Постанова № 30146951, 11.03.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2013 року Справа №2а-5998/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Брагіної О.Є.,

при секретарі судового засідання- Лаврик О.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Сергєєва П.О. (довіреність №1 від 06.12.2012 р.);

відповідача - не з?явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м.Києві, адміністративну справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НАТУРАБРАЗЕРС"

до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000262301 від 11.07.2012 р.,

в с т а н о в и в:

товариство) звернулось з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (далі по тексту- відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000262301 від 11.07.2012 р., яким позивачу визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 3063186 грн. -за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59168 грн.

В обґрунтування заявленого позову товариство посилається на протиправність прийнятого відповідачем рішення та вказує, що господарські відносини між позивачем та ТОВ «Натура-Україна» мали реальний характер та документально підтверджені.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. було відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, в своїх поясненнях зазначив, що підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став викладений в акті перевірки відповідача хибний висновок щодо безтоварності договору поставки товару №1-7 від 12.03.2010 р., на підставі якого був сформований позивачем податковий кредит. З посиланням на докази, долучені до матеріалів адміністративної справи та представлені у судовому засіданні, просив рішення податкового органу скасувати.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, про причини неприбуття суд не повідомив, заяв чи клопотань про розгляд справи за його відсутності не надав. За таких обставин, суд розглянув справу, на підставі ч.4 статті 128 КАСУ, за відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що в червні 2012 р., ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області, на підставі п.п.75.1.2, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України та наказу начальника ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 13.06.2012 р. №332 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період січень-лютий 2011 р., квітень-травень 2011 р., липень 2011 р. За наслідками проведеної перевірки було складено акт №159/22-5/35998287 від 13.06.2012 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216 ЦК України, п.185.1 ст.185 ПК України, ст. 186, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 ПК України та винесене податкове повідомлення-рішення №00000262301 від 11.07.2012 р., яким ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» визначено грошове зобов?язання з податку на додану вартість у розмірі 3063186 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 59168 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішенням ДПА у Київській області №2369/10/10-206/533-1209 від 26.09.12 р. та Державної податкової служби України №4621/061-12/10-2115 від 02.11.12 р. оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи правової оцінки відносинам, які склалися між сторонами, суд виходить із наступного:

вирішуючи зазначений спір, суд зважає, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), на податкову службу покладається обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Пунктами 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначеноҐ, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як визначено у Податковому кодексу України за результатами перевірки (крім камеральних) складається акт або довідка, які підписуються посадовими особами державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками. В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти встановлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XII (далі по тексту Закон України №996-XII) врегульовано механізм організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно із частинами 1-4 статті 8 Закону України №996-XII бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або повноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи повинні містити обов'язкові реквізити: посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснення господарської операції,- стаття 9 Закону України №996-XII.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Податковим кодексом України: ст.ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, що беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують факт їх здійснення платником податку. Обов'язковість ведення і зберігання первинних документів передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та положеннями розділу II Податкового кодексу України.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу,- пункту 198.6 статті 198 ПК України. За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника. При розгляді даної справи судом встановлено, що представлені позивачем документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності не відповідають вимогам, визначеним чинним законодавством та приведеним судом в описовій частині постанови, а факт здійснення проведеної господарської операції представником позивача у судовому засіданні жодним чином не підтверджений.

За клопотанням представника позивача, суд оглянув у судовому засіданні наступні документи, які, на його думку, свідчать про реальний характер угоди, укладеної між ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» та ТОВ «Натура-Україна»: реєстр отриманих накладних від ТОВ «ЕКО»; договір між ТОВ «Бескід» та ТОВ «Натура Україна» з додатками; довідку про рух коштів по рахунку ТОВ «Інкор»; податкові, видаткові накладні, реєстр платіжних доручень ТОВ «Арена центр»; відомості про нарахування заробітної плати працівникам ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС»; договір на поставку води в офіс позивача з ТОВ «Чиста вода»; рахунки-фактури на оплату поставленої бутильованої води; реєстр проведених виплат ТОВ «Інпак» за 2011 р.; видаткові накладні ПАТ «Готель Прем?єр Палац»; договір про надання послуг митного терміналу між ТОВ «Митний термінал» та ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС», всього 8 томів докуметів.

Згідно наданого представником позивача договору (який міститься в матеріалах справи) від 12.03.2010 р. №1-7, укладеного ТОВ «Натура-Україна», як постачальником та ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС», як покупцем, ТОВ «Натура-Україна» відповідно до п.п.1.1, п.п 2.1, 2.2, 2.4, п.п.4.1 договору повинно було в порядку, і на умовах, визначених цим договором поставляти і передавати ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» товар, переважно овочеву-фруктову продукцію, а продавець (позивач) приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Товар мав поставлятися у відповідності з погодженням замовника (покупця) на кожну партію товару у кількості, вказаній в замовленні. Замовлення повинно було здійснюватись засобами зв?язку. Товар, що поставлявся повинен був супроводжуватись документами, що підтверджують якість товару (сертифікат), якісне посвідчення і т.п., що видається на кожну партію товару, відповідно до вимог Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів». Комплектність товару повинна підтверджуватись товаро-транспортною накладною. Датою поставки товару вважалась дата, вказана у видатковій накладній.

Пунктом 8.1 договору визначено, що приймання-передача товару здійснюється в пункті поставки. Відповідно до п.6.1. перехід права власності на товар відбувається після отримання товару на склад ПОКУПЦЯ та підписання накладної на отримання товару.

Покупець оплачує поставлений у погоджені з Постачальником терміни товар за ціною, встановленою у прайс-листі. Ціни у прайс-листі вказані з урахуванням ПДВ.

Таким чином, договором був виписаний чіткий механізм взаємодій позивача та його контраґента, проте реалізація цього механізму взаємодій не підтверджена документами бухгалтерської та податкової звітності позивача.

Так, на підтвердження виконання умов вказаного договору долучено до справи: видаткові накладні ТОВ «Натура-Україна», в яких відсутні обов?язкові, як для таких документів, реквізити- прізвища, ім?я по батькові осіб, займані посади, які здійснили відвантаження та отримання товару. В жодній накладній не зазначено пункт поставки товару (а.с.41-89 т.1, а.с.5-98 т.2).

Із наданих позивачем податкових накладних (а.с.90-290 т.1; 99-170 т.2) вбачається, що всі вони оформлені та підписані гр. Іпатовою Н.В., проте її посада в жодній накладній не зазначена.

На (а.с. 178-179 т.2) знаходиться договір №1-Т від 02.08.2010 р. про надання транспортних послуг позивачу ТОВ «Натура Евро Транс». Відповідно до умов вказаного договору «Натура Евро Транс» також повинно було здійснювати перевезення вантажу ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС». До вказаного договору додані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 181-210 т.2), у з яких відсутні прізвища, ім? я по батькові посадової особи представника- замовника ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» та виконавця робіт.

Яким чином співвідносяться обидва договори укладені позивачем на поставку однієї продукції. представник позивача пояснити не зміг. Вказані договори є за своєю сутністю ідентичними- договорами про перевезення вантажу або поставки товару.

В судовому засіданні, 07.03.2013 р., суд, усною ухвалою, зобов?язав представника позивача надати документи, що підтверджують реальний характер здійсненої господарської операції між позивачем та ТОВ «Натура Україна», зокрема, товаро-транспортні накладні, прайс-листи з зазначенням ціни кожної партії товару, подорожні листи, картки складського обліку товару, журнали руху товару на складі позивача, документи, що підтверджують факт оприбуткування товару на склад підприємства, сертифікати якості придбаного товару (або інші документи, що посвідчують якість поставленого товару), договори про повну матеріальну відповідальність осіб, які здійснили прийняття товару від продавця, фіксування проведених господарських операцій за даними бухгалтерського обліку та звітності, погоджений між позивачем та ТОВ «Натура Україна» графік поставки товару. Наявність всіх документів представником позивача була підтверджена у судовому засіданні. Проте, після оголошеної перерви, 11.03.2013 р., у судовому засіданні представник позивача заявив, що не може надати витребовувані судом докази, однак може підтвердити всі обставини усними поясненнями.

При ухваленні постанови по даній справі, суд зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

В контексті викладеного судом було проаналізовано механізм виконання договорів поставки (перевезення) або надання транспортних послуг та з? ясовано, що порядок перевезення вантажів регламентується Законом України «Про автотранспорт» та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363 . Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (надання транспортних послуг). При укладанні договору слід обов?язково передбачити такі основні умови: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 липня 1997 року № 363 зі змінами і доповненнями, підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, - тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Важливими первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, є товарно-транспортні накладні (п. 1 Правил № 363, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 р.)

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформлюється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох приміринках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий, третій і четвертий передають водію-перевізнику, котрий діє таким чином: другий примірник є підставою для оприбуткування товарно-матеріаль-них цінностей, тому водій-перевізник віддає його вантажоодержувачу; третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками вантажоодержувача, водій повертає підприємству-перевізнику.

Після цього перевізник надсилає третій примірник товарно-транспортної накладної замовнику автотранспорту для оплати за перевезення вантажу.

Якщо підприємство перевозить значну кількість невеликих за обсягами вантажів, то оформляється загальна товарно-транспортна накладна на весь вантаж. Окремо як додаток до неї складаються вантажні декларації на кожен перевезений вантаж. Форму декларації перевізники розробляють самостійно.

Обов?язковим документом при здійсненні перевезення є подорожній лист. Ця вимога стосується усіх підприємств-перевізників -як тих, що експлуатують власні автомобілі, так і таких, що орендують транспортні засоби. Подорожній лист оформлюють тільки на один робочий день або зміну і видають за умови, що водій здав подорожній лист за попередній робочий день.

Залежно від маршруту - по Україні чи за її межі, -для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи вантажного автомобіля, а також для виконання розрахунків між перевізником і замовником автомобільного транспорту передбачено відповідні форми подорожнього листа: подорожній лист вантажного автомобіля -типова форма № 2 (у межах України).

Облік обсягів перевезень у тоннах і тонно-кілометрах ведуть у подорожніх листах на підставі товарно-транспортних накладних незалежно від форми оплати транспортних послуг. Талони є підставою для розрахунків між перевізником і замовником автотранспорту.

З аналізу норм чинного законодавства, судом встановлено, що при наданні послуг перевезення (поставки) або надання транспортних послуг обов'язковими є для підтвердження реального характеру здійсненої господарської операції два документи: належним чином оформлена товарно-транспортна накладна,- для визначення обсягів вантажних перевезень (у тоннах і тонно-кілометрах) і включення їх до подорожнього листа; та подорожній лист або талон замовника,- для розрахунків перевізника із замовником автомобільного транспорту за виконані транспортні послуги.

При дослідженні поданих позивачем доказів такі обов?язкові документи як товаро-транспортна накладна та подорожній лист (талон замовника) у позивача відсутні. Всі додані до позову документи мають суттєві недоліки та не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність» та вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами окрім Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» визначена п.1.2 ст.1 , п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого Мін?юстом України 05.06.1995 р. № 168/704. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для надання первинним документам доказової сили вони повинні мати такі обов?язкові реквізити: назву документа; дату та місце його складання; зміст господарської операції; одиницю виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактичні, здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами.

З огляди на викладене, надані представником позивача документи первинного бухгалтерського обліку та звітності не можуть бути, на переконання суду, підставою для формування податкового кредиту чи одержання бюджетного відшкодування.

Суд не приймає до уваги надані позивачем у якості доказів: оборотно-сальдову відомість, наказ про затвердження штатного розкладу ТОВ «НАТУРАБРАЗЕРС» та ксерокопію роздруківки про рух грошових коштів по рахунку позивача, з огляду на те, що вони не відносяться до предмету доказування та не спростовують висновки відповідача. З тих самих підстав, суд не приймає до уваги і оглянуті у судовому засіданні докази, представлені представником позивача.

Проте, суд зазначає, що при дослідженні матеріалів справи встановленим є факт, що відповідачем при проведенні перевірки показників, відображених у первинних бухгалтерських документах позивача виявлено порушення частини 1 статті 203, 215, 228, 662, 655-656 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (пункт 5 стаття 203 ЦК України) по правочинах, укладених з ТОВ «Натура України», що призвело до заниження підприємством суми ПДВ у розмірі 3 063 186 грн. за період січень-лютий 2011 р. та квітень, травень, липень 2011 р. Вказані висновки зроблено на досліджених у судовому засіданні матеріалів та доказів.

При ухваленні рішення, судом враховано роз'яснення, надане листом ВАСУ від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, в якому вказано, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При розгляді даної справи судом оцінено при дослідженні факту здійснення господарської операціїі відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, тобто між ТОВ «НАТУРА БРАЗЕРС» та ТОВ «Натура-Україна».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про безтоварний характер господарської операції позивача з ТОВ «Натура Україна» та відсутність ознак легітимності у наданих на підтвердження даної операції первинних та податкових документів, а відтак вважає, що висновки і рішення податкового органу є цілком законними та обґрунтованими, а заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 березня 2013 р.