязання та надав відповідачу кредитні кошти в сумі 55 544,46 грн.

Однак, всупереч вимогам договору від 04.08.2008р. №LVL6AN12380586, відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, що спричинило виникнення у нього кредитної заборгованості за згаданим договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, визначено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

Відповідно до п.п. а п. 12.1 договору, затримання сплати позичальником частини наданого кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць вважається подією дефолту.

У звязку з простроченням відповідачем сплати платежів згідно графіку, що спричинило настання події дефолту за договором, позивач керуючись вимогами договору (розділ 12 договору) направив відповідачу повідомлення від 10.09.12р. №30.1.0.0./2-181 про існування в нього простроченої заборгованості в сумі 8 320,34 грн., надав можливість в термін не пізніше 30 календарних днів з моменту одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість, та попередив, що в разі несплати простроченої заборгованості позивач звернеться до суду з позовом про стягнення суми кредиту в повному обсязі, нарахованих відсотків, комісій та штрафних санкцій.

Однак, відповідачем не було вжито жодних заходів з метою погашення боргу, що спричинило нарахування позивачем пені та штрафу за неналежне виконання договірних зобовязань.

Виходячи з положень ч.1,3 ст.549 ЦК України, у разі порушення зобовязання, боржник повинен передати кредиторові пеню, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 14.2 та 14.3 договору, у випадку порушення позичальником зобовязань щодо сплати відсотків за користування кредитом, винагород банку, та основної суми кредиту, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочення.

Відповідно до п.14.9 договору, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобовязання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати а позичальник зобовязується сплатити банку штраф у розмірі 250,00 грн. плюс 5% від суми невиконаного зобовязання.

Станом на 16.10.2012 року за відповідачем числиться заборгованість в сумі 31 317,70 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 27 825,18 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом в розмірі 933,52 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 181,65грн., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 647,94 грн., а також штрафи відповідно до умов договору в сумі 1729,41 грн. (250,00 грн. фіксована частина, 1479,41 грн. відсоткова ставка), що вбачається з відповідного розрахунку долученого до позовної заяви (а.с. 5-7).

Як уже зазначалося судом, для забезпечення повного і своєчасного виконання відповідачем зобовязань за договором, останній передав позивачу в заставу автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 року випуску, реєстраційний номер: ВС 5304 ВМ, що належав йому на праві власності.

Даною заставою було забезпечено вимоги позивача, щодо повернення основної суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати винагород встановлених договором, сплати неустойки за порушення зобовязань позичальника а також інші вимоги банку за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Зазначена норма кореспондується з положенням ч.1 ст. 20 Закону України «Про заставу», якою визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до положень ст.19 Закону України «Про заставу» визначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до п.1 ст. 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.2 ст. 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача.

Відповідно до п. 12.2.2 договору позичальник зобовязаний усунути подію дефолту негайно або передати предмет застави у володіння банку за актом приймання- передачі протягом 30 днів з моменту реєстрації відомостей про звернення стягнення на предмет застави у державному реєстрі.

Проте судом встановлено, що відповідач всупереч умовам договору та вимогам законодавства не погасив заборгованість та не передав позивачу предмет застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета застави із застосуванням однієї з процедур передбачених ст. 26 цього закону.

Зокрема, обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

- передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

- продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобовязання по кредитно-заставному договорі №LVL6AN12380586 від 04.08.2008р., внаслідок чого допустив утворення заборгованості по виконанню кредитних зобовязань на загальну суму 31 317,70 грн., суд дійшов висновку, що позивач вправі відновити свої порушені майнові права шляхом стягнення вказаної заборгованості за кредитним договором із відповідача шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Таким чином, позов слід задоволити в повному обсязі та стягнути з відповідача ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитно-заставному договорі від 04.08.2008р. №LVL6AN12380586 в розмірі 31 317,70 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 року випуску, № кузова/шасі XWB3D32UD8A000965, реєстраційний номер: ВС 5304 ВМ, що належить на праві власності ОСОБА_2, з вилученням предмета застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у власника та передачі їх ПАТ КБ «Приватбанк» для укладення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію або його дублікату для його подальшої реєстрації, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Судові витрати понесені позивачем суд покладає на винну сторону відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 60, 214, 215, 224 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 525, 526, 536, 546, 549, 572, 590, 1048,1050, 1054, ЦК України, ст.ст. 25, 26, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів», ст. ст. 19,20 Закону України «Про заставу» суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитно-заставному договорі від 04.08.2008р. №LVL6AN12380586 в розмірі 31 317,70 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки DAEWOO NEXIA, 2008 року випуску, № кузова/шасі XWB3D32UD8A000965, реєстраційний номер: ВС 5304 ВМ, що належить на праві власності ОСОБА_2, з вилученням предмета застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу у власника та передачі їх ПАТ КБ «Приватбанк» для укладення Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по свідоцтву про реєстрацію або його дублікату для його подальшої реєстрації, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Стягнути з ОСОБА_2, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570 судовий збір в розмірі 313 грн. 18 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ст.294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

Суддя:Гирич С. В.